Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №553/4062/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/4062/25 Номер провадження 33/814/604/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Голиш Ю.О., за участі: представника Полтавської митниці Грози В.А., захисника – адвоката Бикова Д.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріал про порушення митних правил за апеляційною скаргою представника Полтавської митниці Грози В.А., на постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою провадження у справі про порушення митних правил щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 483 МК України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до постанови, Полтавською митницею проводилася перевірка законності ввезення на митну територію України транспортного засобу у якості гуманітарної допомоги зі звільненням від сплати обов`язкових митних платежів на адресу благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» (ЄДРПОУ 44793055, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 40А, оф. 10).

В ході проведення перевірки встановлений факт ввезення 28.07.2023 громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля HYUNDAI TERRACAN, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Німеччина) через пункт пропуску "Устилуг - Зосин" митного поста «Устилуг» Волинської митниці як гуманітарної допомоги.

Як підставу для ввезення на митну територію України автомобіля «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 серед інших документів, надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 28.07.2023, де в розділі 6 «Отримувач» вказано «Благодійний фонд ім. Олександра Калинчука», а в розділі 9 автомобіль «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 та лист Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» від 27.07.2023 №27-07- 002, відповідно до якого зазначений транспортний засіб призначений як гуманітарна допомога.

В ході проведення відповідних перевірочних заходів у відповідь на лист Полтавської митниці від 14.03.2025 № 7.23-1/20-01/10/1139 надійшов лист від ОСОБА_2 від 11.04.2025 б/н, яким митницю повідомлено, що лист від 27.07.2023 № 27-07-002 щодо ввезення як гуманітарної допомоги автомобіля «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 не підписувався та не реєструвався; зазначений автомобіль на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» не надходив; інформація про будь-які взаємовідносини благодійної організації з громадянином ОСОБА_1 відсутня.

Також, на лист Полтавської митниці від 14.03.2025 № 7.23-1/20-01/8.2/1140 отримана відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2025 № 819/3778/6др, якою Полтавську митницю повідомлено, що відповідно до уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил відомості щодо реєстрації автомобіля «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , відсутні.

Згідно з службовою запискою управління контролю та адміністрування митних платежів Полтавської митниці від 16.07.2025 № 15-01/15-01/4917 вартість подібного транспортного засобу «HYUNDAI TERRACAN», 2002 року виготовлення станом на 28.07.2023 становить 150674,36 грн.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар: автомобіль «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом подання до митного органу, як підставу для переміщення товарів документів: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 28.07.2023 та листа Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» від 27.07.2023 № 27-07-002, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.

Зазначені дії митний орган кваліфікував за ознаками порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки наявність суб`єктивної сторони правопорушення не доведено. При цьому вказавши, що обвинувачення особи у вчиненні правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, які не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Із судовим рішенням не погодився представник Полтавської митниці, який в апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді, прийняти нову, якою визнати винуватим ОСОБА_1 у порушенні митних правил за ч.1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративного стягнення, відповідно до санкції цієї статті.

У разі накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товару (вартість предмету правопорушення – 150674,36 грн.), у постанові суду зазначити реквізити для перерахування суми штрафу, а саме:

Рахунок: UA668999980355739000002117902:

Отримувач: Полтавська митниця:

Код ЄДРПЮУ: 43997576;

МФО: 899998;

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)

ГУ ДКСУ у Полтавській області.

У разі накладення стягнення у вигляді конфіскації товару - автомобіля марки: «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Німеччина) вартістю 150674,36 гривень, та неможливості конфіскації предмету правопорушення, у відповідності до ч. 2 ст. 541 МК України – стягнути вартість предмету правопорушення – «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Німеччина) вартістю 150674,36 гривень, про що зазначити у постанові суду.

Реквізити для перерахування стягненої суми вартості предмету правопорушення зазначити у постанові суду, а саме:

Рахунок: UA668999980355739000002117902;

Отримувач: Полтавська митниця;

Код ЄДРПОУ: 43997576;

МФО: 899998;

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)

ГУ ДКСУ у Полтавській області.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 витрати за пересилання поштової кореспонденції, та зазначити у постанові суду відомості про суму витрат та реквізити для перерахування сплачених коштів, які згідно з долученими до матеріалів справи довідки про витрати митного органу в справі про порушення митних правил складають на суму: 160 гривень.

Реквізити для перерахування суми витрат зазначити у постанові суду, а саме:

р/р UA778201720343180001000117902;

Отримувач: Полтавська митниця;

Код ЄДРПОУ: 43997576;

МФО: 820172;

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)

ГУ ДКСУ у Полтавській області.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд при прийнятті постанови не повно з`ясував всі обставини справи, що призвело до невірних висновків.

Вказує, що саме громадянин України ОСОБА_1 здійснив переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар: автомобіль «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом подання до митного органу, як підставу для переміщення товарів документів: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 28.07.2023 та листа Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» від 27.07.2023 № 27-07-002, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, характеризується лише прямим умислом. Так, ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність.

Вказує, що поза увагою суду залишилось те, що відповідно до листа від ОСОБА_2 від 11.04.2025 б/н, лист від 27.07.2023 № 27-07-002 щодо ввезення як гуманітарної допомоги автомобіля «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 не підписувався та не реєструвався; зазначений автомобіль на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» не надходив; інформація про будь-які взаємовідносини благодійної організації з громадянином ОСОБА_1 відсутня.

Також, відповідно до уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил відомості щодо реєстрації автомобіля «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , відсутні.

Окрім того, місцевим судом також не враховано, що вказаний транспортний засіб ввезений як гуманітарна допомога за цільовим призначенням не є об`єктом купівлі-продажу на митній території України і під час його ввезення не здійснювалось його оподаткування, тобто сплата митних платежів.

На переконання апелянта, з урахуванням відповідних норм Митного кодексу України є всі підстави для накладення адміністративного стягнення на громадянина України ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.483 цього Кодексу, в межах санкції статті.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення на адресу апеляційного суду не надсилав. Адвокат Биков Д.О. в судовому засіданні вважав можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Заслухавши пояснення представника митниці Грози В.А. на підтримку поданої апеляційної скарги, який просив її задовольнити, заперечення адвоката Бикова Д.О., апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановив обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та дійшовши висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Так, підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 483 МК України, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Так, згідно з протоколом №0094/UA806000/2025 від 17.07.2025 року громадянин України ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар: автомобіль «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом подання до митного органу, як підставу для переміщення товарів документів: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 28.07.2023 та листа Благодійної організації «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» від 27.07.2023 № 27-07-002, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.

Зазначені дії митний орган кваліфікував за ознаками порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 вчинено умисні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання в якості підстави для переміщення товарів до митного орану документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача.

Митним органом при складенні протоколу як доказ було взято до уваги лист ОСОБА_3 від 11.04.2025, який зазначив, що не є на даний час керівником Благодійної організації, однак повідомляє про те, що транспортний засіб «HYUNDAI TERRACAN», кузов № НОМЕР_2 , не замовлявся та не надходив до благодійної організації.

Проте, матеріали справи не містять даних, що повідомлена інформація перевірялася. Отже, вказаний лист не може бути покладено в основу винуватості ОСОБА_1 та прийнято судом як належний та допустимий доказ .

Крім того, як вбачається з матеріалів, згідно Акту приймання-передачі майна від 25.08.2023, ОСОБА_1 передав, а Благодійна організація «Благодійний фонд «Імені Олександра Калинчука» в особі директора ОСОБА_3 , отримали транспортний засіб «HYUNDAI TERRACAN», номер кузов № НОМЕР_2 , який ОСОБА_1 ввіз на територію України, як гуманітарну допомогу.

Представником митного органу відомості, зазначені в акті приймання-передачі транспортного засобу не заперечувались, як й легітимність самого факту його існування, оскільки даний акт від 25.08.2023 було долучено до протоколу про порушення митних правил.

Будь-яких даних про те, що акт приймання-передачі від 25.08.2023 має ознаки підроблення чи містить недостовірні відомості, матеріали справи не містять.

За таких обставин висновок судді місцевого суду про те, що наявність суб`єктивної сторони правопорушення не доведена, є обґрунтованим.

Слід зазначати, що відповідно до ст. 251 КУпАП та ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до вимог ст.494 МК України, дані про порушення митних правил викладаються виключно у протоколі, складеному за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р. заява №16347/02).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Митницею не спростовано належними та допустимими доказами факт отримання вказаної гуманітарної допомоги отримувачем, зазначеним у декларації.

За наявності інформації про передачу гуманітарної допомоги одержувачу за належністю митницею безпідставно складено протокол.

З урахуванням наведеного, місцевий суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 умисно подав митному органу недостовірні відомості щодо отримувача товару суду не надано. Не здобуто таких і під час апеляційного розгляду справи.

Слід зазначити, що в сенсі положень ст.8 МК України одним із основних принципів здійснення митної справи є законність та презумпція невинуватості.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що в даній справі митним органом не було доведено поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а тому постанова суду першої інстанції про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є законною та обґрунтованою.

Будь-яких переконливих та обґрунтованих доводів, які б поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, апеляційна скарга не містить.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.

За таких обставин прийняте судом щодо ОСОБА_1 рішення є обґрунтованим, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Полтавської митниці Грози В.А. залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко