Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №140/11604/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11604/25 пров. № А/857/27268/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 140/11604/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

місце ухвалення судового рішення м.Луцьк

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїДенисюк Р.С.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), третя особа – Державна податкова служба України (далі – ДПС України, третя особа) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0211542407 від 09.07.2025, №0211562407 від 09.07.2025, №0277172407 від 18.09.2025, №0277182407 від 18.09.2025; зобов`язання внести відповідні зміни до інформаційних баз та відобразити відсутність податкового боргу за вказаними рішеннями.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 140/11604/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа – Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що висновки суду та відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2019 рік є безпідставними, оскільки сума боргу прощена (анульована) банком не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, а отже оспорювані рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Також в апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність доходу, ототожнивши факт прощення боргу з отриманням додаткового блага. Водночас судом не встановлено: факту приросту активів Позивача; отримання Позивачем грошових коштів; факту збільшення чистого майнового стану; економічного ефекту від прощення боргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

-проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, не суперечить приписам Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не впливає на результати перевірки, а також не порушує права позивача на подання витребуваних контролюючим органом документів за адресою податкового органу;

- сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує суд виснував, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

-визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку;

- 30.07.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 10 до кредитного договору № ML-A02/113/2008 від 15.08.2008, відповідно до пункту 2.1.3 якого, кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 805 441,20 грн, що складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 805 441,20 грн.

Пунктом 2.1.4 вказаного договору визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України виникає оподатковуваний доходів та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору, позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу, у випадках, передбачених законодавством України.

Як зазначено в п. 3.4 договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що кредитор/Банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (а.с. 8 зворот-9);

- позивачу банком було прощено (анульовано) суму основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

В свою чергу, банк виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про прощення (анулювання) основної суми боргу у розмірі 805441,20 грн, тобто дотримання умови, з якою положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язує обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу;

-доводи позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є безпідставними, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови - прощення розміру різниці, відповідно розрахованої, за яких застосовуються вказані положення законодавства.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі-ПК України) та у зв`язку з неподанням фізичною особою декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019 роки, відповідно до наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки від 24.04.2025 №1445-п та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки №481 від 24.04.2025, виданих ГУ ДПС у Волинській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства, із врахуванням вимог ст. 102 ПКУ (а.с. 67-68).

За результатом перевірки складено акт № 15673/03-20-24-07/2849103912 від 03.06.2025 (а.с. 22 зворот-24), у якому відображено висновки про порушення позивачем вимог:

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 144 979,42 грн;

- підпункту 1.1 (1), підпункту 1.2 (1) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2019 рік в розмірі 12081,62 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

На акт перевірки позивачем були подані заперечення (вх. № 23009/6 від 24.06.2025) (а.с. 70-72).

Про дату та час розгляду заперечення ОСОБА_1 було повідомлено листом від 25.06.2025 №13298/6/03-20-24-07-06, який було повернуто на адресу відповідача з довідкою органу поштового зв`язку про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля 11.07.2025 (а.с. 89-90).

За результатами розгляду заперечення Комісією прийнято до уваги аргументи викладені у запереченні ОСОБА_1 та вирішено внести зміни до висновку акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.06.2025 №15673/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , а саме: зменшити нараховану суму податку на доходи фізичних осіб - на 99 107,45 грн. та військового збору на 8 258,95 грн.

За результатами розгляду заперечення сума незадекларованого оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_1 складає 254 844,25 грн., відповідно сума податку на доходи з фізичних осіб становить 45 871,97 грн. та військового збору – 3 822,67 грн (а.с. 91-92).

ГУ ДПС у Волинській області за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2025:

№ 0211552407, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в сумі 340,00 грн (а.с. 24 зворот-25) (позивачем не оскаржується);

№ 0211562407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 4204,94 грн за платежем військовий збір, з них 3822,67 грн - за податковими зобов`язаннями та 382,27 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25 зворот-26);

№ 0211542407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 50459,17 грн - за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, з них 45871,97 грн – за податковими зобов`язаннями та 4587,20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26 зворот-27);

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 17.09.2025 № 27002/6/99-00-060/0206 за результатами розгляду скарги, залишено без змін ППР ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2025 № 0211542407, № 0211562407, № 0211552407 та збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 99107,45 грн, штрафних санкцій -9910,74 грн та військового збору за основним платежем - 8258,95 грн, штрафних санкцій – 825,89 грн, а скаргу – без задоволення. ГУ ДПС у Волинській області за збільшеною сумою у відповідності до вимог п. 6 розділу ІІ Порядку забезпечити винесення податкових повідомлень-рішень (а.с. 47-49).

У зв`язку з чим, ГУ ДПС у Волинській області 18.09.2025 винесено податкові повідомлення-рішення:

№02771724070, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 109018,19 грн - за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, з них 99107,45 грн – за податковими зобов`язаннями та 9910,74 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45);

№ 0277182407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 9084,84 грн за платежем військовий збір, з них 8258,95 грн - за податковими зобов`язаннями та 825,89 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу. До таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Таким чином, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та від 22 жовтня 2025 року у справі № 300/2685/19.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

Відтак приведені норми прямо зазначають, що зазначена пільга застосовується до сум, які не перевищують позитивну різницю між сумою зобов`язань за цим кредитом у гривнях на дату прощення та сумою таких зобов`язань у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату отримання кредиту (курсова різниця).

Повертаючись до цієї справи судом установлено, що 15.08.2008 між ЗАТ «ОТП «Банк» (далі – Банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № ML-A02/113/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 111308,00 дол. США на придбання нерухомого майна (а.с.11 зворот-15).

Офіційний курс НБУ на дату отримання кредиту (15.08.2008) становив 4,846 грн за 1 долар США.

30.07.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 9 до кредитного договору № ML-A02/113/2008 від 15.08.2008 відповідно до умов якого сторони домовились перевести (конвертувати) боргові зобов`язання позичальника з іноземної валюти –дол. США в національну валюту України – гривню по курсу НБУ на момент укладення додаткового договору , що становить 25,252582 грн за один долар (а.с. 9 зворот-11).

У пункті 3.9 вказаного договору від 30.07.2019 сторони зазначили, що розмір боргових зобов`язань позивальника в іноземній валюті становить 64895,40 дол. США на дату підписання цього договору (на дату зміни валюти боргових зобов`язань) за офіційним курсом НБУ (25,252582 грн) за один долар складає 1 638 776,41 гривень.

Еквівалент суми непогашеного позивачем кредиту у розмірі 64895,40 дол. США на дату видачі становив: 314 483,11 грн. Розрахунок: 64895,40 дол. США Ч 4,846 грн за один долар.

На дату переведення (конвертування -30.07.2019 року) вказаного боргового зобов`язання позичальника (позивача) з іноземної валюти –дол. США в національну валюту України – гривню по курсу НБУ у розмірі 25,252582 грн за один долар таке зобов`язання було визначено у розмірі 1 638 776,41 гривень. Розрахунок: 64895,40 дол х 25,252582 грн за один долар.

З урахуванням такого конвертування виникла позитивна курсова різниця у розмірі 1 324 293,3 грн. Розрахунок: 1 638 776,41 - 314 483,11 грн.

В той же час, 30.07.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 10 до кредитного договору № ML-A02/113/2008 від 15.08.2008, відповідно до пункту 2.1.3 якого, кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 805 441,20 грн, що складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 805 441,20 грн.

Порівнюючи вираховані показники, судом установлено, що сума фактично анульованого (прощеного) кредитором основного боргу згідно з Додатковим договором № 10 (а саме 805 441,20 гривень) є значно меншою за розмір законодавчо встановленої пільгової курсової різниці (1 324 293,30 гривень).

Згідно з усталеною та обов`язковою до застосування правовою позицією Верховного Суду, якщо сума анульованого боргу є меншою за розмір курсової різниці, що виникла внаслідок знецінення національної валюти, підстави стверджувати, що позивач отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків, повністю відсутні.

Як наслідок увесь прощений борг у цій справі за своєю правовою природою є виключно курсовою різницею, яка звільнена від оподаткування ПДФО та військовим збором.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на пункти 2.1.4 та 3.4 Додаткового договору № 10, у яких зазначено, що вказана операція є додатковим благом і позивач зобов`язаний самостійно сплатити податки.

По-перше, податкові відносини в Україні регулюються виключно Податковим кодексом України. Жоден цивільно-правовий чи господарський договір між приватними суб`єктами (банком та фізичною особою) не може встановлювати нових податкових обов`язків, скасовувати законодавчі пільги чи змінювати імперативні норми публічного права.

По-друге, підписання позивачем договору з такими умовами свідчить лише про засвідчення факту отримання інформації від банку щодо загальних правил оподаткування прощеного боргу. Таке підписання не є юридичною відмовою платника податків від застосування податкових пільг, гарантованих законом, і не звільняє відповідача та суд від обов`язку встановити об`єктивну правову природу доходу.

Оскільки контролюючий орган при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не врахував положення спеціальних норм Перехідних положень ПК України, не провів належного порівняльного аналізу прощеного боргу з курсовою різницею та помилково кваліфікував списану суму як додаткове благо, його висновки є безпідставними та такими, що суперечать закону.

За таких обставин, оскільки сума списаного кредиту є меншою за розмір курсової різниці, податкові наслідки у вигляді виникнення зобов`язань зі сплати ПДФО та військового збору для ОСОБА_1 не настали, а спірні діючі податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають до скасування в повному обсязі з відповідним внесенням змін до інформаційних баз про відсутність податкового боргу за вказаними податковими повідомленнями -рішеннями.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, тоді як висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені без повного, всебічного та об`єктивного дослідження відповідних правових норм і фактичних обставин справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції — скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 140/11604/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

№0211542407 від 09.07.2025 (ПДФО — 45 871,97 грн, штраф — 4 587,20 грн);

№0211562407 від 09.07.2025 (військовий збір — 3 822,67 грн, штраф — 382,27 грн);

№0277172407 від 18.09.2025 (ПДФО — 99 107,45 грн, штраф — 9 910,74 грн);

№0277182407 від 18.09.2025 (військовий збір — 8 258,95 грн, штраф — 825,89 грн).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області внести відповідні зміни до інформаційних баз та відобразити відсутність податкового боргу за вказаними податковими повідомленнями -рішеннями.

Стягнути на користь ОСОБА_1 адреса (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (ЄДРПОУ 43141421, адреса 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4350,28 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос