Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №759/21982/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21982/23

пр. № 2/759/160/26

11 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Немировської А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивачки

09 листопада 2023 року до суду засобами через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Матвійчуком Д.В., до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що:

- 16 квітня 2010 року позивачка і відповідач зареєстрували шлюб; рішенням суду від 03.03.2023 шлюб між позивачкою і відповідачем розірвано;

- за час шлюбу позивач і відповідачка набули право спільної сумісної власності на такі транспортні засоби:

автомобіль марки «FIAT», моделі «SCUDO», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 , білого кольору, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 1520 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «BOXER», ідентифікаційний номер (VIN код): НОМЕР_3 , білого кольору, 2004 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «C200», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_5 , зеленого кольору, 1998 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: легковий, тип кузова: седан-b, зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_6 (далі також разом - транспортні засоби);

- право власності на транспортні засоби зареєстроване за позивачкою; фактично користується транспортними засобами відповідач;

- про поділ указаного майна в позасудовому порядку позивачка і відповідач не домовилися.

З урахуванням викладеного, просила виділити у власність відповідача транспортні засоби, стягнути з нього грошову компенсацію половини їх вартості в сумі 258 447,00 гривень, припинити її право власності в спільному майні подружжя.

У судовому засіданні представник позивачки, адвокат Матвійчук Д.В., позовні вимоги підтримав частково, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Вимогу про припинення права власності в спільному майні подружжя просив залишити без розгляду. Також наголосив, що про мирне врегулювання спору сторони не домовилися. Наполягав на стягненні грошової компенсації половини вартості транспортних засобів відповідно до звітів про оцінку майна.

Позиція відповідача

ОСОБА_2 проти позову заперечив.

11 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий адвокатом Солдаткіним О.С.

Відзив мотивований тим, що:

- транспортні засоби були придбані за власні кошти відповідача, оскільки позивачка не працювала і власного доходу не мала;

- ринкова вартість транспортних засобів, визначена позивачкою, є завищеною; транспортні засоби протягом двох років не використовуються за призначенням, оцінка проводилася без огляду транспортних засобів.

З урахуванням викладеного, в позові просив відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача, адвокат Загородній Є.О., викладені у відзиві аргументи підтримав. Підтвердив, що транспортні засоби перебувають в користуванні відповідача, проте фактично вони не на ходу. Акцентував, що в матеріалах справи наявний висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якої вартість транспортних засобів є значно меншою за визначену позивачкою.

ІІ. Заяви і клопотання сторін та процесуальні дії суду

14 лютого 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника позивачки, адвоката Матвійчука Д.В., про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби.

19 березня 2026 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

13 листопада 2023 року суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження

14 березня 2024 року представник відповідача, адвокат Солдаткін О.С., на електронну пошту суду подав клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

14 березня 2024 року суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу, якою зазначені клопотання задовольнив: призначив у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинив на час її проведення.

18 квітня 2025 року до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про залишення ухвали від 14.03.2024 без виконання.

21 квітня 2025 року суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу про поновлення провадження у справі.

23 червня 2025 року представник відповідача, адвокат Загородній Є.О., подав повторне клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

23 червня 2025 року суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу, якою зазначені клопотання задовольнив: призначив у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинив на час її проведення.

25 вересня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 6418/25-54, що складений за результатом проведеної 19.09.2025 судової транспортно-товарознавчої експертизи.

26 вересня 2025 суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу про поновлення провадження у справі.

10 грудня 2025 року суд під головуванням судді Шум Л.М. постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду міста Києва № 91 від 12.03.2026 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 759/21982/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича.

19 березня 2026 року суд постановив ухвалу про прийняття справи до провадження та її розгляд зі стадії розгляду справи по суті, призначив судове засідання на 30 квітня 2026 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 30 квітня 2026 року, суд, на підставі заяви представника позивачки, без оформлення окремого документа постановив ухвалу про залишення позовної вимоги про припинення права власності позивачки в спільному майні подружжя без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для проголошення рішення суд призначив судове засідання на 11 травня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 11 травня 2026 року, учасники справи не з`явилися,про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

16 квітня 2010 року позивачка і відповідач зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданим Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 16.04.2010, актовий запис № 522 (а.с. 63).

03 березня 2023 року Вознесенський районний суд Миколаївської області ухвалив рішення в справі № 473/2831/22, яким шлюб між позивачкою і відповідачем розірвав; рішення набрало законної сили 04.04.2023 (посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/109335098).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 8041 23 грудня 2021 року, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на автомобіль марки «FIAT», моделі «SCUDO», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 , білого кольору, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 1520 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 58).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , виданого ТСЦ 8041 23 грудня 2021 року, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «BOXER», ідентифікаційний номер (VIN код): НОМЕР_3 , білого кольору, 2004 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 60).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого ТСЦ 8041 13 червня 2020 року, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «C200», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_5 , зеленого кольору, 1998 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: легковий, тип кузова: седан-b, зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_6 (а.с. 59).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГРУП» 26.10.2023, ринкова вартість автомобіля марки «FIAT», моделі «SCUDO», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 , білого кольору, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 1520 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 26 жовтня 2023 року становить 231 966,00 гривень (а.с. 45-53).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГРУП» 26.10.2023, ринкова вартість автомобіля марки «PEUGEOT», моделі «BOXER», ідентифікаційний номер (VIN код): НОМЕР_3 , білого кольору, 2004 року випуску з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 26 жовтня 2023 року становить 153 426,00 гривень (а.с. 11-27).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГРУП» 26.10.2023, ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «C200», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_5 , зеленого кольору, 1998 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: легковий, тип кузова: седан-b, зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_6 , станом на 26 жовтня 2023 року становить 131 508,00 гривень (а.с. 28-44).

Згідно з висновком судового експерта Олега Єрмоленка, складеним за результатом проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи 19.09.2025 за № 6418/25-54,

- ринкова вартість автомобіля марки «FIAT», моделі «SCUDO», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 , білого кольору, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 1520 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 19 вересня 2025 року становить 123 309,15 гривень;

- ринкова вартість автомобіля марки «PEUGEOT», моделі «BOXER», ідентифікаційний номер (VIN код): НОМЕР_3 , білого кольору, 2004 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 19 вересня 2025 року становить 170 280,15 гривень;

- ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «C200», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_5 , зеленого кольору, 1998 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: легковий, тип кузова: седан-b, зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_6 , станом на 19 вересня 2025 року становить 100 304,55 гривень (а.с. 119-159).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/504/17 від 21.11.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічна за змістом норма закріплена у ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки

Отже, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки за правилами ч. 2 ст. 364 ЦК України.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) підлягають застосуванню, якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності. У разі ж якщо якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для застосування приписів вказаних статей відсутні.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, за час шлюбу сторони набули у власність транспортні засоби; право власності на транспортні засоби зареєстроване за ОСОБА_1 .

У силу приписів ст. 60, 61, 63 СК України транспортні засоби належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності.

Очевидно, що транспортний засіб є неподільною річчю, тому позивачка вправі вимагати від відповідача сплати компенсації половини його вартості.

Зазначені обставини сторони не оспорили. Відповідач не заперечував проти виділення йому у власність транспортних засобів та сплати позивачці компенсації половини їх вартості. Спір між сторонами виник щодо розміру такої компенсації.

Позивачка наполягала на визначення розміру компенсації відповідно до звітів про оцінку майна, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГРУП» 26.10.2023. Відповідач натомість стверджував, що стягненню підлягає компенсація, визначена відповідно до висновку експерта, складеного за результатом проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Вирішуючи питання про суму компенсації, суд зауважує, що висновок експерта, складений за результатом судової транспортно-товарознавчої експертизи, на підставі безпосереднього огляду експертом транспортних засобів. Водночас звіти про оцінку майна складені суб`єктом оціночної діяльності без огляду транспортних засобів на основі порівняльного підходу ринкових цін на аналогічні чи схожі за характеристиками транспортних засобів. Також суд ураховує, що експерт перед проведенням експертизи був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи позивачка не заявляла.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє як доказ ринкової вартості транспортних засобів звіти про оцінку майна, а висновок експерта приймає.

За таких обставин, сума компенсації за частку в спільному майні подружжя, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 196 469,93 гривень (123 309,15 гривень + 170 280,15 гривень + 100 304,55 гривень = 393 893,85/2).

Доводи відповідача про те, що транспортні засоби набувалися за його особисті кошти, суд відхиляє, адже відповідно до приписів ст. 60 СК України майно набуте за час шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Будь-яких доказів на спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя відповідач не надав.

Статтю 365 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1 , суд не застосовує, позаяк позивачка не просила залишити транспортні засоби за собою, а вимагала виділити їх у власність відповідачеві та припинити своє право власності на них.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачка при поданні позову сплатила судовий збір у сумі 2 584,50 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 6993-4359-6800-7893 від 09.11.2023 (а.с. 65).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 964,70 грн (196 469,93 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 584,50 грн (сума сплаченого судового збору) / 258 450,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 964,70 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки «FIAT», моделі «SCUDO», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 , білого кольору, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 1520 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «BOXER», ідентифікаційний номер (VIN код): НОМЕР_3 , білого кольору, 2004 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: вантажний, тип кузова: фургон, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «C200», ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_5 , зеленого кольору, 1998 року випуску, з об`ємом двигуна 1760 см3, тип авто: легковий, тип кузова: седан-b, зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості транспортних засобів у сумі 196 469,93 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 964,70 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ).

Повне рішення суду складене 21 травня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко