Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №554/14822/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14822/25 Номер провадження 22-ц/814/2321/26 Номер провадження 22-ц/814/2319/26Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 квітня 1999 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

На підставі наказу від 29 квітня 2021 року № 120/0 ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі ліквідацією та скороченням штату працівників.

29 квітня 2021 року між сторонами укладений договір № 97 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, відповідно до умов якого підприємство зобов`язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену пунктом 2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками. Розмір матеріальної допомоги становить 237 837,00 грн.

Відповідач у справі частково виконав свої договірні зобов`язання щодо перерахування відповідних коштів, а саме: 8 694,00 грн від 17 травня 2021 року; 8 694,00 грн від 16 грудня 2021 року; 8 694,00 грн від 22 лютого 2022 року. Всього позивачу виплачено 26 082,00 грн.

Розмір заборгованості за договором на час подання позовної заяви складає 211 755,00 грн.

Враховуючи викладене, просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 211 755,00 грн, вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року позов адвоката Бибика В.А., в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 205 437,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 2 054,00 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бибик В.А., про розподіл судових витрат у цивільній справі № 554/14822/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року та додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу.

Просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги.

Скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бибик В.А., про розподіл судових витрат.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважає, що місцевим судом не враховано доводи щодо наявності фактичних та законодавчих підстав для зупинення дії окремих положень колективного договору, та неможливості проведення виплат згідно договору з підстав настання форс-мажорних обставин.

У частині оскарження додаткового рішення, вказав на те, що суд першої інстанції не навів мотивів прийнятого рішення щодо оцінки та відхилення аргументів відповідача, розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні частково вимог позивача, саме в сумі 11 000,00 грн.

Посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінку умовам договору від 06 жовтня 2025 року про надання правової допомоги між адвокатом Бибиком В.А. та ОСОБА_1 , детальному опису від 04 лютого 2026 року наданих правничих послуг.

Вказав, що всупереч вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України представником позивача не було надано доказів про надання правничої допомоги саме у цій справі та про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Вважає, що суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача завищену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн та за відсутності доказів надання представником позивача правничої допомоги у даній справі.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено та підтверджується записом у трудовій книжці № 15 від 22 квітня 1999 року, що ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (т.1 а.с.7-16).

Згідно наказу від 29 квітня 2021 року № 120/0 ОСОБА_1 звільнений з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі ліквідацією та скороченням штату працівників (т.1 а.с.7-16).

29 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України укладений договір № 97 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та працівником підприємства про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором (т.1 а.с.17-19).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору підприємство зобов`язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену пунктом 2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками.

Згідно пунктів 2.2 та 2.3 Договору № 97 про виплату матеріальної допомоги від 29 квітня 2021 року посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад складає 10 800,00 грн; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 22 років 00 місяців та 08 днів. Розмір матеріальної допомоги складає 237 837,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору, підприємство виплачує працівнику матеріальну допомогу у наступному порядку: 1 посадовий оклад, протягом 10 банківських днів із дати початку дії цього договору; залишок суми матеріальної допомоги - по 1 (одному) посадовому окладу кожні 2 (два) місяці, які починають відліковуватись із 12-го місяця з дати підписання цього договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктами 6.25.2 та 6.25.4 Колективного договору; 6-го (шостого) місяця з дати підписання цього договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктом 2.3.2 Додатку 19 Колективного договору.

Згідно пункту 3.3 вказаного договору матеріальна допомога перераховується з банківського рахунку підприємства на банківський рахунок працівника, повідомлений працівником при укладенні цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 97 про виплату матеріальної допомоги від 29 квітня 2021 року, при порушенні підприємством умов договору сума матеріальної допомоги (її залишок) та нарахована пеня можуть стягуватись працівником в судовому порядку.

Згідно пункту 5.1 Договору № 97 про виплату матеріальної допомоги від 29 квітня 2021 року, цей договір набуває чинності з дня звільнення працівника або з дня підписання цього договору залежно від того, яка дата настає пізніше та діє до повної виплати підприємством матеріальної допомоги.

Відповідно до додаткової угоди № 1/98 про зміну сторони в зобов`язанні від 29 квітня 2021 року до договору № 97 від 29 квітня 2021 року, у зв`язку зі зміною в організаційній структурі підприємства Харківського РСП Украероруху всі права і зобов`язання по діючому договору передаються до Дніпровського РСП Украероруху (т.1 а.с.20).

