Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №524/8777/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/8777/25 Номер провадження 22-ц/814/1874/26Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі :

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

За участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати Дніпровський ВДВС у м. Києві звільнити його від заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №18977194.

Вказував, що на підставі рішення Автозаводського районного суд м. Кременчука від 22 січня 2010 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання їх спільних синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 червня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі виконавчого листа 23 березня 2010 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Києві було відкрито виконавче провадження №18977194, про що йому стало відомо лише в травні 2024 року, коли почали здійснюватися відрахування з його заробітної плати.

До вказаного часу він не був обізнаний про виконавче провадження, щодо нього як платника аліментів державним виконавцем не вживались жодні примусові дії і станом на травень 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становила 778186,99 грн.

Вважає, що виконавча служба мала б здійснювати відрахування з його заробітної плати з часу зарахування його з 09 березня 2022 року до військової частини, коли він почав отримувати регулярний офіційний дохід, проте таке відрахування своєчасно не здійснювалось і лише з травня 2024 року з його доходу почали утримуватись аліменти.

Вважає, що сума заборгованості з примусового стягнення аліментів у виконавчому провадженні №18977194 утворилася внаслідок бездіяльності державних виконавців, тобто не з його вини, а отже є підстави для звільнення його від сплати такої заборгованості.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано відсутністю правових підстав для звільнення позивача як боржника від заборгованості по аліментам.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вказує, що саме бездіяльність державного виконавця, який на протязі тривалого часу не здійснював дій по стягненню з нього аліментів, фактично приховував наявність виконавчого провадження, що призвело в кінцевому рахунку до утворення заборгованості, яка виникла не з його вини.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання їх спільних синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 червня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття.

12 березня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до виконавчої служби з заявою про прийняття на примусове виконання виконавчий лист №2-3545 від 22 січня 2010 року.

Постановою від 23 березня 2010 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №18977194 щодо виконання виконавчого листа №2-3545, виданого 22 січня 2010 року Автозаводським районним судом міста Кременчука про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

За заявою ОСОБА_2 від 16 травня 2024 року про внесення виконавчого провадження №18977194 до реєстру боржників за аліментами було внесено відомості щодо ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, а в подальшому, постановами від 22 травня 2024 року головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами, виїзду за межі України, а також полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Постановами від 27 травня 2024 року на боржника накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також звернуто стягнення на доходи боржника.

Згідно наданого Дніпровським ВДВС розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21 червня 2024 року за період 2009-2024 загальна сума заборгованості становила 778186,99 грн., за розрахунком від 07 серпня 2025 року - 394574,05 грн.

Визначений державним виконавцем розмір заборгованості боржником в передбаченому законом порядку не оскаржувався.

Згідно наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості, останній впродовж вказаного часу не здійснював жодної виплати по аліментах, які нараховувались згідно до середньої заробітної плати по м. Києву з огляду на те, що платник аліментів не мав офіційного місця роботи та не повідомляв виконавця про розмір свого заробітку (доходу).

Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку про недоведеність позивачем правових підстав для звільнення його в порядку ч. 2 ст. 197 СК України від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла не з його вини чи в силу обставин, які мають суттєве значення та свідчать про поважність причин, в силу яких останній не мав можливості їх сплачувати.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Обґрунтовуючи підстави звільнення від сплати аліментів ОСОБА_1 вказував, що заборгованість виникла не з його вини, а внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків державними виконавцями Дніпровського ВДВС у м. Києві, які не повідомили його належним чином про відкриття виконавчого провадження та не вчиняли примусових дій по стягненню з нього як з боржника аліментів аж до травня 2024 року, тобто до часу, коли він як військовослужбовець почав мати офіційну та стабільну заробітну плату, з якої почали стягуватись аліменти та погашатись заборгованість по ним.

Правомірно відхиляючи зазначені твердження позивача, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що ОСОБА_1 був обізнаний як про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей, так і про звернення виконавчого листа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження.

Так, матеріалами справи доводиться обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та застосування до нього як неплатника аліментів заходів примусового стягнення.

Зокрема державним виконавцем 15.11.2012 було здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_1 проте двері не відчинили, в зв`язку з чим було скалено відповідний акт.

24.10.2013 та 19.05.2016 державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Також боржнику неодноразово направлялися виклики по його місцю проживання з необхідністю з`явитись до державного виконавця з приводу стягнення аліментів.

Зазначеним обставинам суд першої інстанцій дав вірну правову оцінку та визначившись з характером спірних правовідносин, обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками місцевого суду, критично оцінює наведені ОСОБА_1 підстави звільнення від сплати аліментів, оскільки останні зводяться до незгоди з діями державних виконавців у виконавчому провадженні №18977194 щодо виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2009 року про стягнення аліментів.

Фактично підставами для звільнення від утвореної за тривалий час (впродовж п`ятнадцяти років) заборгованості по аліментам боржник визначив бездіяльність державного виконавця, який, на його думку, недобросовісно здійснював свої посадові обв`язки при примусовому виконанні судового рішення та приховував від нього виконавче провадження.

Між тим, відповідного судового рішення про визнання дій чи бездіяльності державного виконавця протиправними - матеріали справи не містять, позаяк боржник взагалі не довів сам факт оскарження таких дій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує скасування чи зміну судового рішення.

Достеменно знаючи про наявність рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_1 впродовж всього часу не вчиняв дій по їх сплаті ні в добровільному порядку, ні сплачував їх в межах виконавчого провадження, фактично залишивши своїх неповнолітніх дітей від будь-якої матеріальної підтримки.

Лише після внесення виконавчого провадження №18977194 до реєстру боржників в травні 2024 року ОСОБА_1 було подано до суду скаргу на дії державного виконавця щодо зняття арешту з грошових коштів у вигляді заробітної плати. Інші дії чи бездіяльність державного виконавця, які, на думку ОСОБА_1 , призвели до виникнення заборгованості, ним не оскаржувалися.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин