Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №505/2765/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/2765/26

Провадження № 2-а/505/106/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.07.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Павловської Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Н.Б.

за участю представника військової частини НОМЕР_1 –Вергелес П.В.

за участю відповідача – ОСОБА_1

перекладача – Маковій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про затримання іноземця з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -

встановив:

27.07.2026 року до Подільського міськрайонного суду Одеської області звернувся позивач військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про затримання іноземця з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

24 липня 2026 року о 21 год. 15 хв. на південній околиці с. Розівка Подільського району Одеської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону, прикордонним нарядом «Пост спостереження», на відстані до 300 (трьохсот) метрів до державного кордону, було виявлено та затримано громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив незаконне перетинання державного кордону України з Республіки Молдова в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку ДУБЕО (Республіка Молдова) - МАЛАЇВЦІ (Україна), в районі проміжного прикордонного знаку 0409 в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач був затриманий відповідно до ст. 263 КУпАП в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення, а саме: 24.07.2026 року о 21 год. 15 хв.

Про затримання відповідача було повідомлено Консульство Республіки Польща в м.Одесі.

В процесі надання пояснень, відповідач підтвердив факт незаконного перетину державного кордону. В Україні проживати не бажає, родичів в Україні не має, а планував надалі направитися в рф. Також зазначив, що він не бажає проживати в Польщі, а тому направився в Республіку Молдову, де просив притулку, але йому було відмовлено.

В процесі ідентифікації особи, Відповідач надав наявні паспорт громадянина Республіки Польща серії НОМЕР_3 , виданого 12.03.2024 BYRMISTRZ MIASTA OZORKOW та посвідчення водія від 20.12.2016.

У відповідності до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб від 06.10.2017, яка набрала чинності 01 лютого 2019 року позивачем прийнято рішення про реадмісію Відповідача, про що направлено 25.07.2026 відповідний запит 02.1/9066-26-Вих.

Проведення заходів реадмісії з будь-якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу. Вказані заходи неможливо провести без застосування обмеження волі особи, відносно якої застосовується реадмісія.

Таким чином, станом на момент адміністративного затримання, так і на дату звернення з цим позовом у Відповідача відсутній будь-який документ, що дає право на виїзд з України. Також наразі не отримана від Молдавської Сторони відповідь на запит про реадмісію, у зв`язку з чим Позивач і звертається з цим позовом для затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 24.07.2026 року перетнув державний кордон України. Зазначив, що не має в Україні родичів та не бажає проживати на її території, а тому мав намір прямувати до російської федерації. Разом із тим повідомив, що не бажає проживати і в Республіці Польща, у зв`язку з чим прибув до Республіки Молдова, де звернувся із заявою про надання притулку, однак у його наданні йому було відмовлено.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що 24 липня 2026 року о 21 год. 15 хв. на південній околиці с. Розівка Подільського району Одеської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону, прикордонним нарядом «Пост спостереження», на відстані до 300 (трьохсот) метрів до державного кордону, було виявлено та затримано громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), який здійснив незаконне перетинання державного кордону України з Республіки Молдова в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку ДУБЕО (Республіка Молдова) - МАЛАЇВЦІ (Україна), в районі проміжного прикордонного знаку 0409 в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 263 КУпАП, 24.07.2026 року о 21 год. 15 хв. ОСОБА_2 було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи.

Про затримання відповідача було повідомлено Консульство Республіки Польща в місті Одеса, про що свідчить лист за №02.1/9063-26-Вих. Від 25.07.2026.

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , виданий 01.03.2013 року, 12.03.2024 BYRMISTRZ MIASTA OZORKOW ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), народився в м.Згеж, Республіка Польща.

Станом на момент звернення з цим позовом від Молдовської Сторони не отримана відповідь на запит про реадмісію.

Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_2 та наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно п. 15 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно- правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

У відповідності до вимог п. 5 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією з основних функцій прикордонної служби України - участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» визначено, що Передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

01 лютого 2019 року набрала чинності Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб від 06.10.2017 року та Імплементаційний протокол про реалізацію цієї Угоди.

У відповідності до абзацу 2 статті 1 Угоди реадмісія - це передавання компетентними органами держави запитуючої Сторони і приймання компетентними органами держави запитуваної Сторони в порядку, на умовах і з метою, передбаченими цією Угодою, осіб, які в`їхали або перебувають на території держави запитуючої Сторони з порушенням законодавства щодо перетину державного кордону і перебування іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Угоди визначено, що компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в`їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави щодо перетину державного кордону і перебування іноземців та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.

Процедура застосування реадмісїї передбачена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.02.2015 року №158 про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб.

Проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від: одного компетентного органу до другого компетентного органу. Вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до імперативних приписів статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Стаття 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" регламентує, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.

Згідно п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до приписів частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, в тому числі позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема про затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації. Фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

Згідно з положеннями ч. 11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Відповідно до ч. 15 ст. 289 КАС України адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.

Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Враховуючи, що у відповідача відсутнє джерело доходу на території України (він є тимчасово безробітним), а також факт незаконного перетинання ним державного кордону, тому суд має всі підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що громадянин Польщі ОСОБА_1 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не має документу, що надає право на виїзд з України, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування найбільш суворого заходу, передбаченого ч. 11 ст. 289 КАС України, як затримання громадянина Польщі ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації особи та поміщення в місця тимчасового тримання Державної прикордонної служби України.

У відповідності до ст.289 КАС України, за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2,4,7-9,72-77,241-246, 289 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 )про затримання іноземця з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорі України про реадмісію - задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на строк до шести місяців, а саме: до 27 січня 2027 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 16 ст. 289 КАС України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Суддя Г.В.Павловська

Повний текст рішення суду складено 27.07.2026 року.