Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №460/7797/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7797/25 пров. № А/857/20946/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 460/7797/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїПоліщук О.В.

дата складання повного тексту рішення17.03.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 460/7797/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.04.2025 № 172050007195 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, зарахувавши до її страхового стажу період догляду за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення ними 12 річного віку, а саме періоди з 07.02.1988 по 19.11.1991, з 20.12.1994 по 01.02.1996, з 01.06.1999 по 30.09.1999, з 17.02.2000 по 01.03.2000, з 03.04.2000 по 16.04.2000, з 12.04.2003 по 20.12.2003, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн, 96 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що за наслідками опрацювання заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів встановлено, що стаж позивача становить 11 років 02 місяці 09 днів. Вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження дитини зазначене прізвище матері дитини не відповідає даним паспорта позивача (рос. мовою). А також не зараховано період здійснення догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, оскільки у свідоцтві про народження дитини зазначене прізвище матері дитини не відповідає даним паспорта позивача; прізвище дитини у посвідченні не відповідає зазначеному прізвищу у свідоцтві про народження; у посвідченні виправлено прізвище та по батькові. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо розрахунку необхідного стажу для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, виключивши з мотивувальної частини судового рішення висновки суду про недостатність страхового стажу ОСОБА_1 в кількості 18 років (11 років 02 місяці 09 днів підтверджених пенсійним фондом + 07 років 07 місяців 03 дні протиправно не зарахованих), для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років при досягненні нею 57-річного віку, відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2025 року по справі № 240/25327/24, де суд касаційної інстанції зазначив: «що позивачка як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яка станом на день звернення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України досягла віку 54 років, мала страховий стаж понад 15 років та проживала в зоні гарантованого добровільного відселення більше 6 років має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, у зв`язку з чим відмова пенсійного органу в призначенні позивачці такої пенсії є протиправною».

Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційних скарг відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем під час прийняття спірного рішення не повністю з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, а саме не зарахування до страхового стажу позивача періоду як такого, який підлягає зарахуванню, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача від 11.04.2025 № 172050007195 є протиправним та підлягає скасуванню, а для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зарахувавши до її страхового стажу період догляду за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення ними 12 річного віку, у періоди з 07.02.1988 по 19.11.1991, з 20.12.1994 по 01.02.1996, з 01.06.1999 по 30.09.1999, з 17.02.2000 по 01.03.2000, з 03.04.2000 по 16.04.2000, з 12.04.2003 по 20.12.2003 та прийняти відповідне рішення, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що позивач дійшла хибного висновку про наявність у неї права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років при наявності 18 років страхового стажу (11 років 02 місяці 09 днів підтверджених пенсійним фондом + 07 років 07 місяців 03 дні протиправно не зарахованих).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 11.11.1993.

03.04.2025 позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення дострокової пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 03.04.2025 направлено для розгляду до відповідача.

11.04.2025 відповідачем прийнято рішення № 172050007195, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою прийняття пенсійним органом такого рішення, як слідує з його змісту, слугувало те, що для визначення права на призначення пенсії не було враховано посвідчення категорії 3 потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , оскільки зазначене у посвідченні прізвище не відповідає даним паспорта заявниці. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.1988, оскільки у свідоцтві про народження дитини зазначене прізвище матері дитини не відповідає даним паспорта позивача (рос. мовою). А також не зараховано період здійснення догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку згідно посвідчення ЧАЕС серії НОМЕР_3 від 24.11.1994, оскільки прізвище у посвідченні не відповідає зазначеному прізвищу у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.1988 та у посвідченні виправлено по батькові. Крім того, не зараховано період здійснення догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку згідно посвідчення ЧАЕС серії НОМЕР_4 від 29.08.1994, оскільки у посвідченні виправлено прізвище та по батькові.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

Тобто, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.

Так, з наявної в матеріалах справи довідки Вараської міської ради Рівненської області від 02.04.2025 № 131 видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає та зареєстрована в селі Щоків Вараського (Володимирецького) району Рівненської області в період з 15.04.1968 по дату видачі довідки (02.04.2025). Довідка видана на підставі будинкової книги № 5 стор. № 35-36 по Сопачівській сільській раді за 1981-2025 роки.

Крім того, у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області від 14.12.1998, міститься відмітка від 12.04.1991 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що довідка № 131 є чинною та обов`язковою для врахування відповідачем, оскільки доказів протилежного відповідачем в ході судового розгляду не доведено, а судом не здобуто.

У постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Аналізуючи надані позивачем разом з заявою про призначення пенсії документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що представленою довідкою № 131 підтверджено період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом 06 років 08 місяців 07 днів (з 26.04.1986 по 01.01.1993). Отже, позивач має право на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки.

Загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування, становить понад 38 років, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Щодо не врахування відповідачем посвідчення 3 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , оскільки зазначене у посвідченні прізвище особи не відповідає даним паспорта заявниці, то колегія суддів вказує на наступне.

Так, відповідно до наявної у справі копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 11.11.1993, прізвище особи, якій видано це посвідчення, вказано як " ОСОБА_2 ".

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що написання прізвища позивача у посвідченні як " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 " не є беззаперечним свідченням того, що вказане у посвідченні прізвище не відповідає прізвищу позивача.

Так, судом встановлено, що у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого від 14.12.1998 прізвище, ім`я та по-батькові позивача записане українською мовою як " ОСОБА_3 ", а російською - " ОСОБА_2 ".

Зазначене регулюється пунктом 4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (у редакції, чинній на день видачі паспорта), за яким усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.

Пунктом 6 вказаного Положення встановлено, що на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження.

За наведеного, можна дійти висновку, що при видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 11.11.1993, прізвище особи, якій видано це посвідчення, вказано російською мовою як " ОСОБА_2 ", що відповідає запису прізвища російською мовою на другій сторінці паспорта.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку не врахування при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 11.11.1993, у зв`язку із нечітким визначенням літери е/є у прізвищі позивача є надмірним формалізмом.

Щодо доводів відповідача в частині не зарахування до страхового стажу періодів здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та періодів здійснення догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12 років, оскільки прізвище дитини у посвідченні не відповідає прізвищу, зазначеному у свідоцтві про народження дитини, та у посвідченнях містяться виправлення, то колегія суддів вказує на наступне.

Згідно пункту 13 статті 30 Закону № 796-ХІІ, потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Як визначено пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

При цьому, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12- річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Так, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

При цьому, станом на дату розгляду справи судом дітям виповнилось повних 12 років.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано 06.04.1993, про що зроблено відповідний актовий запис за № 27.

Також, наявними посвідченнями, виданими уповноваженими органами, підтверджується відповідний статус кожного із дітей, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи.

В цьому контексті, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені в спірному рішенні № 172050007195 про те, що зазначене у свідоцтві про народження ОСОБА_4 прізвище матері не відповідає даним паспорта заявниці, а також про те, що зазначене у посвідченні ОСОБА_4 прізвище дитини не відповідає зазначеному прізвищу в свідоцтві про народження, з огляду на таке.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , в якому прізвище матері зазначено російською мовою як " ОСОБА_7 " замість " ОСОБА_3 ".

Крім того, у вищевказаному свідоцтві про народження, прізвище дитини вказано як " ОСОБА_7 " (російською мовою), а в посвідченні дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_3 , прізвище дитини вписано як " ОСОБА_2 ".

Колегія суддів зауважує, що розбіжності у написанні прізвища позивача у свідоцтві про народження дитини та паспорті є формальною неточністю, яка не може бути підставою для відмови відповідача у зарахуванні періоду догляду за дітьми, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, до досягнення ними 12-річного віку, до страхового стажу позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що у посвідченні міститься вказівка на серію і номер свідоцтва про народження, на підставі якого видано посвідчення, яким вказано серію " НОМЕР_2 від 21.11.1988". Як було встановлено, зазначене свідоцтво про народження належить ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_1 .

Водночас, колегія суддів зауважує, що саме на відповідача покладено обов`язок провести перевірку достовірності відомостей, що викликають певні сумніви чи мають певні недоліки в змісті, зокрема в випадку наявності розбіжностей в таких документах. Разом з тим, матеріали справи доказів здійснення такої перевірки не містять.

В цьому контексті, колегія суддів також відхиляє доводи про не зарахування до страхового стажу періоду здійснення догляду через наявність у посвідченні серії НОМЕР_4 виправлення прізвища та по батькові дитини, оскільки відповідальність за неправильні зазначені дані в документах покладається на відповідний орган, відповідальний за заповнення таких документів.

Колегія суддів зауважує, що недотримання правил оформлення посвідчення не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення посвідчення, водночас, неналежний порядок заповнення посвідчення з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в зарахуванні періодів догляду ОСОБА_1 за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення ними 12-річного віку, а саме періоди з ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата народження ОСОБА_4 ) по 19.11.1991, з 20.12.1994 по 01.02.1996, з 01.06.1999 по 30.09.1999, з 17.02.2000 по 01.03.2000, з 03.04.2000 по 16.04.2000, з 12.04.2003 по 20.12.2003 (дата досягнення ОСОБА_5 12 років), а тому такі періоди підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Водночас, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення вказав, що позивач дійшла хибного висновку про наявність у неї права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років при наявності 18 років страхового стажу (11 років 02 місяці 09 днів підтверджених пенсійним фондом + 07 років 07 місяців 03 дні протиправно не зарахованих).

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону № 796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.93;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

З огляду на наведене колегія суддів звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі № 344/9747/17 сформувала правовий висновок згідно з яким, відповідно до статті 56 Закону № 796-XII, громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-IV.

Тобто ОСОБА_1 як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.

Вказаний висновок відповідає викладеному у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 та від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24.

Тобто висновки суду першої інстанції в цій частині про відсутність необхідного страхованого стажу є помилковими.

За приведених обставин апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині висновків щодо недостатності страхового стажу для призначення позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Стосовно ж апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів вважає, що доводи такої апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року по справі № 460/7797/25, виключивши з мотивувальної частини судового рішення висновки суду про недостатність страхового стажу ОСОБА_1 в кількості 18 років (11 років 02 місяці 09 днів підтверджених пенсійним фондом + 07 років 07 місяців 03 дні протиправно не зарахованих), для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 460/7797/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос