Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №260/5132/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5132/25 пров. № А/857/316/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в справі № 260/5132/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Калинич Я.М.,

час ухвалення рішення – 20 листопада 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в перерахунку пенсії по втраті годувальника від 23.05.2025 за №921160131053.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з 15.05.2025 року з пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести з 15.05.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури 21 №9-вих.2025 від 12.02.2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою померлого чоловіка.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 рок адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23 травня 2025 року №921160131053.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити з 15.05.2025 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від середньомісячного (чинного) заробітку годувальника та згідно з довідкою Закарпатської обласної прокуратури від 12.02.2025 року №21/9-вих.2025.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на час виникнення спірних правовідносин є чинним Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697- VII), який набрав чинності 15 липня 2015. Зокрема, частиною дев`ятнадцятою статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Встановлено, що відомості про роботу годувальника в органах прокуратури, зокрема в обласній, окружній прокуратурі чи офісу Генерального прокурора відсутні. При переході на пенсію пенсію в разі втрати годувальника за матеріалами пенсійної справи згідно Закону України “Про прокуратуру” розмір пенсії буде становити 2858,33 грн з посадовим окладом прокурора 4763,88 грн. На даний час ОСОБА_1 виплачується пенсія в разі втрати годувальника згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в сумі 5947,46 грн. Після проведення всебічного аналізу поданих документів та даних електронної пенсійної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 921160131053 від 23 травня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України “Про прокуратуру”, оскільки даний перерахунок веде до зменшення розміру пенсії. Водночас, звертаємо увагу суду, що Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відтак, подана позивачем довідка Закарпатської обласної прокуратури 21 № 9 вих.2025 від 12 лютого 2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою померлого чоловіка не є підставою для здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури та по втраті годувальника, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” прийнята до винесення Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні, та отримує пенсію у розмірі 50% по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 , обчислену відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.02.2012 року.

Померлий чоловік позивача ОСОБА_2 працював в органах прокуратури з 01.04.1974 року.

Так, зі змісту копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 вбачається, що 01.04.1971 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора міста Мукачево.

01.07.1974 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора Рахівського району.

01.07.1974 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора Рахівського району.

16.04.1980 року ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника прокурора Тячівського району.

05.08.1981 року ОСОБА_2 звільнено з роботи по переведенню до Львівської транспортної прокуратури.

22.07.1981 року ОСОБА_2 був призначений Чопським транспортним прокурором Львівської транспортної прокуратури.

16.01.1984 року ОСОБА_2 призначений виконуючим обов`язки заступника Чопського транспортного прокурора тимчасово.

10.02.1984 року ОСОБА_2 призначений виконуючим обов`язки старшого помічника транспортного прокурора Львівської транспортної прокуратури тимчасово.

19.10.1984 року ОСОБА_2 переведений на посаду помічника транспортного прокурора.

07.01.1985 року ОСОБА_2 переведено на посаду старшого помічника транспортного прокурора Львівської транспортної прокуратури.

25.12.1985 року ОСОБА_2 звільнено з роботи в порядку переведення в прокуратуру Закарпатської області.

26.12.1985 року в порядку переведення із Львівської транспортної прокуратури ОСОБА_2 призначений прокурором слідчого відділу.

15.10.1986 року ОСОБА_2 призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.

16.03.1988 року ОСОБА_2 був призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.

01.09.1989 року ОСОБА_2 був призначений на посаду виконуючого обов`язки слідчого по особливо важливим справам.

05.06.1990 року ОСОБА_2 був призначений на посаду слідчого по особливо важливим справам.

23.02.1993 року ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника слідчого відділу слідчого управління.

01.01.1998 року ОСОБА_2 переведений на посаду слідчого з особливо важливих справ.

15.02.2000 року ОСОБА_2 був звільнений з органів прокуратури області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

17.02.2000 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області і призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.

22.05.2000 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи старшого слідчого відділу згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

19.05.2000 року ОСОБА_2 був призначений на посаду прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Закарпатської області.

21.02.2002 року ОСОБА_2 був переведений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за слідством в органах прокуратури із звільненням з посади прокурора цього відділу.

16.09.2002 року ОСОБА_2 було призначено на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури слідчого управління прокуратури області.

17.02.2004 року ОСОБА_2 був переведений на посаду прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян.

20.02.2004 ОСОБА_2 був звільнений за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України з органів прокуратури Закарпатської області з посади прокурора з розгляду листів та прийому громадян.

04.07.2005 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області на посаду помічника Ужгородського транспортного прокурора на час відпустки по догляду за дитиною помічника Ужгородського транспортного прокурора.

19.10.2005 року ОСОБА_2 був переведений на посаду помічника Берегівського міжрайонного прокурора на час відпустки по догляду за дитиною помічника прокурора, звільнивши його з попередньої посади.

06.06.2006 року ОСОБА_2 звільнений з органів прокуратури Закарпатської області та з посади помічника Берегівського міжрайонного прокурора у зв`язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною помічника Берегівського міжрайонного прокурора.

Зі змісту довідки Чопської міської ради вих. №357 від 26.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійно проживали та були зареєстровані з ним в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, померлий чоловік позивача ОСОБА_2 , з 01.07.1974 року по 06.06.2006 року, з незначними перервами між призначеннями на посаду, працював в органах прокуратури та має стаж роботи в органах прокуратури більше 20 років та станом на 15.02.2000 набув право на пенсію працівника прокуратури у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_2 і на момент його смерті позивач перебувала на його повному утриманні.

За життя померлий чоловік позивача ОСОБА_2 з 01.04.1971 року по 06.06.2006 року працював в органах прокуратури, має стаж роботи в органах прокуратури більше 20 років і набув право на пенсію працівника прокуратури у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.

Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції на час виникнення правовідносин) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Однак, при призначені позивачу, ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника органами ПФУ не застосовано Закон України «Про прокуратуру» і призначено пенсію у мінімальному розмірі.

У зв`язку з вказаним, 15.05.2025 року позивач звернулась з заявою до Головного управління ПФУ України в Закарпатській області про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника, застосувавши норми Закону України «Про прокуратуру» та призначити їй пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перерахувати раніше призначену пенсію з часу призначення. Також до заяви, поміж інших необхідних документів, було додано довідку Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що має враховуватися при перерахунку пенсії.

Однак, рішенням Головного управління ПФУ України у Волинській області від 23.05.2025 року №921160131053 позивачу в задоволенні її заяви (яка була розглянута за принципом екстериторіальності) щодо переведення на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перерахунку пенсії було відмовлено. Повідомлено, що при переході на пенсію в разі втрати годувальника за матеріалами пенсійної справи згідно Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії буде становити 2858,33 грн з посадовим окладом прокурора 4763,88 грн. На даний час ОСОБА_1 виплачується пенсія в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 5947,46 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом № 1058-IV визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зазначає, що право на вибір особою одного з видів пенсії, не передбачає можливості переходу з одного виду пенсії на аналогічний, вже призначений вид пенсії, шляхом здійснення нового «призначення» цієї ж пенсії.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Як встановлено судом, з 12 березня 2012 року ОСОБА_1 відповідно до заяви переведено на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ:

Членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон №1697-VІІ.

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»,

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

Так, у постанові від 20 січня 2021 року (справа №560/2120/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такі правові висновки:

«….доводи ГУ ПФУ в Хмельницькій області про те, що після набрання чинності Рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Адже грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2015 році.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.

постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про підвищення заробітної плати працівників прокуратури.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та підтримує висновок про те, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року»...

Відтак позивач з 13 грудня 2019 року має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII .

Доводи про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” прийнята до винесення Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, відтак довідка не зумовлює підстави для перерахунку, є безпідставними та необґрунтованими, позаяк саме довідка видана на підставі Постанови КМ України №657 за висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року в зразковій справі №560/2120/20 може подаватися для перерахунку, адже на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів.

Суд першої інстанції також правильно заперечив твердження пенсійного органу про відсутність відомостей про роботу годувальника в органах прокуратури, оскільки матеріали справи містять копію трудової книжки померлого чоловіка ОСОБА_2 №б/н від 01.04.1974, згідно з записами якої, останній з 01.04.1974 року по 15.02.2000 року, з 17.02.2000 року по 20.02.2004 року та з 04.07.2005 року по 06.06.2006 року працював в органах прокуратури, що підтверджує відомості про роботу годувальника.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в справі № 260/5132/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.