Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №759/29217/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29217/25

пр. № 2/759/4714/26

05 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря -Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,-

ВСАТНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на праві власності належить 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також 1/3 частка вказаної квартири перебуває у валсності третьої особи ОСОБА_3 , яка є сестрою позивача. Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади відповідача ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , однак не проживає у ній, та перебуває за кордоном. Позивач звернувся до відідлу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з усною заяво. Про зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання відповідача, але отримав відмову. У зв`язку з чим змушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

13.02.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазаначив, що дійсно з 2008 року не проживає за адресою реєстрації, оскільки після розірвання шлюбу його батьків, він проживав разом з матір`ю, а зараз постійно проживає у Польщі, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві правтної власності належить 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційної довідки з Державного реєстру реових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також відповідно до договору дарування частини квартири від 17.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського ноатріального округу Вертебною Л.О. 1/3 частка у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/017720194 від 26.11.2025 року місце реєстрації позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/017716799 від 26.1.2025 року місце поживання відповідача ОСОБА_2 , зареєстрвоана за адресою: АДРЕСА_2 .

В акті обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи №2038 від 02.11.2023 року зазначено інформацію про осіб, які зареєстровані та фактично проживають у спірній квартирі, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 значиться дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , але який не проживає у квартирі, оскільки перебуває за кордоном.

Також у вищевказаному акті зазначено, що факт непроживання сина ОСОБА_2 засвідчує сусід ОСОБА_5 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи №3191 від 16.12.2024 року вабчається, що у вказаній квартирі значаться три особи: ОСОБА_1 , батько, який зареєстрований та фактично проживає у вказаній квартирі, ОСОБА_4 - син, який зареєстрований та фактично проживає у вказаній квартирі та ОСОБА_2 - син, який зареєстрований, але не проживає у квартирі.

та треті особі ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 05.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та Витягом з Державного реєстру речових прав №231288123 від 05.11.2020 року.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі зібраних доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі після розірвання шлюбу його батьків та на даний час проживає за кордоном, що вбачається з його відзиву поданого до суду, а тому суд вважає необхідним позов задоволити та визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда