Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №522/27845/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1072/26

Справа № 522/27845/25-Е

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 25.12.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1 628 211,20 грн, індекс інфляції у розмірі 72 814,47 грн а три відсотки річних у розмірі 32 564,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.10.2024 ОСОБА_1 надала в борг ОСОБА_2 1 628 211,20 грн, про що укладено нотаріально посвідчений договір. Відповідачка зобов`язана була повернути кошти до 15.04.2025, однак позику не повернула. З 15.04.2024 по 16.04.2025 у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, позивачем нараховано інфляційні витрати та три відсотки річних.

Ухвалою від 29.12.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.02.2026.

У підготовчому засіданні 04.02.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 розгляд справи відкладено на 19.03.2026 внаслідок задоволення однойменного клопотання представника відповідача.

Ухвалою від 02.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

У зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 19.03.2026 розгляд справи відкладено на 27.04.2026.

Ухвалою від 20.03.2026 повернуто заяву представника позивача про забезпечення позову.

У результаті проведеного підготовчого засідання 27.04.2026 за участі представника ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.06.2026.

У зв`язку з неявкою представника відповідача та неподання відзиву відповідачем, у судовому засіданні 03.06.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 , суд продовжив розгляд справи у заочному провадженні, з метою повторного сповіщення відповідача відклав розгляд справи на 16.07.2026.

У судовому засіданні 16.07.2026 представник позивача Сакун Г.П. просила задовольнити позов.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 16.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 27.07.2026 о 12:15 год.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав строком до 15.04.2025 у власність позичальника кошти в розмірі 1 628 211,20 грн, що складають в еквіваленті 39 424 долари США. Договір зареєстрований в реєстрі за №1785 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю.

ОСОБА_1 . 23.07.2025 направила вимогу ОСОБА_2 щодо необхідності повернення боргу.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого само роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору, позику отримано в гривнях.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги факт повного не виконання боржником своїх боргових зобов`язань за договором позики, суд вважає, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 28.10.2024 у розмірі 1 628 211,20 грн.

Разом з тим позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення пені з огляду на таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати за період з16.04.2025 по 24.12.2025, тобто у період дії воєнного стану, за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору позики від 28.10.2024, то підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 32 564,22 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 72 814,47 грн необхідно відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатила судовий збір у розмірі 12 112 грн, згідно платіжної інструкції від 24.12.2025.

Позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 375,82 грн (93,92% від розмір задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за договорами позики у розмірі 1 628 211 (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 11 375 (одинадцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 27 липня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар