Додаткове рішення від 26 липня 2026 р. у справі №456/1082/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/1082/25 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 22-з/811/171/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника ОСОБА_1 – Конюшко Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року з врахуванням ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 березня 2026 року про виправлення описки позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 121 163.43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2679.11 грн., витрати на складання оцінки збитку в розмірі 4500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишено без задоволення, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року залишено без змін.

15 липня 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

В обґрунтування заяви покликається на те, що у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача вказував, що ОСОБА_1 планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу та надав попередній (орієнтовний) розрахунок таких

судових витрат. На основі Договору №24/01/25-ЮП/ІL, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , адвокат надав позивачу послуги (вчинення процесуальних дій) з

розрахунку 1 500,00 грн. за 1 годину роботи. Відповідно до Акта виконаних робіт №02 від 15 липня 2026 року ОСОБА_4 виконав свої зобов`язання за Договором, а позивач прийняв виконані роботи сукупною вартістю 7 500,00 грн.

Просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній є дата складення повного судового рішення 10 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – Конюшко Д.Б. просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 500 грн., тобто до закінчення судових дебатів у справі сторона зробив відповідну заяву про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 просив поновити строк на подання цієї заяви.

Встановлено, що постанова Львівським апеляційним судом у цій справі ухвалена 09 липня 2026 року, повний текст цієї постанови складено 10 липня 2026 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» - 15 липня 2026 року, тобто заяву подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому не має підстав для поновлення такого строку.

24 січня 2025 року між адвокатом Конюшко Д.Б. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 24/01/25 –ЮП/ІІ, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у справі № 456/1082/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; сумлінно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги № 24/01/25 –ЮП/ІІ від 24 січня 2025 року передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт виплачує адвокату кошти в розмірі, який зазначено в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до акту виконаних робіт № 2 до договору №№ 24/01/25 –ЮП/ІІ від 24 січня 2025 року виконавець виконав, а замовник прийняв наступні роботи (послуги): ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, наданих замовником – 750 грн.; юридична

консультація замовника щодо розгляду апеляційної скарги – 750 грн.; підготовка та

подання до суду відзиву на апеляційну скаргу – 4500 грн.; участь в судовому засіданні в Львівському апеляційному суді 1500 грн., всього : 7500 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши наданий представником позивача акт виконаних робіт № 2 до договору № 24/01/25-ЮП/ІІ від 24 січня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги у розмірі 750 грн, надання юридичної консультації замовнику щодо її розгляду у розмірі 750 грн, а також участь адвоката в судовому засіданні Львівського апеляційного суду у розмірі 1 500 грн є обґрунтованими, співмірними та такими, що підлягають відшкодуванню.

Разом із тим колегія суддів не погоджується із заявленим розміром витрат на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 4 500 грн. та вважає, що такий підлягає зменшенню до 2000 грн., оскільки зміст відзиву фактично повторює мотиви та висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції від 26 лютого 2026 року, яким позов ОСОБА_1 було частково задоволено.

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом позивачу професійної правничої допомоги, який зазначений в акті виконаних робіт № 2, а також оцінюючи заявлені витрати з огляду на критерії їх реальності, необхідності, співмірності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн, оскільки саме такий розмір витрат є реальним, співмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та відповідає критерію розумності.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний тест додаткової постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.