Згідно довідки про стан розрахунків за договором № 21.1-07/662/25 від 22 грудня 2025 року виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом ДП Обслуговування повітряного руху України, відповідно до договору № 97 від 29 квітня 2021 року сума матеріальної допомоги, що підлягає до виплати ОСОБА_1 складає 237 837,00 грн. Станом на 22 грудня 2025 року за договором з боку Украерорух виплачено 32 400 грн, в тому числі на користь ОСОБА_1 матеріальна допомога - 26 082,00 грн, до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб 5 832, 00 грн (т.1 а.с.150).

Сума невиплаченої матеріальної допомоги за договором становить 205 437,00 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо спірних правовідносин

За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України укладений договір № 97 про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором (т.1 а.с.17-19).

З огляду на викладені обставини та на підставі вищенаведених правових норм про обов`язковість дотримання сторонами правочину його умов, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги, строк виплати якої настав відповідно умов договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з урахуванням часткової виплати матеріальної допомоги в розмірі 32 400 грн, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 205 437,00 грн.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання умов договору про виплату матеріальної допомоги № 97 від 29 квітня 2021 року, у зв`язку із виданням 30 березня 2022 року наказу № 141 «Про призупинення дії окремих положень Колективного договору» та поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» апеляційним судом відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що виплата матеріальної допомоги позивачу обумовлена договором про виплату матеріальної допомоги, укладеним між сторонами 29 квітня 2021 року, після звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку зі ліквідацією та скороченням штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відтак, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги у розмірі 205 437,00 грн, суд першої інстанції правильно виходив із того, що договір про виплату матеріальної допомоги є цивільно-правовим. У зв`язку з цим, на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та положення колективного договору, а тому відповідач зобов`язаний належним чином виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

Щодо неможливості проведення виплат згідно договору з підстав настання форс-мажорних обставин

Наявність форс-мажорних обставин може засвідчуватись Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до опублікованого на сайті Торгово-промислової палати України листа № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 годин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента, підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.

Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 вказав, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Тому, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.

Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року № 910/7679/22).

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 922/854/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 наголосив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Однак, відповідачем Державним підприємством обслуговування повітряного руху України не надано доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України за його зверненням про введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання ним зобов`язань за договором № 97 від 29 квітня 2021 року.

Крім того, посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України як на обставину непереборної сили, відповідач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами та неможливістю виконання ним зобов`язань за вказаним договором. Саме по собі посилання на наявність форс-мажорних обставин не є достатньою підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань чи відповідальності за їх невиконання без доведення того, що такі обставини мали безпосередній та невідворотний вплив на можливість належного виконання конкретного зобов`язання.

Тому підстави для висновку про звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань або для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо додаткового рішення

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2025 року між позивачем та адвокатом Бибиком В.А. укладено договір про надання правничої допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з детальним описом наданих правничих послуг у цивільній справі № 554/14822/25: відповідно до угоди про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 і адвокатом Бибик В.А., із урахуванням розумності і складності справи клієнту було надано, а клієнтом було прийнято, погоджено і оплачено правничі послуги по справі № 554/14822/25 в Шевченківському районному суді м. Полтави, а саме: надання консультацій: 1) первинна при ознайомленні із письмовими доказами – 1 000,00 грн; 2) періодичні консультації при розгляді справи – 1 000,00 грн; 3) після отримання відзиву на позовну заяву – 1 000,00 грн; складання процесуальних документів: 1) позовна заява – 8 000,00 грн; участь у судових засіданнях – 4 000,00 грн; ознайомлення із відзивом – 3 000,00 грн; вивчення судової практики ВС по даній категорії, що приєднані до матеріалів справи – 3 000,00 грн; всього: 22 000,00 грн.

Згідно копії квитанції 1/2 від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Бибик В.А. гонорар у розмірі 22 000,00 грн.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги саме у цій справі, її обсяг та вартість.

Доводи відповідача про те, що предметом договору про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2025 року є підготовка позовної заяви та представництво інтересів у суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, тоді як предметом цього спору є стягнення матеріальної допомоги, не спростовують факту надання ОСОБА_1 адвокатом Бибиком В.А. правничої допомоги саме у межах даної справи та не свідчать про відсутність підстав для відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача звертався до суду першої інстанції із запереченнями щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які були предметом оцінки суду при вирішенні питання про їх розподіл.

Суд першої інстанції, врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано дійшов висновку про зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 22 000,00 грн до 11 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає вимогам статей 137, 141 ЦПК України та встановленим у справі обставинам.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року– без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, то відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України– залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року – залишити без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко