Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №500/7298/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7298/25 пров. № А/857/4591/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С. М., Мікули О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження в справі № 500/7298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Юзьків М.І.,

час ухвалення рішення – 29 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 29 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через представника звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у не наданні представнику інформації та копій документів на адвокатський запит вих. №16-12/2/З;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати представнику запитувану інформацію та копії документів, а саме:

-надати інформацію та копії відповідних документів (заяв, листів, повідомлень, повісток, поштових відправлень, протоколів, постанов, організаційно-розпорядчих документів), які стали підставою для поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 )

-повідомити інформацію (в тому числі дату) та надати копії відповідних документів ( заяв; документів що посвідчує особу (паспорт або ID-картка); реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про освіту; документи про сімейний стан та наявність дітей; документи, що підтверджують проходження військової служби (за наявності); фотокартки; інші документи), які стали підставою взяття на військовий облік, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 );

-повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (медичні документи, які свідчать про: наявність захворювань, перенесені травми, операції, інвалідність, психіатричні стани, інші медичні обмеження; результати попереднього медичного огляду, проведеного лікарями: під час первинної постановки на військовий облік, перед призовом, у процесі мобілізації; дані, що вказують на зміну стану здоров`я, зокрема: довідки з лікувальних закладів; виписки з історії хвороби; направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста; заява самого військовозобов`язаного), які стали підставою для направлення на обстеження та медичний огляд військово-лікарською комісією, для визначення придатності за станом здоров`я для проходження військової служби, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 );

- повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (акт дослідження стану здоров`я; довідка про результати; копії висновків спеціалістів; виписки з медичної документації), карти медичного огляду та висновків проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією, при 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), прийняту згідно постанови (відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 року № 402) та протоколу внесеного до книги протоколів засідання ВЛК, відносно визначення придатності, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби під час мобілізації;

- повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (наказ/ витяг з наказу; повістки про призов на військову службу під час мобілізації; направлення до військової частини; довідка з військової частини про проходження служби; військовий квиток з відмітками про мобілізацію) мобілізаційного розпорядження, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що містять ознаки втручання в адвокатську діяльність та неправомірного тиску;

визнати відповідь №3584 від 18.12.2025 р. такою, що містить висловлювання, які виходять за межі компетенції посадової особи та порушують гарантії адвокатської діяльності передбачені ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

вжити заходів реагування відповідно до статті 249 КАС України шляхом постановлення окремої ухвали;

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом даного спору є протиправні дії/бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень, які полягають у ненаданні Представнику інформації та копій документів на адвокатський запит, що виникли при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій. Вказує апелянт, що оскаржувана бездіяльність відповідача порушує не лише професійні права представника, а насамперед права та законні інтереси Позивача як фізичної особи, оскільки унеможливлює отримання інформації та документів, що безпосередньо стосуються його військово-облікового статусу, стану здоров`я та рішень, прийнятих суб`єктом владних повноважень щодо нього. Таким чином, предметом спору є захист особистих прав Позивача, а адвокатський запит є лише формою реалізації права на правову допомогу.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.2 ст.312, п.3 ч.1 ст.294 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з таких підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суди першої інстанції зауважив, що запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною. Позивач, звертаючись до відповідача з адвокатським запитами послався виключно на статті Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і запитував інформацію, яка стосується здобуття доказів у межах надання правничої допомоги, в інтересах особи якої подано адвокатський запит, що не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації, тому у цьому випадку не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Варто зазначити, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Своєю чергою приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Ключовим у розв`язанні питання юрисдикційної належності цього спору є те, чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.

Інформація у розумінні статті 1 Закону України «Про інформацію» означає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За приписами статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) обумовлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Водночас частиною першою статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону № 5076-VI, зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.

Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Наведене свідчить, що питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів, а саме Закону № 2939-VI та Закону № 5076-VI.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 580/4827/24, проаналізувавши вищенаведені норми вказаних Законів, зазначив, що:

якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону № 2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;

якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну, від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам.

Основною відмінністю запиту на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов`язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів.

Аналогічна позиція висловлена у постанові від 21.03.2024 у справі № 640/7688/21, на яку покликається місцевий суд.

Варто зауважити, що вказані постанови Верховного Суду не є релевантними оскільки мають різний суб`єктний склад.

У справі, що розглядається, позивач є військовослужбовцем (що підтверджується листом від 16.12.2025 №3584), який через адвоката просив районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати конкретну службову інформацію, що перебуває у володінні останнього та безпосередньо пов`язана з військовим обов`язком, в тому числі взяття громадян на військовий облік і виконанням державних функцій.

Позаяк, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки діє в межах публічних повноважень, визначених Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” та іншими нормативними актами, тому його бездіяльність у розгляді адвокатського запиту є проявом владних управлінських дій чи бездіяльності.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме: від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17(пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 (пункти 37-42), від 12 грудня 2024 року у справі № 990/133/24 (пункти 70-71).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом, який виник виключно у контексті публічно-правових відносин, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що вимога стосовно зобов`язання надання відповідь на адвокатський запит не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 07 квітня 2026 року в справі № 520/27910/25.

Відтак ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження в справі за позовними вимогами про визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у не наданні представнику інформації та копій документів на адвокатський запит вих. №16-12/2/З та зобов`язанні ІНФОРМАЦІЯ_3 надати представнику запитувану інформацію та копії документів, підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів зауважує, що вимоги про визнання дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що містять ознаки втручання в адвокатську діяльність та неправомірного тиску та визнання відповіді №3584 від 18.12.2025 р. такою, що містить висловлювання, які виходять за межі компетенції посадової особи та порушують гарантії адвокатської діяльності передбачені ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не охоплюються публічно-правовим спором, який б підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.44 Закону № 5076-VI, завданнями саме адвокатського самоврядування є забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності.

Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних, соціальних та інших прав адвокатів, вживає відповідно до законодавства заходів щодо усунення державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами порушень професійних прав та гарантій адвокатської діяльності; вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Із наведеної норми вбачається, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

У свою чергу, статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також варто зауважити, що Порядком оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 19 листопада 2013 року № 238 (далі - Порядок) визначено підстави для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП, порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, рух протоколів про адміністративне правопорушення, в тому числі й передання матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідного суду.

Таким чином, спеціальною нормою закону (статтею 212-3 КУпАП) встановлено спосіб захисту права адвоката.

У разі звернення адвоката до відповідної ради адвокатів та складання протоколу про адміністративне правопорушення, усі матеріали будуть передані на розгляд до суду.

Варто зауважити, що рішенням Ради адвокатів України № 154 від «13» грудня 2025 року затверджено Порядок дій з питань забезпечення гарантій адвокатської діяльності та захисту професійних прав адвокатів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 154, дії ради адвокатів регіону у разі отримання повідомлення від адвоката про порушення його професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, наведений наступний алгоритм.

Адвокат подає до ради адвокатів регіону заяву (повідомлення) про порушення професійних прав та/або гарантій адвокатської діяльності, у якій зазначає: анкетні дані та контактні відомості адвоката (ПІБ, номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, засоби зв`язку); ПІБ, посади службових осіб або найменування органів, дії чи бездіяльність яких порушують права адвоката або гарантії адвокатської діяльності; дату, час, місце події та опис обставин порушення; у чому саме полягає порушення професійних прав та/ або гарантій (із посиланням на відповідні норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»); які наслідки настали або можуть настати для адвоката/ клієнта; вимоги адвоката, бажаний спосіб реагування (направлення звернення/ заяви/ скарги тощо); перелік наявних доказів і додатків (копії процесуальних документів, ухвал/постанов, відповіді органів, фото-, відеоматеріали, аудіозаписи, інші матеріали); відомості про вжиті раніше заходи захисту (якщо були) та отримані відповіді; іншу інформацію, що має істотне значення для належного реагування.

Заява може бути подана в письмовій або електронній формі з накладанням КЕП, із додаванням належним чином оформлених копій доказів. За потреби адвокат може просити про невідкладний розгляд та/або конфіденційне поводження з окремими відомостями, що становлять адвокатську таємницю. У невідкладних випадках заява адвоката може бути подана усно, а при усуненні об`єктивних перешкод, які унеможливлювали подати письмову заяву, невідкладно подати її у письмовій формі із дотримання вимог пункту 3.1. вказаного Порядку.

Голова ради адвокатів регіону або (за наявності) голова відповідного комітету із захисту професійних прав адвокатів ради адвокатів регіону організовує підготовку проєкту відповідного процесуального документа (звернення, заяви або скарги до компетентного органу) з урахуванням наведених у заяві обставин та вимог закону.

Підписаний документ направляється до відповідного органу. За необхідності визначається уповноважений представник ради для комунікації та супроводу реагування надалі.

За зверненням адвоката голова ради адвокатів регіону або (за наявності) голова відповідного комітету із захисту професійних прав адвокатів ради адвокатів регіону може прийняти рішення про виїзд уповноваженого представника ради адвокатів регіону до місця події для фіксації обставин порушення професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, а також для надання консультаційної та організаційно-правової підтримки адвокату.

Однак такий механізм не стосується прав позивача, а відповідні заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки підлягають вирішенню в межах інших процедур, в тому числі про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому варто пам`ятати те, що забороняється ототожнення адвоката з клієнтом.

Відтак у цьому спорі, адміністративний суд не компетентний визнати дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що містять ознаки втручання в адвокатську діяльність та неправомірного тиску; визнати відповідь №3584 від 18.12.2025 р. такою, що містить висловлювання, які виходять за межі компетенції посадової особи та порушують гарантії адвокатської діяльності передбачені ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, § 36)).

Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, частково хибно відмовив у відкритті провадження в справі, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження в справі № 500/7298/25 за позовними вимогами:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у не наданні представнику інформації та копій документів на адвокатський запит вих. №16-12/2/З;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати представнику запитувану інформацію та копії документів, а саме:

-надати інформацію та копії відповідних документів (заяв, листів, повідомлень, повісток, поштових відправлень, протоколів, постанов, організаційно-розпорядчих документів), які стали підставою для поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 )

-повідомити інформацію (в тому числі дату) та надати копії відповідних документів ( заяв; документів що посвідчує особу (паспорт або ID-картка); реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про освіту; документи про сімейний стан та наявність дітей; документи, що підтверджують проходження військової служби (за наявності); фотокартки; інші документи), які стали підставою взяття на військовий облік, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 );

-повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (медичні документи, які свідчать про: наявність захворювань, перенесені травми, операції, інвалідність, психіатричні стани, інші медичні обмеження; результати попереднього медичного огляду, проведеного лікарями: під час первинної постановки на військовий облік, перед призовом, у процесі мобілізації; дані, що вказують на зміну стану здоров`я, зокрема: довідки з лікувальних закладів; виписки з історії хвороби; направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста; заява самого військовозобов`язаного), які стали підставою для направлення на обстеження та медичний огляд військово-лікарською комісією, для визначення придатності за станом здоров`я для проходження військової служби, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 );

- повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (акт дослідження стану здоров`я; довідка про результати; копії висновків спеціалістів; виписки з медичної документації), карти медичного огляду та висновків проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією, при 1-у відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), прийняту згідно постанови (відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 року № 402) та протоколу внесеного до книги протоколів засідання ВЛК, відносно визначення придатності, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби під час мобілізації;

- повідомити інформацію та надати копії відповідних документів (наказ/ витяг з наказу; повістки про призов на військову службу під час мобілізації; направлення до військової частини; довідка з військової частини про проходження служби; військовий квиток з відмітками про мобілізацію) мобілізаційного розпорядження, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_2 ) на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , -

скасувати та в цій частині направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У решті ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року в справі № 500/7298/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.