Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №484/2479/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2479/26

Провадження № 2/484/1866/26

Рішення

іменем України

27.07.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.

при секретарі Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Первомайську в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

встановив

01.05.2026 року позивач в особі представника адвоката Чобану В.В. звернувся до суду з позовом, де просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 3 тис доларів США та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.2005року між ним та ОСОБА_2 була домовленість, що після скасування мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» вони укладуть договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки.

За результатами досягнутих між ними домовленостей того ж дня позивач передав відповідачу кошти в сумі 3 тис доларів США в рахунок майбутнього придбання земельної ділянки. На підтвердження отриманих коштів ОСОБА_2 надав власноручно підписану розписку, де вказано, що позичальник особисто отримав суму позики повністю та належним чином в день складання розписки. Претензій та будь-яких зауважень з приводу отриманих грошових коштів від позикодавця немає, що засвідчує власним підписом в розписці.

Сторони усно домовились про купівлю продаж належної відповідачу земельної ділянки і позивач відразу сплатив йому усю суму коштів за придбання такої ділянки, єдине, що вони обумовили відтермінувати це укладення нотаріально посвідчення письмового договору. Посилається на те, що строк виконання зобов`язання настав 01 липня 2021 року відповідності до прийнятого ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020 року. Проте, в подальшому взяте на себе зобов`язання відповідач не виконав. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки або повернення грошових коштів, що підтверджується листом-пропозицією направленим на адресу відповідача від 23.03.2026 року.

Ухвалою судді від 14.05.2026 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та розпочато розгляд.

06.07.2026 року представник відповідача, в особі адвоката Вялової І.М. до суду подала відзив на позовні вимоги, де зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає повністю, просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач заперечує факт написання розписки та отримання спірної суми в рахунок нібито продажу належної йому земельної ділянки після скасування мораторію та наявності між ним та позивачем таких домовленостей. Належна йому земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «Сатурн», головою якого є позивач по справі, який періодично сплачує орендну плату за користування землею. Розписка сфальсифіковані, доводи позову надумані. Просила застосувати строк позовної давності, вважає, що строк звернення минув, останній днем звернення було 01.01.2008 року.

08.07.2026 року представник позивача суду надала заперечення на відзив, де просив не враховувати обґрунтування викладене у відзиві та задовільнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 09.09.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав у власність грошові кошти в розмірі 3 тис доларів США. Грошові кошти отриманні у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 мав передати після 01 січня 2005 року у право власності належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на підставі Державного акту на землю серії 1-МК №017855 (реєстраційний номер 257-24) виданого Первомайською райдержадміністрацією 12.07.2001 року.

У разі порушення приводу отримання грошових коштів (передача у власність земельної ділянки), грошові кошти вважається позикою, яка стає строковою, платною та оплатною і позичальником негайно повертається.

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог, послався на той факт, що вказану розписку не укладав взагалі, однак на підтвердження клопотань про проведення почеркознавчої експертизи не заявляв, будь-яких інших доказів того, що відповідач не укладав спірну розписку суду не надано. А отже вказаний факт трактується судом в бік доведення того, що розписка була написана та підписана саме ОСОБА_2 (що також відповідає положенням ст.109 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина перша статті 1212 ЦК України застосовується, якщо 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання, а тому позовні вимоги є обгрунтовані з відповідача слід стягнути 3 тис доларів США, оскільки ОСОБА_2 ці кошти отримав безпідставно за нікчемним правочином.

Щодо клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше.

У даному випадку перебіг позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто з 24.03.2026 року, з моменту звернення до відповідача з вимогою повернути грошові кошти або укласти договір купівлі – продажу.

Відповідно до статей 79,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи наведене, посилання відповідача на те, що позивач знав про наявність порушеного права з 01 січня 2005 року, є необґрунтованими, оскільки в розписці вказано обов`язок передати у власність земельну ділянку після 01 січня 2005 року без визначення конкретної дати. Позивач з позовом до суду звернувся в межах позовної давності.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив

позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі три тисячі доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дві тисячі гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026 року

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: