Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №524/985/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/985/25 Номер провадження 22-ц/814/1749/26Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 грудня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (надалі ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором №R01.00501.005760838 від 30.09.2019 в сумі 114912,01 грн. та судовий збір 2422,40 грн..

Вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00501.005760838, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 51197,89 грн. та зобов`язувався повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надано строком на 94 місяці з процентною ставкою 37,7 % річних.

Неналежне виконання зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості у розмірі 114912,01 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 51197,89 грн. та заборгованість за відсотками 63714,12 грн.

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва -«Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги фактору, а останній набув право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №R01.00501.005760838.

Відсутність погашення заборгованості новому кредитору стала підставою для звернення до суду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №R01.00501.005760838 від 30.09.2019 у розмірі 114912,01 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що надана банком виписка не доводить перерахування йому коштів, а інші належні докази по справі кредитором не надані.

Звертає увагу, що суд безпідставно стягнув суму кредитних коштів по договору, строк якого закінчується лише 31.07.2027 та не врахував положення ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», якими передбачено надсилання боржнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, строк якого не настав, що свідчить про відсутність у позивача права вимагати повернення коштів згідно до положень ст. 1050 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно заяви ОСОБА_1 від 30.09.2019 до АТ «Ідея Банк, останній просив банк застосувати реструктуризацію боргу за договором № С-501-008984-18-980 від 03.07.2018 у зв`язку з відсутністю доходу.

30.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00501.005760838, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в сумі 51197,89 грн. строком на 94 місяці зі сплатою 37,7 % річних.

Відповідно до п.1.2 договору позичальник укладенням даного договору дав доручення банку, а банк за дорученням позичальника надав кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 51197,89 грн. з позичкового рахунку позичальника на інший рахунок в АТ «Ідея Банк», призначення платежу : погашення кредитної заборгованості за договором № С-501-008984-18-980 від 03.07.2018.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 51197,89 грн. були надані позичальнику та перераховані на погашення заборгованості по попередньому кредиту.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (зараз ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого до фактора, як нового кредитора, перейшло право вимоги по кредитним договорам згідно реєстру боржників, в тому числі і по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1 .

Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості в сумі 114912,01 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, правомірність та законність переходу прав вимоги від первісного кредитора до нового, доведеність факту неналежного виконання зобов`язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд стягнув згідно наданих розрахунків.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи доводиться факт звернення ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» з заявою про реструктуризацію попереднього кредитного договору, в зв`язку з чим між сторонами було укладено новий кредитний договір, кошти якого в сумі 51197,89 грн. були зараховані банком на погашення заборгованості по кредитному договору № С-501-008984-18-980 від 03.07.2018.

Факт перерахування коштів 30.09.2019 в сумі 51197,89 грн. доводиться банківською випискою, витребуваною судом першої інстанції, яка є належним доказом.

Посилання апелянта щодо недослідження судом правової природи вказаних коштів, а також твердження, що це могли бути його особисті кошти, відхиляються колегією суддів, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, зокрема особистому зверненню ОСОБА_1 до банку з проханням реструктурувати його борг у зв`язку з відсутністю в нього доходу, тобто неможливістю виконувати свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, що вже саме по собі спростовує зазначену ним тезу про ймовірність перерахунку ним своїх особистих коштів.

Вірно встановивши в цій частині фактичні обставини та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про порушення позичальником своїх кредитних зобов`язань, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.

Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з стягненням з відповідача всієї суми заборгованості, яка включає в себе як прострочену, так і строкову заборгованість.

Матеріалами справи доводиться, що кредитний договір між сторонами було укладено 30.09.2019, зі строком дії 94 місяці, тобто до 31.07.2027.

Вказаний договір укладено як споживчий (на поточні потреби), а відтак останній врегульований положеннями Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, вказаною нормою Закону встановлено обов`язковий для кредитора досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної статті, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

В даному випадку факт порушення позичальником умов договору доводиться доказами по справі, що призвело до виникнення заборгованості, а відтак у товариства виникло право в порядку ст. 1050 ЦК України вимагати повернення споживчого кредиту достроково, з урахуванням його дії до липня 2027 року.

Разом з цим, вказане право кредитора не є безумовним та пов`язане з дотриманням останнім вимог, визначених положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обов`язку у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Питання виконання фінансовою установою визначених ч. 4 ст. 16 вказаного Закону вимог охоплюється доведенням факту направлення та відповідно фактом отримання відповідачем вимоги про оплату заборгованості.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим матеріали справи не містять належних доказів як направлення, так відповідно і отримання позичальником ОСОБА_1 досудової вимоги кредитора про дострокове погашення заборгованості, що в такому випадку виключає обов`язок останнього здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин правових підстав для ствердження про дотримання ТОВ «Свеа Фінанс» як новим кредитором визначеної ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» процедури попереднього повідомлення немає, що в свою чергу свідчить про відсутність у кредитова ця права на вимогу про достроково повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а відтак вимога стосовно стягнення коштів, стирок повернення яких іще не настав, задоволенню не підлягає.

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та не пересвідчився в дотриманні позивачем вимог, визначених ч. 4 ст. 16 вищевказаного Закону, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за всім тілом кредиту – 51197,89 грн., строк повернення якого ще не настав, зважаючи, що строк дії кредитного договору закінчується 31.07.2027.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості з 114912,01 грн. до 63714,12 грн.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог на 55,44% (з заявлених 114912,01 грн. -задоволено 63714,12 грн.) в порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню у відповідному пропорційному співвідношенні і судовий збір, а саме – 1343 грн., які становлять 55,44% від сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1618,87 грн., що становить 44,56% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 грудня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №R01.00501.005760838 від 30.09.2019 з 114912,01 грн. до 63714,12 грн.

Змінити розподіл судових витрат по справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1343 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1618,87 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин