Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №753/14160/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14160/26

провадження № 3/753/4318/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Тамара Олександрівна за участі захисника Панчука Ю. П., розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за статтями 185, 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2026 до Дарницького районного суду м. Києва з Управління патрульної поліції у місті Києві надійшли протоколи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 185, 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КупАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 319437 23.06.2026 о 10-30 год в м. Києві на вул. Автопарковій, 7 ОСОБА_1 неодноразово було висловлено прохання зачекати та не заважати розглядати справу про порушення ПДР, але він ігнорував дане прохання, продовжував заважати, ігнорувати вказівки поліцейського, хапав за формений одяг, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 319438 зазначено, що 23.06.2026 о 10-30 год ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці біля буд. № 7 по вул.Автопарковій у м. Києві, висловлювався нецензурною лайкою, образливо чіплявся та шарпав за однострій представника поліції, на неодноразові вимоги припинити не реагував, чим порушував громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП.

Факт обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні двох адміністративних правопорушень, скоєних в один і той же час та в одному і тому ж місці, та одночасний розгляд справ про ці правопорушення в суді послугував підставою для об`єднання цих справ в одне провадження.

В суді ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні зазначених правопорушень та пояснив, що розглядувана подія відбувалась не на вулиці Автопарковій, а на Високовольтному провулку, де поліцейські зупинили належний йому автомобіль, яким керував його товариш. Сам він їхав за товаришем на іншому автомобілі і теж зупинився та у подальшому надав поліцейським для перевірки страховий поліс. Факт вчинення хуліганських дій та злісної непокори вимозі поліцейського ОСОБА_1 заперечив стверджуючи, що лише попросив поліцейського не виламувати двері його автомобіля (поліцейський опирався на двері), підтвердити повноваження та зробив зауваження щодо відсутності значка поліцейського та бронежилета.

На підтримання позиції ОСОБА_1 його захисник Панчук Ю. П. заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У змістовному відношенні подія адміністративного правопорушення - це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося у певному часі, місці та певним способом, а склад адміністративного правопорушення - це встановлена законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Статтею 185 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Отже об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та встановленого порядку управління, а його об`єктивна сторона полягає у відмові (активній або пасивній) виконати неодноразові, наполегливі законні вимоги чи розпорядження представників влади чи осіб, що охороняють громадський порядок, або ж у відмові, вираженій в зухвалій формі.

Зухвалість в розумінні статті 185 КУпАП може проявлятись у нецензурній лайці, образах, погрозах, нахабстві, публічному висміюванні законних повноважень поліцейських, активних провокативних діях, спрямованих на підрив їх авторитету, тобто в діях, які демонструють відверту зневагу та неповагу до представників влади чи осіб, що охороняють громадський порядок.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходи для їх усунення; вживає заходи з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками тощо.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 30 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

До поліцейських превентивних заходів, серед іншого, належать перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу (частина перша статті 31 Закону України «Про Національну поліцію»).

Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дані протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, об`єктивно підтверджуються відеозаписами подій, що відбувались після зупинення поліцейськими транспортного засобу під керуванням особи, яка згідно з поясненнями ОСОБА_1 є його товаришем (далі - водій).

Здійсненими із застосуванням портативних відеореєстраторів (боді-камер) № 473918 та № 473865 відеозаписами зафіксовано, що на вимогу поліцейського пред`явити документи водій жодним чином не відреагував, одразу комусь зателефонував і розпочав тривалу розмову, продовжуючи ігнорувати як самого поліцейського, так і його неодноразово повторювану вимогу надати документи для перевірки.

Вимога поліцейського ґрунтується на положенні пункту 2.4. ПДР України, який покладає на водія обов`язок зупинитися на вимогу поліцейського та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс тощо).

За керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, особи несуть адміністративну відповідальність відповідно до частини першої статті 126 КУпАП.

З відеозапису убачається, що після того як поліцейський розпочав документування та розгляд справи про адміністративне правопорушення у ситуацію втрутився ОСОБА_1 , який попросив поліцейського відійти від його автомобіля (машини), заявивши (дослівно): «я не хочу, щоб ви біля неї стояли». На вимогу ОСОБА_1 поліцейський пред`явив своє посвідчення та попросив не заважати йому розглядати справу.

Надалі ОСОБА_1 став вимагати показати йому значок поліцейського, а присутня на місці події жінка почала ображати поліцейських - голосно кричала із застосуванням нецензурної та образливої лексики, погрожувала, зверталась до поліцейського та «ти» («слиш ти», «ти можеш піз***ть туда», тощо).

На зауваження поліцейського жінка не реагувала, при цьому ОСОБА_1 підтримав її дії, обізвав поліцейського «клоуном» та «циркачем», наполягав на тому, щоб інший поліцейський теж пред`явив йому своє посвідчення, висував претензії щодо відсутності у поліцейських значків, бронежилетів тощо, і тим самим продовжував перешкоджати розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У відповідь на чергову вимогу поліцейського припинити протиправну поведінку та попередження про можливість затримання ОСОБА_1 крикнув «Затримуй!!! Давай!!!», після чого його було затримано на підставі статті 262 КУпАП.

Факт затримання ОСОБА_1 оформлено протоколом про адміністративне затримання серії АЗ № 131391.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи здійснені з додержанням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, технічними засобами, про застосування яких зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, тобто отримані у встановленому законом порядку, зміст вказаних відеозаписів надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу, а відтак наявні у них фактичні дані є належними та допустимими доказами у розглядуваній справі.

Згідно з даними протоколу правопорушення вчинене у м. Києві на вулиці Автопарковій, при цьому жодних доказів на спростування цього факту матеріали справи не містять, ОСОБА_1 при ознайомленні з протоколом також не вказував на помилкове зазначення місця вчинення правопорушення.

До того ж вулиця Автопаркова та провулок Високовольтний розташовані в одній і тій же місцевості мікрорайону Бортничі (провулок пролягає від вулиці Вакуленчука до вулиці Автопаркової), а тому стверджувана ОСОБА_1 помилка в адресі місця вчинення правопорушення не впливає ні на підсудність справи, ні на встановлення її обставин.

Що стосується відсутності в матеріалах справи доказів порушення ПДР України, які послугували підставою для зупинення транспортного засобу та вимоги пред`явлення документів, то вказана обставина може вплинути лише на встановлення вини водія у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 126 КУпАП (у разі оскарження ним постанови поліцейського в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України).

У даному ж випадку поліцейський вимагав від сторонньої особи (не учасника справи) припинити дії з перешкоджання розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто вимога поліцейського була спрямована на забезпечення громадського порядку.

Цій законній вимозі поліцейського ОСОБА_1 злісно не підкорився і тим самим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.

Відповідно до статті 173 КУпАП особа несе адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

На підставі аналізу змісту диспозиції наведеної норми можна дійти висновку, що безпосереднім об`єктом дрібного хуліганства є громадський порядок і спокій громадян, а його суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини, мотивами неповаги до суспільства, прагненням показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Разом з тим з встановлених на підставі відеозаписів обставин та послідовності подій на місці вчинення правопорушення убачається, що усі дії ОСОБА_1 були спрямовані на перешкоджання розгляду справи про адміністративне правопорушення, мотивів неповаги до суспільства в цих діях не прослідковується,а відмова від виконання законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків у зухвалій формі повністю охоплюється об`єктивною стороною статті 185 КУпАП і додаткової кваліфікації за статтею 173 цього Кодексу не потребує.

До того ж з огляду на об`єкт та суб`єктивну сторону дрібного хуліганства у такій справі обов`язково має бути потерпіла особа (особи), а тому сам по собі факт відсутності потерпілих від дій ОСОБА_1 (про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення) свідчить і про відсутність складу цього правопорушення.

Зважаючи на викладене суддя констатує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, що відповідно до пункту 1 статті 247 цього Кодексу є підставою для закриття провадження в справі в цій частині. .

З урахуванням характеру і конкретних обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП України, віку правопорушника та відсутності обставин, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність, суддя вбачає підстави для накладення штрафу в максимальному розмірі, передбаченому для даного виду правопорушення.

За внутрішнім переконанням судді такий вид та розмір адміністративного стягнення є цілком виправданим та необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП ОСОБА_1 також має сплатити в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 36, 173, 185, 247, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 185, 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Штраф має бути сплачено добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: