Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №295/18789/24 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18789/24

Категорія 71

2/295/1854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 (брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представників третьої особи Маліновської Л.В. (брала участь в судовому засіданні 24.07.2025), Радушинської Г.В. (брала участь в судовому засіданні 15.10.2025), Кур`яти В.Ц.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Житомирської міської ради,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить:

позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 18.12.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 14.02.2015 ( ОСОБА_9 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.07.2021. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З листопада 2015 року по травень 2022 року сторони проживали то разом, то окремо, зокрема, по тій причині, що ОСОБА_3 неодноразово застосовував до позивача психологічне, фізичне насилля та погрози, така поведінка останнього негативно впливала не лише на стан психічного і фізичного здоров`я позивача, але й на психічне здоров`я дітей. Так, починаючи з моменту народження першої спільної дитини по 2021 рік ОСОБА_3 наносив позивачу побої та застосовував до неї психологічне насилля, у тому числі у присутності чи на очах у малолітнього сина. Відповідач також намагався чинити насильницькі дії щодо матері позивача ОСОБА_10 . За змістом позову, ОСОБА_3 хотів тільки одну дитину, тому коли позивач завагітніла вдруге, відповідач почав вимагати, щоб вона зробила аборт, проте позивач неодноразово відмовляла відповідачу робити аборт, тому останній почав бити її з метою спровокувати викидень. У серпні 2019 року відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, кинув у сина стілець, бо дитина вкотре намагалася захистити позивача від фізичного насилля з боку відповідача. Протягом всього 2020 року відповідач проживав окремо, спочатку в м.Києві, а потім у селі у Житомирській області, що було повністю його ініціативою. Останній свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків. Перебуваючи на відстані від дітей, у іншому населеному пункті, відповідач не хотів піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Не надавав допомогу у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що згодом негативно вплине на їх фізичний розвиток як складову виховання, та не спілкувався з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального та гармонійного розвитку. Такі негативні прояви з боку відповідача, зокрема, щодо позивача та їхнього сина, не сприяли та не могли сприяти вихованню дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини та свідчили про невиконання відповідачем його обов`язків батька, визначених частинами першою статті 150 СК України. У 2021 році ОСОБА_3 дуже часто почав зловживати спиртними напоями. Поведінка відповідача вкрай негативно позначалась на емоційному стані їхнього сина. Відповідач почав вести такий спосіб життя, який, на думку позивача, є неприпустимим, таким, що не може поєднуватися з наявністю малолітніх дітей у сім`ї, але позивач до останнього сподівалася, що відповідач змінить своє ставлення до неї, а дітям необхідний їхній батько. У травні 2022 року, після остаточного розірвання стосунків між сторонами, їхні діти залишились проживати разом з позивачем, їх батько ОСОБА_3 вже понад 2 роки не приймає участі у вихованні дітей, догляд за якими здійснює тільки позивач, а відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що є доказом та підставою для позбавлення його батьківських прав. У будинку, в якому позивач разом з дітьми проживають, є всі належні умови для гармонійного розвитку дітей. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин відповідач про дітей не піклується, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їхнім здоров`ям, не супроводжує їх розвиток, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не приймав та не приймає участі у їх вихованні, житті та розвиту, жодного разу не відвідував їх за місцем проживання, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Син ОСОБА_7 називає біологічного батька ОСОБА_3 займенником «Той». Дочка ОСОБА_8 взагалі не знає як виглядає її біологічний батько. З січня 2021 року, коли відповідач останній раз був разом з дітьми і бачив їх (протягом 4 днів), він не провідував їх за місцем проживання, хоча добре знав та знає адресу, де позивач з дітьми проживає.Вихованням дітей займалися позивач та її чоловік ОСОБА_13 , який піклується про дітей, робив з ними домашнє завдання, відвідував батьківські збори, цікавився та цікавиться здоров`ям дітей, їздив з ними на відпочинок та проявляв і проявляє почуття любові до дітей, а відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Діти не відчувають родинних стосунків з відповідачем, не бажають з ним спілкуватись. Під час обговорення разом з сином ОСОБА_7 спілкування з його біологічним батьком, приватним психологом ОСОБА_14 був виявлений негативний досвід такої взаємодії.Висновок психолога свідчить про негативний вплив спілкування дітей з батьком ОСОБА_3 на їх психічний стан та на необхідність повного усунення від спілкування відповідача з дітьми. З 2024 року відповідач не надавав коштів на утримання дітей, позивач самостійно несе всі витрати щодо утримання дітей. Такими діями відповідач ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Відповідач інших осіб на утриманні не має.

Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про виклик свідків - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 .

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; клопотання позивача про виклик свідків задоволено частково та викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 .

19.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що вимоги позову про позбавлення батьківських прав відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що твердження позивача про застосування до неї фізичного та психологічного насильства не відповідає дійсності, на підтвердження чого посилається на те, що до відповідальності у зв`язку з такими діями відповідач не притягувався. Причиною того, що відповідач інколи проживав окремо від сім`ї, є поведінка матері позивача, з якою проживала сім`я сторін, та яка провокувала конфлікти, тому відповідач був вимушений на декілька днів від`їжджати. Однак у період відсутності, відповідач не забував та не припиняв піклуватися про своїх дітей. Перебуваючи у селі, ОСОБА_3 брав із собою сина, де вони разом проводили час. Шлюб між сторонами було розірвано 09.07.2021, проте вони продовжили підтримувати сімейні відносини, спільно піклуватись про дітей. Восени 2021 року відповідач поїхав за кордон та приїхав перед новорічними святами, та, з ініціативи позивача, всі два тижні перебування у м. Житомирі, провів у будинку позивача разом з нею та дітьми. З початком повномаштабного вторгнення, у березні 2022 року, позивач з дітьми приїхала до відповідача у Латвію, де вони спільно проживали та мали сімейні відносини. Сторони домовились, що восени 2022 року позивач має повернутись до відповідача у Латвію, вони будували плати на спільне майбутнє та відновлення сім`ї, однак після повернення в Україну плани позивача змінились, вона відмовилась повертатись до нього. Твердження позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків є неправдивим, відповідач весь час перебування закордоном телефонує дітям, направляє кошти, за можливості передає смаколики та подарунки. На запитання до відповідача щодо подарунків для дітей, остання повідомляла, щоб надавав кошти, а вона придбає подарунки самостійно. Періодично позивач надсилала відповідачу фото квитанцій щодо понесених витрат на дітей, та відповідач перераховував кошти для покриття цих потреб. Останні декілька місяців позивач почала уникати спілкування з відповідачем, заблокувала його номер, змінила реквізити банківської картки, що унеможливлює спілкування та надсилання коштів. Позивач не надала можливості привітати дочку з днем народження, не відповідала на дзвінки, ігнорувала. Кошти, перераховані у січні 2025 року в якості аліментів, повернулись. Вказані дії позивача відповідач вважає такими, що спрямовані на позбавлення його можливості спілкуватись з дітьми та піклуватись про них, брати участь у їх вихованні. Позивач зверталась до відповідача з метою отримання від нього заяви, що він не заперечує проти усиновлення дітей чоловіком позивача ОСОБА_13 , мотивуючи таке прохання тим, що чоловік позивача є учасником бойових дій та у разі усиновлення останнім дітей сторін, вони будуть мати ряд пільг, на що відповідач категорично відмовив, оскільки він сам має можливість та бажання виховувати та утримувати своїх дітей. Після отримання такої відмови, позивач почала штучно створювати умови для виникнення підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Зі змісту та емоційного контексту розмов з дітьми, відповідач дійшов висновку, що позивач налаштовує дітей проти нього. Відповідач зазначає, що цікавиться навчанням сина, його успіхами, бажанням відвідувати гуртки, що підтверджує шкільними фото сина. Наданий позивачем висновок психолога відповідач вважає необ`єктивним. У лютому 2025 року відповідач звертався до органу опіки та піклування щодо перешкоджання йому ОСОБА_17 у спілкуванні з дітьми. Зазначено, що відповідач не вчинив жодної дії, яка є підставою для позбавлення його батьківських прав. Щодо вимоги позову про стягнення аліментів, відповідач таку вимогу визнає.

19.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про виклик свідків - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

26.02.2025 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що доводи відзиву позивач не визнає. Вказує, що 03.04.2021 ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння неодноразово наносив позивачу тілесні ушкодження, намагався вдарити чи штовхнути сина, який був свідком цих подій та намагався захистити маму. Мати позивача викликала поліцію та подзвонила друзям відповідача, щоб ті допомогли заспокоїти його. Відповідач неодноразово провокував бійки та сварки, погрожував позивачу та її матері. Мати позивача намагалася захистити її та виганяла ОСОБА_3 зі свого дому. Після розірвання шлюбу 09.07.2021, сторони разом не проживали. 30.12.2021 ОСОБА_3 приїхав з-закордону, завітав до дітей та просив вибачення у своєї сім`ї, просив залишитись на новорічні свята. Позивач наважилась повірити відповідачу задля можливого збереження сім`ї. Під час повномасштабного вторгнення, позивач була змушена виїхати до відповідача у Латвію, оскільки він погрожував, що за його дорученням дітей вивезуть до нього без згоди позивача. Під час перебування у Латвії, позивач переживала психологічне насильство, були випадки фізичного насильства до сина. Коли відповідач телефонував дітям, вони відмовлялись з ним спілкуватись, пояснюючи це тим, що він на них морально тисне. Позивач пояснювала дітям, що потрібно спілкуватись з батьком, бо розуміла, що ОСОБА_3 може звинуватити її у перешкоджанні у спілкуванні з дітьми. Після спілкування з батьком діти пригнічені та морально виснажені. Зі слів сина, під час спілкування батько перебував у стані алкогольного сп`яніння та висловлювався нецензурною лайкою. Останні пів року номер телефону відповідача у позивача заблокований. При останній розмові відповідачу були надані контакти для зв`язку із сином, та дитині був наданий вибір, спілкуватися з батьком чи ні. Твердження відповідача про його участь в утриманні дітей не відповідають дійсності, надані квитанції про оплату харчування датовані груднем 2022 року, дочка почала відвідувати садочок з вересня 2023 року та відповідачу не відомо, який заклад вона відвідує. Відповідач сплачував аліменти нерегулярно та не у повному обсязі, з серпня 2024 року кошти не надходили, у січні 2025 року надійшли кошти після звернення до суду з даним позовом. Твердження про вимагання позивачем коштів замість подарунків дітям не відповідає дійсності, оскільки у розмовах з відповідачем діти просили подарунки, однак відповідач самостійно приймав рішення про перерахування коштів у рахунок аліментів, суму яких визначав на власний розсуд, замість подарунків дітям. За весь період спільного життя у шлюбі, а також після розлучення, ОСОБА_3 не брав участі у вихованні дітей, не забезпечував медичний догляд, лікування та фінансову підтримку для розвитку та життєдіяльності дітей, тобто відповідач самоусунувся від відповідальності як батько дітей. Всіма питаннями розвитку дітей, забезпечення харчуванням, матеріальним становищем, лікуванням, фізичним та духовним здоров`ям, а також супроводження розвитку під час шлюбу сторін та після займалась ОСОБА_1 , власними силами. ОСОБА_3 намагається ввести в оману суд та зводить наклеп на чоловіка позивача ОСОБА_13 , який з 2017 року є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України (за контрактом), щодо його намірів з корисливих мотивів, після позбавлення батьківських прав відповідача, отримати звільнення від проходження військової служби. Проте, ОСОБА_13 наразі проходить навчання сержантів на заміщення офіцерських посад з подальшим підписанням контракту на 5 років для подальшого проходження військової служби як офіцера Збройних Сил України. Позивач просить її позов задовольнити.

05.03.2025 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відклик свідка ОСОБА_22 .

Ухвалою суду від 05.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання про відклик свідка ОСОБА_22 задоволено.

10.03.2025 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому вказано, що твердження позивача про вчинення щодо неї відповідачем психологічного насильства не підтверджено належними та достовірними доказами. Твердження позивач про те, що із січня 2021 року відповідач не провідував дітей, не відповідають дійсності, оскільки станом на січень 2021 року сторони проживали спільно, та, приїхавши у грудні 2021 року, з ініціативи позивача, два тижні свого перебування у м. Житомирі, провів у будинку позивача разом з нею та дітьми. Стосовно твердження позивача, про те, що до Латвії вона виїхала через погрози відповідача, то це також не відповідає дійсності, оскільки такі дії були узгоджені сторонами. Не відповідає дійсності також те, що під час перебування у Латвії відповідач чинив психологічний тиск відносно позивача. Відповідач вважає, що формування у сина ОСОБА_7 думки про батька відбувається під впливом сім`ї, у якій він проживає, зокрема матері. ОСОБА_3 вказує, що після розірвання шлюбу з позивачем надсилав та надсилає кошти на утримання дітей, останнє відправлення коштів засобами поштового зв`язку не було отримане позивачем та повернулося за закінченням терміну зберігання. Відповідач ніколи не ототожнював подарунки та аліменти. Окрім аліментів, відповідач здійснював перекази на оплату харчування, для виготовлення закордонних паспортів та на лікування. Дії позивача відповідач вважає такими, що направлені на позбавлення відповідача можливості піклуватись і спілкуватись з дітьми, брати участь у їх вихованні. ОСОБА_1 перешкоджає батьку спілкуватись з дітьми. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у частині вимоги про позбавлення батьківських прав, проти задоволення позову у частині вимоги про стягнення аліментів не заперечує.

26.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду повторно надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Ухвалою суду від 26.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, заяву представника відповідача ОСОБА_4 про виклик свідків задоволено, підготовче провадження у справі завершено та призначено розгляд справи по суті.

16.04.2026 до суду подано висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №455 від 01.04.2026.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові. Позивач додатково пояснила, що бажає позбавити відповідача батьківських прав, оскільки він дітьми не цікавиться, коли син був маленький, відповідач застосовував фізичне насилля до позивача, коли позивач була вагітна другою дитиною, відправляв її аборт. Кинув у сина стілець, але позивач встигла його перехопити. Син бачив, як батько бив матір, кричав на батька, щоб той таке не робив. Дитина бачитись з батьком не хотіла, бо боявся його. Коли намагались дитині пояснити, щоб він не боявся батька, від ОСОБА_3 ніяких дій не було. До поліції звертались, однак з невідомих причини заяви нема, хоча у травмпункті знімали побої. Син повністю відмовляється спілкуватись з батьком, позивач намагається розмовляти з сином з цього приводу, однак бажання в нього не було. Дочка його не пам`ятає, тільки знає як його звати. Висновок стосовно спілкування дочки з батьком не надавався, бо вона ще дуже маленька. Відповідач взагалі не цікавиться життям дітей, допоки не почався суд, їхнім вихованням не займається. Бував у стані алкогольного сп`яніння, та у такому стані ставав агресивним. Батько не знав, що син зламав руку, що має проблеми з вушками. Телефон у сина є, але він з власної ініціативи його заблокував. Син не хоче нічого мати спільного з батьком, відмовляється з ним спілкуватись, бо боїться його. Аліменти відповідач сплачував, однак не в такому розмірі, як було домовлено, цукерки міг передати раз в рік. З серпня 2024 року аліментів не було, пояснював тяжким фінансовим становищем, хоча їздив на відпочинок. Потім вказував, що позивач змінила реквізити рахунку, однак цього не було. Кошти, які надходили поштою, позивач не забирала. У Латвію до відповідача їхати не хотіла, він тиснув, щоб вони виїхали, тиснув, що приїдуть волонтери і заберуть дітей, пробули там з березня до травня. Позивач виїхала з матір`ю та братом, які залишились у Польщі, на кордоні їх чекав ОСОБА_3 , тому позивач з дітьми не змогла залишитись у Польщі. До ОСОБА_7 батько ставився агресивно. ОСОБА_7 не хотів спілкуватися з батьком, особливо після перебування у Латвії, позивач просила, щоб син пробував спілкуватись з батьком, ходила до психолога, їй сказали, щоб не тиснула та не підштовхувала сина до спілкування з батьком. Приблизно через два місяці після повернення з Латвії, син заблокував номер батька. Щодо відсутності доказів звернення до поліції за фактом побиття позивача відповідачем, ОСОБА_1 пояснили, що з початком повномасштабного вторгнення всі документи були знищені. Відповідач жодним чином не займається вихованням дітей. Чоловік позивача має статус УБД, тому вона запитувала у відповідача, чи відмовиться він від дітей, щоб діти могли користуватися пільгами. Син називає батьком чоловіка позивача, каже, що хоче мати прізвище « ОСОБА_13 » та називається цим прізвищем. Відповідача син називає «той». Позивач думала, що відповідач буде вважати, що вона забороняє сину спілкуватися з ним та налаштовує проти батька, тому примушувала сина спілкуватись з батьком. З 2021 року відповідач ніякої участі у вихованні дітей не приймав, міг подзвонити раз на місяць. Класний керівник повідомила, що вчора подзвонив батько та запитав про дитину, щодо дочки, то відповідач навіть не знав, у який садочок вона ходить. Між сторонами була усна домовленість про сплату аліментів у розмірі 7000,00 грн щомісячно, однак суми приходили різні.

Представник позивача пояснила, що з 2023 року батько не брав участі у житті дітей. Після виїзду відповідача за кордон, спілкування з сином ще більше погіршилось. Коли жили разом, відповідач фактично не жив біля дітей. Момент, коли ОСОБА_3 побив дружину та кидав стілець, дуже запам`ятався хлопчику. Батьком діти називають теперішнього чоловіка матері. На запитання про участь у житті дітей відповідач не зміг нічого відповісти. Вважає, що батько дітей повністю не виконує свої обов`язки.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що з моменту розлучення сторін були теплі стосунки з дітьми, вони гуляли та спілкувались коли відповідач був в Україні, коли відповідач переїхав, вони спілкувались по відеозв`язку. Відповідач намагався допомагати фінансово, були подарунки на день народження. У серпні 2023 року відповідачу запропонували відмовитись від дітей, після того як він відмовився, його заблокували, тому він не міг спілкуватись з дітьми. На запитання, чому відповідач не може поспілкуватися з дітьми, позивач повідомила, що психолог заборонив. З приводу того, що діти називають його «той» вважає, що таке спілкування у сім`ї, син формує своє ставлення на підставі думки матері. Коли хтось був вдома, діти не дуже хотіли відповідати, але коли були наодинці, діти хотіли спілкуватись і це було довго. Щодо фактів насилля, відповідач пояснив, що нічого не пам`ятає.

Представник відповідача пояснила, що ОСОБА_3 намагався бути батьком для своїх дітей, сторони спілкувались, на всі вимоги позивача надавалась матеріальна допомога. Між сторонами був діалог щодо додаткового розвитку дітей, була розмова, що дочка буде ходити у садочок та на танці. Також була розмова з позивачем про спілкування з дітьми, були і відмови у спілкуванні з дітьми. Щоб не було такого, відповідач подарував сину телефон, продовжувалось спілкування, обмін новинами. Проте, дізнавшись, що позивач вийшла заміж та народила дитину, стались зміни з боку позивача та дітей, зазначили, що не хочуть спілкуватись. Змінено реквізити картки, за яким відповідач перераховував кошти. Кошти перераховувались поштою, однак позивач їх не забирала. Позивач зверталась до відповідача щодо усиновлення дітей, що пояснила пільгами; про бажання сина змінити прізвища не повідомляла. Відповідач не відмовляється від обов`язку утримання дітей. Позивач не навела обставини для позбавлення батьківських прав. Після розірвання шлюбу сторін відповідач спілкувався з дітьми, надсилав кошти. Спілкування з сином змінилось після того як батько відмовився надавати згоду на усиновлення його дітей чоловіком позивача. Позивач зверталась до психолога з метою позбавлення батьківських прав, у висновку було вказано щодо обох дітей, хоча опитаний був лише хлопчик. Докази з приводу звернення позивача до поліції з приводу домашнього насильства відсутні. З приводу бажання сина змінити прізвище вважає, що це зі слів матері, з розповіді самого хлопчика та показів свідка ОСОБА_13 зазначене не підтверджується. Також не підтверджено, що ОСОБА_7 бачив як відповідач бив позивача. Висновок органу опіки та піклування вважає необ`єктивним.Просила не здійснювати допит свідка ОСОБА_19 , оскільки останній перебуває за кордоном та не може підключитись для участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Представник третьої особи ОСОБА_27 у судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування.

Допитаний свідок ОСОБА_16 пояснив, що знайомий з позивачем з того часу, коли їй було сім років, з відповідачем познайомився на весіллі. Свідку розповідали про те, що після народження ОСОБА_7 відповідач жив у мами, повертався, потім знову йшов. Свідок вважає, коли відповідачу набридало, він знаходив привід посваритися та знову піти. Позивач розповіла, що вона вагітна та чоловік змушує зробити аборт. Свідок сказав, якщо сина виховали, і цю дитину виховає, все рівно вихованням дітей вона сама займалась. Мама ОСОБА_9 водила ОСОБА_7 в садочок. ОСОБА_3 рідко приїжджав, батько він ніякий, дітям не допомагав, коли бомбили, вони залишились самі. Спільну машину продав. У житті дочки ОСОБА_8 його зовсім не було. Свідку відомо, що відповідач намагався дзвонити та щось запитував. Свідку здається, що відповідач матеріально не допомагає. При свідку не було такого, щоб сину забороняли спілкуватись з батьком, свідку розповідали, що відповідач дзвонив кілька разів та спілкувався з сином, мав звичку крикнути на сина. Свідок не бачив, чи за час спільного життя були бійки, однак бачив позивача після побоїв. Свідку відомо, що відповідач напивався та хотів їздити п`яним, якщо позивач забирала ключі від авто, була за це побита.

Допитана свідок ОСОБА_18 повідомила, що є кумою сторін, її чоловік хрещений батько ОСОБА_7 . З відповідачем перебуває у дружніх відносинах, з позивачем - у нейтральних, спілкуються нечасто, чоловік свідка спілкується з відповідачем, з ОСОБА_9 не спілкуються, бувають на дні народження ОСОБА_7 . У 2021 році ОСОБА_3 приїжджав зі своїми дітьми, щоб вони погрались, ОСОБА_8 була постійно біля нього, бо соромилась інших, ОСОБА_7 не соромився та гарно грався з іншими дітьми. ОСОБА_7 сподобався велосипед племінниці свідка, то наскільки свідку відомо, через кілька днів відповідач купив йому велосипед. Приблизно два роки тому передавали подарунки від них та від ОСОБА_3 . В цьому році свідок теж приїздила на день народження та просила вийти, не заходили, бо їх не запрошували. Передали подарунок та уточнили, що там був подарунок від батька, дитина прийняла подарунок. У цьому році, коли свідок вітала ОСОБА_7 , солодощі були для двох дітей. Свідок вважає, що зі своїми обов`язками відповідач справляється. Наразі немає можливості спілкуватись з дітьми, відповідача це засмучує, він телефонував з іншого номера, передавав подарунки. У липні 2022 року ОСОБА_3 попросив купити мобільний телефон, вони прийшли, подарували та допомогли підключити та подзвонити до батька, вони трохи поспілкувались, дитина була задоволена подарунком. Щодо привітань дочки та чинення відповідачем насильства свідку нічого не відомо.

Допитана свідок ОСОБА_22 повідомила, що є подругою та кумою позивача, знайома з нею з дитинства, з відповідачем знайома років з 14. Відповідач не брав участі у вихованні дітей, ОСОБА_9 все купувала сама. Коли вони подали на розлучення, відповідач побив позивача, початок події відбувався на очах свідка, потім вони пішли додому, свідку подзвонила мама ОСОБА_9 та свідок чула як кричали діти. Наступного дня вони пішли знімати побої. До поліції звертались, однак відомості про це не збереглись. У житті дочки відповідач участі не брав, він її не хотів, а до ОСОБА_7 гарно ставився. Син бачив, що батьки сварились, відповідач міг вдарити позивача, ОСОБА_7 його боявся. Після побоїв ОСОБА_7 сказав свідку, що не хоче спілкуватись з батьком. Позивач зверталась до психолога. ОСОБА_8 навіть не знає батька. Про надання відповідачем матеріальної допомоги свідку невідомо. Відповідач не допомагає, з дітьми спілкується, тільки коли йому потрібн; як часто, свідку не відомо. Позивач зверталась до відповідача з приводу матеріальної допомоги, інколи він кошти надсилав, подробиць свідку не відомо. Чоловік позивача допомагає з дітьми, займається ними, діти називають його татом.

Допитаний свідок ОСОБА_13 пояснив, що є чоловіком позивача. Відповідач дзвонив рідко на телефон дружини та сина, дзвінок був тривалістю приблизно 10 хвилин, на період розмови не було взаємодії. Дружина завжди брала трубку, але був один дзвінок, коли відповідач хотів з`ясувати відносини. Зараз дзвінки не відбуваються, ОСОБА_7 сам заблокував номер батька. ОСОБА_7 сказав свідку, що не хоче спілкуватися з батьком та боїться його. Щодо матеріальної допомоги свідок вказав, що було кілька переказів на картку дружини. Про те, чи просила дружина у відповідача надсилати кошти, свідку не відомо. Перед днем народження приїжджали куми та передавали подарунки. Подарунки були лише на день народження, і тільки ОСОБА_7 , дочці не було. ОСОБА_7 називає батька «той», чому, свідку не відомо, йому пояснили, що це не правильно, вони не проти спілкування. Вважає, що мають виконуватись батьківські обов`язки щодо дітей, свідок з дружиною говорили, що діти мають виховуватись у повноцінній сім`ї. У свідка була розмова з дружиною з приводу пільг, які надає статус УБД, після чого було відправлене повідомлення відповідачу з приводу усиновлення дітей, на що відповідач відмовив. Відповідач ніякої участі у житті дітей не бере. Щодо вчинення відповідачем домашнього насилля свідку відомо зі слів дружини, вона казала, що ОСОБА_7 бачив, намагався захистити маму, свідок бачив фото побоїв. ОСОБА_7 підтвердив, що відповідач мав агресивне ставлення, хлопчик боїться, що батько приїде. Психолог у висновку зазначила, що у хлопчика є страх, до психолога ОСОБА_7 ще ходить. Свідок жодного разу не чув, щоб відповідач був зацікавлений життям дітей. Діти не виявляли бажання телефонувати відповідачу. Відповідач намагався з`ясувати відносини, після чого був заблокований. Спроб налагодити спілкування відповідач не здійснював. Щодо зміни реквізитів рахунку свідку відомо, що банк заблокував карту дружини і нові дані карки було надано. Відповідач дзвонить позивачу, вони запитують у ОСОБА_7 , чи хоче він поговорити з батьком, дитина відмовляється.

Допитаний свідок ОСОБА_20 пояснив, що живе у Латвії , сторін добре знає, знайомі з 2014 року, зі ОСОБА_3 постійно підтримує зв`язок, з ОСОБА_9 теж підтримує зв`язок, однак не дуже часто. Приблизно у 2022 році бачив, як ОСОБА_3 гуляв з дітьми, у 2021 році, коли ОСОБА_3 перебував в Україні, їздив з дітьми до Києва гуляти. У 2022 році у Латвії проживали як сім`я. Відповідач постійно займався вихованням дітей, коли свідок з ним зустрічався, він був з дітьми. Відповідач хотів, щоб ОСОБА_9 з дітьми приїхали до нього. До дітей відповідач відносився нормально. З 2024 року батько з дітьми не спілкується, розповів, що його заблокували та сказали, що діти не хочуть з ним спілкуватись. Свідку відомо, що відповідач кожного місяця надсилав кошти, потім передавав поштою, бо не мав реквізитів рахунку, але ОСОБА_9 їх не забирала. Передавав через друзів подарунки.

Допитана свідок ОСОБА_15 повідомила, що є кумою сторін, знайомі зі школи. Відповідач участі у вихованні не брав, перший рік забезпечувала мама ОСОБА_9 . Після народження ОСОБА_7 ОСОБА_1 вийшла на роботу через рік. У будинку відповідач нічого не робив, не допомагав з продуктами, всім займалась ОСОБА_9 . З ОСОБА_7 він брав участь у вихованні, але в загальному це робила ОСОБА_9 . Після народження ОСОБА_8 , відповідач то жив з ними, то не жив. Були випадки, коли позивачу було потрібно у поліклініку, то вона дзвонила свідку, а не відповідачу. ОСОБА_8 була ще маленькою, коли відповідач поїхав до Латвії , вона його навіть не пам`ятає. За час перебування у Латвії , відповідач дзвонив на день народження, через знайомих передавав подарунки. Чи переказував кошти, свідку не відомо. Зі слів ОСОБА_9 , за роки війни, вислав 5000,00 грн. Свідок бачила, що від батька до сина був один дзвінок, зі слів ОСОБА_9 , було 2-3 дзвінка. В ОСОБА_7 була проблема з вухом, він погано чув і по телефону батько на нього крикнув, на що син образився. Батько міг крикнути на сина. Одного разу відповідач побив позивача, на наступний день свідок її бачила, вона була в синяках, після чого вони поїхали у медпункт. Часто у позивача були синяки на руках та на ногах. На очах свідка було агресивне проводження з дитиною, зі слів позивача, відповідач міг штовхнути та вдарити дитину. Наскільки свідку відомо, ОСОБА_7 заблокував номер батька, зараз вони не спілкуються. У присутності свідка було, що ОСОБА_9 казала, що дзвонить батько, чи хоче він говорити. ОСОБА_3 писав з приводу спілкування з дітьми, ОСОБА_9 казала, якщо вони матимуть бажання спілкуватись, то вона не бути проти. Свідку відомо, що позивач їздила до відповідача, але в них не вийшло налагодити відносини. Коли ОСОБА_9 повернулась з Латвії , просила грошей у відповідача, але той казав, що грошей нема.

Допитана свідок ОСОБА_14 повідомила, що працює практичним психологом у дошкільному центрі. З позивачем познайомилась у зв`язку з її зверненням, коли ОСОБА_7 мав йти у перший клас. З відповідачем не знайома. Зі слів ОСОБА_9 , вона перенесла оперативне втручання після перенесених побоїв. Батько намагається спілкуватись, але ОСОБА_7 після побаченого відмовляється спілкуватись. Запит був у тому, щоб допомогти дитині справитись з тривогою стосовно батька. ОСОБА_7 казав, що батько бив при ньому маму, закривав його у кімнаті, постійно ображав. Він мав досить дорослі прояви як після насильства. ОСОБА_7 боїться повернення батька, боїться фізичного насилля. Батько не просив вибачення. Свідок бачить, що ОСОБА_7 не готовий до спілкування з батьком, це досить травматично для ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Надано рекомендації обмежити спілкування та прислухатися до думки дитини. Він категорично не хоче спілкуватись з батьком, таке спілкування є для нього продовженням насилля. З ОСОБА_8 робота не проводилась, оскільки вона не підходила по віку. Висновок щодо ОСОБА_8 здійснено на основі слів матерів.

У судовому засіданні, за участю психолога ОСОБА_14 , було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітній ОСОБА_7 розповів, що проживає з мамою, сестрою, братиком, бабусею та татом. У тата прізвище « ОСОБА_13 », і ОСОБА_7 хоче таке прізвище, тому що «той» бив, бив маму. «Той» це перший тато, зараз ОСОБА_7 називає його ОСОБА_30 . Татом його називати не хотів, бо він б`ється, ображає постійно. Востаннє вони бачились на початку війни, коли бачились, він ображав ОСОБА_7 , казав, що той «на вушка балується». ОСОБА_7 був присутній, коли тато бив маму. Хрещений розповідав ОСОБА_7 , що перший тато хотів сісти п`яний за кермо, мама покликала хрещеного, він забрав ключі, потім приїхали додому, він хотів кинути у маму цеглину за те, що вона розповіла хрещеному. ОСОБА_7 запитав у хрещеного про це тому, що знав, що батько був п`яний. Пам`ятає, що бачив, як він хотів кинути у маму цеглиною. Коли вони сварились, то він міг поїхати на пару днів. Він постійно всіх ображав, ОСОБА_7 , сестричку. Коли були в гостях у батька, він вдарив ОСОБА_7 . Ще якось взяв сестричку і кинув об диван. ОСОБА_7 не хоче спілкуватись з батьком, бо він постійно обзивається. Коли розмовляли, казав почекати, відвертав камеру, і щось пив. ОСОБА_13 дуже гарно ставився, ОСОБА_7 з ним цікаво, він постійно грається з ними, а перший тато постійно грав в ігри і час з ним не проводив. ОСОБА_7 не хоче, щоб батько приїжджав, він дуже ображений на батька після того, як він образив маму. Мама запитала у ОСОБА_7 , чи хоче він спілкуватись з батьком, хлопчик відповів, що ні, потім мама запитала, чи хоче ОСОБА_7 змінити прізвище, він відповів, що так. На запитання психолога про те, який самий неприємний спогад про батька, хлопчик відповів, що те, як він бив маму. Міг кидати в ОСОБА_7 різні предмети. ОСОБА_7 боявся його. Він закривав ОСОБА_7 у кімнаті, щоб той не заважав. Приємних моментів, пов`язаних з батьком, не було. Такі відносини з батьком пов`язані зі спогадами ОСОБА_7 про нього. Якби мама сказала, що батько може приїхати, він попросив би, щоб батько не приїжджав.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач і відповідач є батьками малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 15).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.07.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (том 1 а.с. 16).

28.04.2023 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (том 1 а.с. 38).

Місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 18, 19).

04.04.2021 ОСОБА_35 зверталась до травматологічного пункту та їй поставлено діагноз: забій лобної ділянки, забій грудної клітини (том 1 а.с. 31).

05.04.2021 складено акт судово-медичного обстеження ОСОБА_36 , у якому зазначено, що зі слів: 03.04.2021, близько 24:00 год, чоловік, вдома, наносив удари кулаками по обличчю, по голові, після того, як впала, бив ногами по тулубу. За медичною допомогою зверталась в травматологічний пункт ЦМЛ №1, але медичні документи не представлені. Скарги на біль в місцях ушкоджень. При судово-медичному обстеженні у гр. ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на повіках обох очей, на лобі зліва, в виличній ділянці зліва, на правому плечі та передпліччі, а також на лівому стегні. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, яким могли б бути кулак, взута нога, тощо. Могли утворитися 03.04.2021 при обставинах, вказаних потерпілою, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 51-52).

Приватним психологом ОСОБА_14 складено висновок психолога за результатами психологічного консультування від 07.10.2024, у якому зазначено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має такі індивідуально-психологічні особливості: на контакт йде охоче, розвиток пізнавальної сфери відповідає віковій нормі, налаштований до спілкування, активний, доброзичливий. Під час обговорення разом з дитиною спілкування з його рідним батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено негативний травматичний досвід взаємодії з батьком. ОСОБА_3 систематично у присутності сина завдавав психологічної та фізичної шкоди матері дитини, ОСОБА_1 , а саме: погрози, використання нецензурної лексики, побиття, кидання на землю у присутності дітей з завдаванням шкоди для здоров`я жінки. ОСОБА_7 неодноразово був свідком агресії, імпульсивної та жорстокої поведінки з боку рідного батька, ОСОБА_3 щодо своєї матері ОСОБА_1 . На формування психологічних особливостей малолітніх дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх батько має негативний вплив, наслідком якого є підвищена тривожність у дітей, небажання дітей спілкуватися з рідним батьком навіть по телефону, страх коли-небудь зустрітися з ним та страх від самого факту повернення батька до міста. ОСОБА_1 для своїх дітей є авторитетною особою, наявний емоційний зв`язок, доброзичливе спілкування під час консультацій, організована спільна діяльність. Атмосфера в сім`ї після розлучення з батьком не призвела до педагогічної та соціальної занедбаності дітей. Під час діагностики ОСОБА_7 за допомогою дитячого апперцептивного тесту (САТ) ( ОСОБА_38 ) (Children's Apperception Test - САТ) виявлено тривожність у стосунках з рідним батьком, очікування від нього агресії. ОСОБА_7 описує деталі побиття батьком ОСОБА_3 матері ОСОБА_1 . Хлопчик намагався захистити матір від побиття та просив батька не чіпати матір. При проведенні проективної методики М.З. Друкаревич «Неіснуюча тварина» у ОСОБА_7 виявлено підвищений рівень тривожності. Під час діагностики за допомогою методики Дж. Бука «Будинок. Дерево. Людина» виявлено невпевненість дитини та низьку самооцінку. Проведені методики свідчать, що ОСОБА_7 потребує стабільності та емоційного спокою, тому примушування дитини спілкуватися з рідним батьком негативно впливає на емоційний стан дитини та завдає повторного травматичного досвіду. ОСОБА_7 категорично проти взаємодії зараз та у майбутньому з рідним батьком ОСОБА_3 та не бажає по батькові називатися його іменем. При спілкуванні хлопчик називає рідного батька займенником «той», а вітчима називає «тато». Перебування малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у присутності їх рідного батька ОСОБА_3 може мати негативний травматичний вплив на формування психологічних особливостей та психологічно-емоційного стану дітей, тому що син ОСОБА_7 уникає спілкування з батьком, а донька ОСОБА_8 байдуже ставиться до стосунків з рідним батьком. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазнав психологічного емоційного травмування після перенесення емоційного тиску з боку батька та після спостереження жорстокої поведінки рідного батька по відношенню до матері дітей. Рекомендований курс занять з психологом буде сприяти покращенню емоційного стану ОСОБА_7 , підвищенню самооцінки та відновленню впевненості у собі (том 1 а.с. 21).

За змістом характеристики учня 3-В класу ліцею №21 м. Житомира ОСОБА_7 від 08.10.2024, ОСОБА_7 навчається в ліцеї з 01.09.2022. Хлопчик до ліцею приходить охайний, мама слідкує за його зовнішнім виглядом. ОСОБА_7 забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в ліцеї. У вихованні ОСОБА_7 відчувається мамина турбота та підтримка. ОСОБА_9 відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям сина та завжди допомагає у справах класу. Тато, ОСОБА_3 , участі у вихованні сина, ОСОБА_7 , не бере. За час навчання у ліцеї дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідав батьківські збори, не приходив до ліцею, не спілкувався з вчителями (том 1 а.с. 25).

Відповідно до педагогічної характеристики дитини-дошкільника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка видана Житомирським закладом дошкільної освіти №38, дитина відвідує заклад з вересня 2023 року. Дитину приводить в дитячий садочок і забирає з нього мама ОСОБА_1 , інколи з садочка забирає бабуся дитини за дорученням мами. Батьківські збори, святкові ранки та інші заходи відвідує мама, а також лише мама цікавиться досягненнями доньки в садочку. За півтора року перебування дитини в дитячому закладі, батько дитини не приймав участі у вихованні ОСОБА_8 в межах дитячого закладу. Матеріально-економічне становище родини задовільне. Дитина приходить в садочок завжди охайна, чисто та гарно одягнена, забезпечена всім необхідним для її віку (том 1 а.с. 54).

З наявної у справі медичної документації вбачається, що ОСОБА_7 10.08.2024 відвідував лікаря-педіатра, 12.08.2024 та 16.08.2024 - лікаря отоларинголога (том 1 а.с. 26-28); отримав перелом лівої плечової кістки, з приводу чого 07.08.2024 було звернення до дитячого лікаря ортопеда-травматолога, накладено гіпсову пов`язку та призначене лікування (том 1 а.с. 29).

З копій квитанцій про переказ коштів, які наявні у справі, вбачається, що ОСОБА_13 у 2023 році перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_41 кошти у сумі 923,00 грн з призначенням платежу «за навчання ОСОБА_7 »; здійснював перекази на рахунок Житомирської ЗОШ №21 у жовтні 2023 року у сумі 251,19 грн, у квітні 2024 року у сумі 840,00 грн, у червні 2024 року у сумі 555,50 грн (призначення платежів не вказані), здійснив переказ коштів на рахунок ОСОБА_43 у сумі 502,51 грн з призначенням платежу « ОСОБА_7 », здійснив переказ на рахунок Житомирської ЗОШ №21 у вересні 2023 року у сумі 586,87 грн з призначенням платежу «за харчування ОСОБА_7 ». Також ОСОБА_13 здійснив перекази: на рахунок ФОП ОСОБА_44 у листопаді 2024 року у сумі 800,00 грн з призначенням платежу «за спортивні послуги ОСОБА_8 », на рахунок ОСОБА_45 у вересні 2024 року у сумі 1306,53 грн з призначенням платежу «на потреби садочку ОСОБА_8 », на рахунок ЖНВК №38: у листопаді 2023 року у сумі 32,41 грн з призначенням платежу « ОСОБА_8 », у 2024 році у сумі 200,00 грн з призначенням платежу « ОСОБА_8 »,у червні 2024 року у сумі 200,00 грн з призначенням платежу « ОСОБА_8 », здійснив перекази на рахунок ЖНВК №38 без зазначення призначення платежу: у жовтні 2023 ку у сумі 150,00 грн, у червні 2024 року у сумі 200,00 грн, у листопаді 2024 року - 300,00 грн, у грудні 2024 року - 880,00 грн (том 1 а.с. 122-127, 130, 131, 133, 135, 136, 141, 146). Решту квитанцій суд до уваги не приймає, оскільки у них не зазначено призначення платежу, у деяких також не вказаний отримувач коштів, тому неможливо достеменно встановити, що такі платежі здійснювались в інтересах дітей (том 1 а.с. 128, 129, 132, 134, 137, 138, 143). Також декілька квитанцій у справі продубльовано (том 1 а.с. 139, 140, 142, 144).

Згідно з даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності», щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 07.02.2025 відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості та розшук (том 1 а.с. 89).

За повідомленням управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Житомирській області від 07.02.2025, відсутня інформація про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності (том 1 а.с. 90).

Відповідно до листа служби (управляння) у справах дітей Житомирської міської ради №126/2/638 від 03.03.2025, на адвокатський запит представника відповідача від 25.02.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зверталася (том 1 а.с. 214).

За змістом листа Житомирської міської ради№25/К-3882/1068 від 29.04.2025, на адвокатський запит представника відповідача від 23.04.2025 повідомлено, що 31.01.2025 надходило звернення ОСОБА_3 , у якому він інформує про те, що з боку ОСОБА_46 протягом декількох місяців чиняться перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Працівниками служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради обстежено умови проживання родини ОСОБА_46 за адресою: АДРЕСА_1 . З ОСОБА_9 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення перешкод у спілкуванні батька з дітьми, попереджено про відповідальність згідно чинного законодавства (том 1 а.с. 210).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17, від 06.09.2023 у справі №545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», заява №39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18.02.2021 у справі №645/920/19, від 07.02.2022 у справі №759/3554/20, від 12.02.2024 у справі №202/1931/22).

Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу між сторонами проживають разом із матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №455 від 01.04.2026 затверджено висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , у якому зазначено, що ОСОБА_3 у телефонному режимі повідомив членам комісії з питань захисту прав дитини Житомирської міської ради, що він категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, у 2021 році він виїхав до Латвійської Республіки, де перебуває по теперішній час, за домовленістю з матір`ю дітей пересилав кошти на їх утримання, вітав зі святами, на день народження, передавав через знайомих, які перебували в м. Житомирі, подарунки та солодощі, мати разом з дітьми приїжджала до нього на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України та проживала з ним з березня по травень 2022 року. Відповідно до інформації ліцею №21 м. Житомира, де навчається ОСОБА_7 «... ОСОБА_3 двічі звертався у телефонному режимі до класного керівника щодо навчання та поведінки свого сина. Класний керівник в телефонному режимі надала інформацію щодо навчання та поведінки учня...». Присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті ОСОБА_35 повідомила, що однією з причин розлучення було вчинення до неї з боку ОСОБА_3 фізичного та психологічного насильства, яке відбувалося у присутності дітей, зловживання батьком дітей алкогольними напоями. Упродовж тривалого часу ОСОБА_3 станом здоров`я, розвитком, навчанням дітей не цікавиться, до 2024 надавав кошти на утримання дітей, проте у недостатній кількості, відповідно до характеристики ліцею № 21 м. Житомира, де навчається ОСОБА_7 «... Тато, ОСОБА_3 , участі у вихованні сина не бере. За час навчання у ліцеї дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідав батьківські збори, не приходив до ліцею, не спілкувався з вчителями...». Відповідно висновку приватного психолога ОСОБА_14 за результатами психологічного консультування «... ОСОБА_7 потребує стабільності та емоційного спокою, тому примушування дитини спілкуватися з батьком негативно впливає на емоційний стан дитини та завдає повторного травматичного досвіду. ОСОБА_7 категорично проти взаємодії зараз та у майбутньому з рідним батьком та не бажає по батькові називатися його іменем. Перебування малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у присутності їх рідного батька може мати негативний травматичний вплив на формування психологічних особливостей та психо-емоційного стану дітей, тому що син ОСОБА_7 уникає спілкування з батьком, а донька ОСОБА_8 байдуже ставиться до стосунків з рідним батьком...». На підставі наведених вище фактів, виходячи з інтересів дітей, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 2 а.с. 110-111).

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №759/3554/20, від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, від 15.11.2023 у справі №932/2483/21).

Суд не вбачає підстав для урахування висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, з огляду на його необґрунтованість.

У зазначеному висновку відсутня належна характеристика батька дитини, оскільки його поведінка оцінена виключно з пояснень позивача. Органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків. Також у висновку не відображено здійсненої органом опіки та піклування характеристики стосунків, які склались між ОСОБА_3 та дітьми, наявності з його боку загрози для малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх здоров`я та психічного розвитку. Зазначені обставини оцінені виключно цитуванням висновку психолога ОСОБА_14 за результатами психологічного консультування ОСОБА_7 . Крім того, суд зауважує, що психологічне консультування відбувалось тільки щодо малолітнього ОСОБА_7 , при цьому висновок здійснено щодо обох дітей. Взаємовідносини відповідача з дочкою ОСОБА_8 не досліджувались, та оцінка таких відносин не здійснювалась, ні у висновку психолога, ні у висновку органу опіки та піклування.

Також у висновку не відображено, чи враховувалось при його складанні те, що 31.01.2025 надходило звернення ОСОБА_3 , у якому він інформував про те, що з боку ОСОБА_46 протягом декількох місяців чиняться перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зазначено у листі Житомирської міської ради 325/К-3882/1068 від 29.04.2025 (том 1 а.с. 210), та чи надавалась оцінка зазначеній обставині органом опіки та піклування.

Також у висновку органу опіки та піклуванні від 01.04.2026 вказано: «Відповідно до інформації ліцею №21 м. Житомира, де навчається ОСОБА_7 «... ОСОБА_3 двічі звертався у телефонному режимі до класного керівника щодо навчання та поведінки свого сина. Класний керівник в телефонному режимі надала інформацію щодо навчання та поведінки учня...»», далі у тексті висновку вказано: «відповідно до характеристики ліцею № 21 м. Житомира, де навчається ОСОБА_7 «... Тато, ОСОБА_3 , участі у вихованні сина не бере. За час навчання у ліцеї дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідав батьківські збори, не приходив до ліцею, не спілкувався з вчителями...»». Наявність двох протилежних за змістом характеристик у висновку органу опіки та піклування не оцінено, не зазначено їх хронології та не відображено здійснення дослідження органом опіки та піклування обставин, які зумовили надання таких суперечливих характеристик.

Суд зауважує, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

Щодо посилання позивача на те, що ОСОБА_3 чинив щодо неї домашнє насильство, то суд зауважує, що жодними належними доказами такі обставини не підтверджено, до відповідальності ОСОБА_3 за вчинення таких дій не притягувався, докази того, що тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_1 у 2021 році, були спричинені ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутні.

Будь-які докази вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 щодо малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні.

Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №320/5094/19, від 22.11.2023 у справі №320/4384/18, від 07.03.2024 у справі №947/7448/22, від 24.04.2024 у справі №726/433/23).

Наданими позивачем доказами не підтверджується, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які проживають з позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 здійснював перекази коштів з призначенням платежу «аліменти»: у жовтні 2021 року - 3000,00 грн, у листопаді 2021 року - 4000,00 грн, у червні 2022 року 142,99 євро та 127,43 євро, у серпні 2022 року - 1000,00 грн та 49,27 євро, у вересні 2022 року - 150,20 євро, у листопаді 2022 року 152,32 євро, у березні 2022 року 165,06 євро, у травні 2023 року - 105 євро, у червні 2023 року - 126,97 євро, у липні 2023 року - 129,17 євро, у вересні 2023 року 5200,00 грн, у жовтні 2023 року - 137,78 євро, у листопаді 2023 року - 129,88 євро, грудні 2023 року - 129,59 євро, у січні 148,74 євро, з січня 2024 року по серпень 2024 року - по 6000,00 грн щомісячно, у січні 2025 року 4999,00 грн. 28.09.2022 здійснив переказ коштів ОСОБА_9 у сумі 22,91 євро з призначенням платежу «ліки», 15.12.2022 перерахував кошти на рахунок Житомирської ЗОШ №21 у сумі 1116,40 грн з призначенням платежу «за харчування ОСОБА_7 (том 1 а.с. 92-99). Квитанцію, розміщену у звороті а.с. 94 тому 1 суд до уваги не приймає, оскільки вона не придатна для читання.

Суд погоджується з тим, що аліменти відповідач сплачував нерегулярно та у недостатньому розмірі, однак відсутні підставі стверджувати про повне ухилення відповідача від утримання дітей.

Посилання позивача на те, що відповідач зловживає алкогольними напоями, жодними доказами не підтверджені. Крім того, алкогольна залежність батька дітей не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки наявність такої залежності само собою не свідчить про те, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей.

Позивач вказує, що батько не проявляє жодного інтересу до дітей, не вживає заходів щодо належного спілкування з дітьми, життям дітей не цікавиться. Однак, жодних доказів, які підтверджують такі обставини, позивачем не надано. Покази свідків з приводу цих обставин відрізняються та є суперечливими між собою, оскільки свідки позивача вказують про відсутність батька ОСОБА_3 у житті дітей, а свідки відповідача вказують, що він належно виконує батьківські обовязки. Отже, суд критично оцінює покази свідків у цій справі.

При цьому, відповідач вищезазначене заперечує та вказує, що позивач вживає заходів, які утруднюють спілкування батька з дітьми, зокрема заблокувала його номер у мобільному телефоні, та налаштовує дітей проти батька.

Хоча такі заперечення відповідача, так само, як і доводи позову, жодними доками не підтверджені, однак суд не може залишити їх поза увагою, оскільки суд зважує як на пояснення позивача, так і на пояснення відповідача.

Також, 31.01.2025 ОСОБА_3 звертався до виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, з приводу того, що з боку ОСОБА_46 протягом декількох місяців чиняться перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведені обставини свідчать про те, що батько не втратив інтересу до дітей та бажає приймати участь у їх вихованні.

Суд зважає також на те, що відповідач з 2021 року проживає за кордоном, що є об`єктивною обставиною, яка перешкоджає батьку дітей у достатній мірі брати участь у їх вихованні.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації ООН про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо. Батько дітей заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у їх вихованні, а та обставина, що ОСОБА_3 не в достатній мірі спілкується з дітьми, не є безумовним свідченням його небажання приймати участь у їх утриманні та вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьком своїми обов`язками, оскільки до таких обставин може призводити і поведінка матері дітей, так як відповідач вказує, що остання не бажає спілкування та налаштовує дітей проти батька.

Позивачем не доведено, що відповідач свідомо та умисно не виконує своїх батьківських обов`язків, умисно самоусунувся від таких, натомість з досліджених судом обставин вбачається, що відповідач не втратив інтересу до дітей та бажає приймати участь у житті сина та дочки, тому суд не вбачає підстав для застосування до відповідача крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей, так як судом не встановлено, що таке позбавлення батьківських прав буде в повній мірі відповідати інтересам самих дітей, їх належному догляду та вихованню.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що визначені статтею 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, тому у зазначеній частині позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як встановлено ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є батьком дітей та нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати їх до досягнення повноліття.

За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що діти проживають разом з матір`ю; враховуючи розмір витрат, необхідних для забезпечення дітей повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, речами особистої гігієни, необхідним лікуванням, дозвіллям, тощо, що є загальновідомим, суд, присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку для кожної дитини щомісячно і до повноліття дітей.

Згідно з частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати у частині вимоги позову про позбавлення батьківських прав покладаються на позивача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову у частині стягнення аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України та статтями 141, 150-155, 157, 164 СК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, у частині вимог про позбавлення батьківських прав - відмовити.

В частині вимог про стягнення аліментів - позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 18.12.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: орган опіки та піклування Житомирської міської ради (м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625).

Повне судове рішення складено 27.07.2026

Суддя Т.А. Воробйова