Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №440/17474/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/17474/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 47836,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що внаслідок втрати відповідачем військового майна військовій частині НОМЕР_3 завдані збитки з боку відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/17474/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом подати відзив не скористався. Копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 повернулась до суду з відміткою пошти, що "адресат відсутній за вказаною адресою".

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 17 березня 2023 року №52-ОС зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 15.03.2023 року №359-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, з 17 березня 2023 року.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 22 червня 2023 року №358-ОС, призначено солдата ОСОБА_2 , на посаду інспектора прикордонної служби другої категорії – номера обслуги третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнити з посади інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги другої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно з підпунктом 4 пункту 93 розділу IV Положення (на вищу посаду – у порядку просування по службі).

Вважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою з 22 червня 2023 року.

Відповідно до рапорту коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_3 , від 03.12.2023 р. № 2.2.1/42197/23-Вн, 02.12.2023 отримано доповідь начальника третього відділу інспекторів прикордонної служби майора ОСОБА_4 , про факт неприбуття з частини щорічної основної відпустки інспектора прикордонної служби другої категорії – номера обслуги третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 , до місця тимчасової дислокації мав прибути 02.12.2023 року.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 04 грудня 2023 року №881-ОС, виключено з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби другої категорії – номера обслуги третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, як такого що не повернувся в установлений термін з частини щорічної основної відпустки з 02 грудня 2023 року та вважати тимчасово відсутнім з 02 грудня 2023 року.

За даним фактом наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 04.12.2023 року №2975-АГ, призначене службове розслідування, метою з`ясування причин та обставин факту неприбуття з частини щорічної основної відпустки солдатом ОСОБА_5 викладених в рапорті коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_6 від від 03.12.2023 р. № 2.2.1/42197/23-Вн, 02.12.2023.

За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт не прибуття 02.12.2023 року без поважної причини до місця тимчасової дислокації підрозділу другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) солдата ОСОБА_1 .

В діях зазначеного військовослужбовця вбачаються ознаки Кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Разом з тим, в ході проведення службового розслідування, щодо факту не прибуття 02.12.2023 року без поважної причини до місця тимчасової дислокації підрозділу другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) солдата ОСОБА_1 , проведено інвентаризаційну комісійну перевірку з метою встановлення наявності матеріальних цінностей та засобів виданих у тимчасове користування солдату ОСОБА_7 . За результатами якої складено акт перевірки майна виданого в тимчасове користування, про виявлену нестачу наступного майна: Майно відділу РАО: Масльонка до АК-74 – 1 шт. Пенал до АК-74 – 1 шт. Підсумок до АК-74 – 1 шт. Магазин до АК-74 – 1 шт. Майно відділу речового забезпечення: Бронежилет з підсумком та 2 плити – 1 шт. Підсумок до бронежилета – 4 шт. Пластина до бронежилета – 2 Рукавиці тактичні – 1 пара; Наколінники – 1 пара; Підлокітники – 1 пара; Окуляри тактичні – 1 шт; Шолом балістичний ARHX – 1 шт. Плащ дощовий – 1 шт. Фляга похідна – 1 шт. Каремат – 1 шт. Спальний мішок – 1 шт. Сидіння туристичне – 1 шт. Захисний костюм ОЗК – 1 шт. Комплект предфільтрів до фільтра PADFSLTR – 1 шт. Протигаз – 1 шт. Панчохи захисні - 1 шт. Саперна лопата – 1 шт. Рукавиці БЛІМ – 1 пара. Майно відділу медичного забезпечення: Аптечка тактична – 1 шт.

За даним фактом першим заступником коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування – начальником штабу майором ОСОБА_8 , відпрацьовано рапорт від 15.03.2024 №22.2/16340/24-Вн.

Відповідно до Книги обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове користування 2 ПКШР 3 ВПС (Військової частини НОМЕР_1 ) від 01.03.2023, Книги обліку засобів, виданих в тимчасове користування РХБ захисту НОМЕР_4 ПКШР НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 04.06.2023, Книги обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове користування мінометної застави НОМЕР_4 ПКШР НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону та Книги обліку і закріплення зброї і боєприпасів підрозділу 5 ПКШР мінометної застави НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Інв. №161 від 02.04.2023, зазначене майно отримано та закріплено за солдатом ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей щодо визначення залишкової вартості військового майна для відшкодування солдатом ОСОБА_1 , вартість втраченого чи привласненого військового майна виданого в тимчасове користування становить: 47 836 грн. 35 коп. (сорок сім тис. вісімсот тридцять шість грн. 35 коп.).

За даним фактом наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про призначення службового розслідування» з метою з`ясування причин та обставин нестачі військового майна, що рахується за військовослужбовцями другої прикордонної комендатури швидкого реагування, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини, на підставі рапортів першого заступника коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування – начальника штабу майора ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.03.2024 року №22.2/16412/24-Вн, 15.03.2024 року №22.2/16340/24-Вн, 15.03.2024 року №22.2/16339/24-Вн, 15.03.2024 року №22.2/16343/24-Вн, 16.03.2024 року №22.2/16411/24-Вн, 15.03.2024 року №22.2/16344/24-Вн, 16.03.2024 року №22.2/16415/24-Вн, 17.03.2024 року №22.2/16587/24-Вн, 16.03.2024 року №22.2/16414/24-Вн, призначення службового розслідування.

За результатами поведеного службового розслідування факт втрати чи привласнення військового майна виданого в тимчасове користування солдату ОСОБА_1 , підтверджено. Результати службового розслідування закріплено наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результати проведення службового розслідування» від 23.04.2024 №640-ОД.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України Військова частина НОМЕР_1 направила на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ., лист від 29.11.2025 №10/24278-25-Вих про добровільне відшкодування завданої шкоди. Станом на час подачі позовної заяви військовослужбовцем не відшкодовано завдану шкоду державі, що становить 47 836 грн. 35 коп. (сорок сім тис. вісімсот тридцять шість грн. 35 коп.).

Станом на грудень 2025 року військовослужбовцем не відшкодовано вартості втраченого чи привласненого військового майна виданого в тимчасове користування ОСОБА_1 , вартість якого становить 47 836 грн. 35 коп. (сорок сім тис. вісімсот тридцять шість грн. 35 коп.)..

Відтак, солдат ОСОБА_1 у період з 02.12.2023 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому наявні підстави для відшкодування вартості втраченого чи привласненого військового майна виданого в тимчасове користування солдату ОСОБА_1 , вартість якого становить 47 836 грн. 35 коп. (сорок сім тис. вісімсот тридцять шість грн. 35 коп.) у судовому порядку.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих державі збитків, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_3 звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим статті 7 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади. Згідно абзацу другого статті 10 цього ж закону «Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, охорона та захист пунктів пропуску через державний кордон України, припинення у взаємодії з відповідними військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України. Під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.»

Відповідно до абзацу четвертого вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), «Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.»

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року № 854/32306 (далі – Інструкція № 558).

Відповідно пункту 18 частини І розділу ІІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2017 року № 468 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року № 1011/30879, особовий склад, який вибув з органів Держприкордонслужби, виключається зі списків «…ті, які не повернулися в установлений строк із відрядження, відпусток або закладів охорони здоров`я, а також ті, які дезертирували, - після ретельного їх розшуку і розслідування обставин їх дезертирства або неповернення до органу Держприкордонслужби, але не пізніше п`ятнадцяти діб із дня дезертирства і закінчення строку відрядження, відпустки або строку повернення до органу Держприкордонслужби, повідомленого закладом охорони здоров`я, але не раніше дня звільнення з військової служби. Такі військовослужбовці не пізніше 3 діб виключаються з усіх видів забезпечення;…»

Таким чином, з дня самовільного залишення місця служби, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, відповідач своїми недобросовісними діями призвів до того, що він без належних правових підстав отримав кошти, у вигляді грошового забезпечення у розмірі 11 730, 42 грн, а отже за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, а у відповідача виник обов`язок повернути одержане майно.

Оскільки виплата відбулась внаслідок дій відповідача, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, можна дійти висновку, що дана виплата була здійснена в результаті недобросовісності з боку набувача. Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пунктів 48-1- 48-3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/200 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно із ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

У статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що солдат зобов`язаний: бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.

Згідно із ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вимогами пунктів 3-4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

За службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.

Відповідно до п.4.5.6 розділу ІV Наказу Адміністрації ДПСУ від 07.08.2015 №673»Про затвердження Інструкції з організації фінансового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України», виплата грошового забезпечення припиняється з дня, наступного за днем самовільного залишення військової частини або не з`явлення на службу без поважної причини.

Виплата поновлюється лише після прибуття військовослужбовця на службу та за наявності на те правових підстав.

Також, аналогічно зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197.

Відповідно до п.15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Таким чином, з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 р. №160-ІX.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно із частинами 1-4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст. 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").

Відповідно до ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Частина перша статті 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 у справі № 636/93/14-ц зробила висновок, що у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби." Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 у справі №14-481цс18.

Згідно із статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірнимирішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи викладене, положення глави 83 Цивільного кодексу України, застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, інших осіб чи наслідком події.

Змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави є право позивача на повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обов`язок боржника повернути безпідставно одержане майно.

Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок втрати зброї.

Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_6 ), АДРЕСА_3 ., на користь позивача військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 (до запитання), ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , засоби зв`язку к.т.: НОМЕР_7 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) на загальну суму 47 836 грн. 35 коп. (сорок сім тис. вісімсот тридцять шість грн. 35 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко