Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №300/1431/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1431/25 пров. № А/857/7214/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року в справі № 300/1431/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання рішення від 23.09.2024 протиправним та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції – Боршовський Т.І.,

час ухвалення рішення – 31 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 092350008568 від 23.09.2024 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу з 13.07.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 в Управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації на посаді інспектора по виплаті пенсій відділу соцзабезпечення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в частині неврахування до страхового стажу періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні, та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Відмовлено в задоволенні решти позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 скасовано фактично лише в частині неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001, однак в спірному рішенні № 092350008568 від 23.09.2024 ГУ ПФ України в Рівненській області помилково зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001, оскільки згідно розрахунку стажу пенсійний орган самостійно зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період з 19.12.1995 по 31.12.2003, тобто з урахуванням спірного періоду з 02.06.1997 по 14.08.2001 відповідно до записів трудової книжки.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження позивач отримала 16.04.2026 року, засобами поштової кореспонденції згідно з трек номера R0 6714 0787 326. Примірник апеляційної скарги відправлений безпосередньо апелянтом 21.01.2026 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення у цінний лист.

Матеріали апеляційного провадження також скеровані адвокату Куцому Олександру Стапановичу – представнику ОСОБА_1 згідно з дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 24.10.2024 №017/04.3/10687 до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки учасниками справи не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено, тому, з огляду на положення ст. 308 КАС України, оскаржуване судове рішення в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 16.09.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 45-46).

До заяви від 16.09.2024 позивач долучила копії: диплома серії НОМЕР_1 від 27.06.1992 (а.с. 41); довідки Луцької РДА від 25.05.2023 № 74 (а.с. 42); довідки Виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 10.07.2024 № 1524 (а.с. 43); довідки Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 05.09.2024 № 2647 (а.с. 44); довідки Маневицького управління Камінь-Каширської філії Волинського обласного центру зайнятості від 22.07.2024 № 1803/15.52/24 (а.с. 47); посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 28.10.1993 (а.с. 49); посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 від 13.09.2023 (зворотній бік а.с. 50); свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 04.12.1997 (а.с. 52); трудову книжку серії НОМЕР_5 від 05.11.1992 (а.с. 16-22).

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Рівненській області, яке прийняло рішення № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. Рішення відповідача мотивовано тим, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 05 років 04 місяці 11 днів, станом на 01.01.1993 становить 01 рік 10 місяців 05 днів. При цьому, не враховано до страхового стажу період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні (а.с. 25).

Листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 26.09.2024 № 0900-0213-8/51421 направило позивачу рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 (а.с. 24).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд визнати протиправним таке рішення та зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській області призначити позивачу з 13.07.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 в Управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації на посаді інспектора по виплаті пенсій відділу соцзабезпечення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина драга статті 24 Закону №1058-IV).

Водночас умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону №796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону №796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості.

При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Колегія апеляційного суду зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 16.09.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с. 45-46).

ГУ ПФ України в Рівненській області, рішенням № 092350008568 від 23.09.2024 відмовило позивачці призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний період проживання (роботи) в зоні радіоактивного забруднення, зокрема станом на 01.01.1993 становить 01 рік 10 місяців 05 днів.

Водночас в спірному рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років, 10 місяців, 12 днів. При цьому, міститься зауваження, що не враховано до страхового стажу період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні (а.с. 25).

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що місцевий суд дійшов висновку про відсутність в позивача права на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В цій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року сторонами не оскаржено, відтак не є предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас підставою для часткового задоволення окружним судом позовних вимог, слугувало те, що в рішенні № 092350008568 від 23.09.2024 ГУ ПФ України в Рівненській області відмовило в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Як вказав місцевий суд: з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують протиправність рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 в частині неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001, а тому таке рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Однак колегія апеляційного суду не може погодитися з таким висновком, позаяк вбачається з розрахунку стажу ОСОБА_1 за формою РС-право, страховий стаж останньої становить 26 років, 10 місяців, 12 днів, при цьому враховано стаж за період з 19.12.1995 року по 31.12.2003 року тривалістю 8 років 00 місяців 13 днів. Водночас саме така тривалість страхового стажу позивачки (26 р., 10 м., 12 д.) визначена і в спірному рішенні ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 року.

Варто також зауважити про відсутність в трудовій книжці позивачки записів за 02.06.1997 та 14.08.2001, у ці дні змін в трудовій діяльності (прийом на роботу, звільнення) згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 не відбувалося.

Відтак апеляційний суд підкреслює про відсутність підстав для повторного зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 за безпідставністю, позаяк такий вже врахований пенсійним органом, і права позивачки в цій частині не порушені.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям в цій постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року в справі № 300/1431/25 в частині задоволених позовних вимог скасувати, та в цій частині ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.