Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №487/3638/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3638/26

Провадження № 3/487/732/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст.173-2 КУпАП (Серія ВАБ № 219327), в якому зазначено: 28 квітня 2026 року о 00 год 40 хв в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою в бік своєї матері ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причину не повідомив.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.

Також слід зазначити, що якщо учасник справи надав суду телефон (хоча міг цього і не робити), зазначивши його у протоколі, то слід припустити, що учасник бажає, або принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

З огляду на те, що ОСОБА_1 обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд справи саме Заводським районним судом м. Миколаєва, неодноразово повідомлявся про час і місце розгляду справи, не прибув в судове засідання та не повідомив причини, суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 вказаної статті передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Частиною 3 вказаної статті передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:

умисність (з наміром досягнення бажаного результату: повна влада та контроль над жертвою);

спричинення шкоди;

порушення прав і свобод людини;

значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

У цій справі у протоколі не зазначено про завдання шкоди потерпілій, в той час як обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, наявності повторності.

Не містять відомостей про завдання шкоди психічному чи фізичному здоров`ю і письмові пояснення потерпілої.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Суд, будучі органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За такого, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: З.М. Сухаревич