Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №380/9271/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9271/25 пров. № А/857/49463/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року в справі № 380/9271/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення - 21 жовтня 2025 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , з військової служби на підставі 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (вх.№456/29 від 12.04.2025) про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинна редакція статті 26 Закону № 2232-XII підставою для звільнення з військової служби визначає саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи. Наявність інвалідності у батьків військовослужбовця до 18.05.2024 не була критерієм для звільнення з військової служби. Встановлення ІІ групи інвалідності не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Згідно виписки із акту огляду МСЕК 2055/2 від 23.09.2011 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності, для матері позивача не було визначено потреби у постійному догляді. Позивачем до рапорту було додано копію акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, а не оригінал. Наданий акт було затверджено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , як передбачено пп. 26 п. 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки учасниками справи не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено, тому, з огляду на положення ст. 308 КАС України, оскаржуване судове рішення в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами спору.

Позивач на ім`я командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім`ї першого ступеня споріднення (за матір`ю), яка є особою з інвалідністю ІI та потребує постійного догляду.

До вказаного рапорту позивачем долучено такі документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія ІПН ОСОБА_2 ; копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ; копія заяви №1193; копія витягу з реєстру територіальної громади №2024/013235386; копія витягу з реєстру територіальної громади №2024/013224983; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 ; копія виписки із Акту огляду МСЕК; копія довідки від 15.10.2024; копія акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 06.12.2024; копія ІПН ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія посвідчення ОСОБА_1 .

Листом від 23.04.2025 №2/136 відповідачем відмовлено в задоволенні рапорту та зазначено наступне:

"Абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено наступну підставу звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Вами до рапорту було додано копію із нотаріально засвідченої копії виписки із акту огляду МСЕК 2055/2 від 23.09.2011 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності, у якій не зазначено про потребу особи з інвалідністю у постійному догляді. Також, до рапорту було додано копію довідки КНП "Бродівська ЦРЛ" №1032 про потребу у постійному сторонньому догляді для ОСОБА_2 . Згідно підпункту 1 пункту 11 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі по тексту - Положення № 1317), що діяло до 01.01.2025, саме міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування. Отже, для особи з інвалідністю потребу в постійному сторонньому догляді мала б визначити саме МСЕК, а не ЛКК. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 11 квітня 2024 року в справі №420/16689/23: "66. З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, Верховний Суд доходить висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю , а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності". Систематичний аналіз Положення №1317 вказує на те, що визначення групи інвалідності не передбачало автоматичного, безумовного встановлення для такої особи постійного стороннього догляду, за деякими вичерпними винятками, визначеними цим Положенням. На користь зазначеного свідчать приписи пункту 26, 27 Критеріїв встановлення інвалідності Положення №1317, за якими особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділялась на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. Водночас, згідно Положення №1317, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, то із врахуванням висновків Верховного Суду згідно постанови від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23 та вимог Положення №1317, саме МСЕК, а не ЛКК мала б визначити для неї потребу у постійному сторонньому догляді. В той же час, згідно Положення №1317, встановлення II групи інвалідності передбачає збереження здатності до самообслуговування та не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Також, згідно Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, лише встановлення першої підгрупи А I групи інвалідності спричиняє необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Відповідно довідка КНП "Бродівська ЦРН" № 1032 про потребу у постійному сторонньому догляді для ОСОБА_2 не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду. Окрім того, зазначена довідка не є висновком, не відповідає жодній із форм для висновків, затверджених Міністерством охорони здоров`я України, не містить посилання на підзаконний нормативно-правовий акт, яким затверджено її форму, не містить вказівки з урахуванням яких законодавчих приписів її видано. Також, до рапорту додано копію акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 06.12.2024. В той же час, згідно додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при звільненні з військової служби має подаватись акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, а не його копія. Зазначений акт затверджено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , як передбачено додатком 19 до зазначеної Інструкції. ".

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до тепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону про військову службу звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Про такий підхід наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серія 10ААВ №2055/2 від 23.09.2011 ОСОБА_2 (матір позивача) є особою з інвалідністю ІІ групи. Згідно з копією довідки центральної лікарсько-консультативної комісії КНП "Бродівська ЦРЛ" №1032 від 15.10.2024 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд висновком МСЕК, оскільки Інструкція 170 таких документів не вимагає, а висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді, стосується випадків наявності в таких осіб інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та саме щодо таких (інших) осіб.

Посилання скаржника на постанови Верхового Суду в справах №№580/4512/23, 140/12873/23, 140/25460/23, 120/1909/23, 420/16689/23, 520/21316/23 колегія суддів заперечує, позаяк такі ухвалені в нерелевантних до фактичних обставин цієї справи правовідносинах, при цьому правове регулювання підстав звільнення з військової служби зазнало істотних змін.

Водночас і в згаданих судових справах, касаційний суд наголошував на неузгодженості національного правового регулювання.

Міркування апелянта в цьому контексті зводяться до того, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду (згідно правового регулювання Положення № 1317), відтак апріорі військовослужбовці не можуть бути звільнені зі служби для догляду за особами з інвалідністю ІІ групи, що очевидно суперечить логіці законодавця та однозначним приписам абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Колегія суддів акцентує увагу, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Позивач до рапорту надано копію акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 06.12.2024 затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким встановлено, що догляд за ОСОБА_2 ніхто не здійснює та інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати за нею догляд, окрім сина ОСОБА_1 , - немає.

Щодо доводів про затвердження акта ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не керівником ТЦК та СП, апеляційний суд зазначає, що за приписами Розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі: голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки; члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Саме Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до Інструкції № 170, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Водночас керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише призначає комісію. Повноважень затверджувати/ не затверджувати Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, в керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Інструкції № 170 немає.

Також колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено не оскаржується в апеляційному порядку, то колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року в справі № 380/9271/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.