Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №500/3040/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3040/25 пров. № А/857/34512/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/3040/25 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

суддя в 1-й інстанції Мірінович У.А.,

час ухвалення рішення 16 липня 2025 року,

місце ухвалення рішення м.Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 16 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю та у встановлений строк самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі середньої річної заробітної плати. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", нарахована пеня. У зв`язку із чим утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 17803,23 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність та використовує найману працю (арк. справи 14).

Відповідно до автоматизованого розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю наданого позивачем, відповідач відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у 2024 році встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю із розрахунку 4% від середньооблікової численності штатних працівників облікового складу, який за рік становить 10 осіб. Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 34993,96 грн. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік склала 17496,98 грн (арк.справи 10).

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 (арк.справи 11).

Згідно розрахунку пені Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 306,25 грн (арк.справи 21).

Сума адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені в загальному розмірі 17803,23 грн, на момент розгляду справи судом, відповідачем не сплачена.

Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частинами 1, 3 статті 18 Закону №875-XII визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №827-22).

Відповідно до пункту 1.4. Порядку №827-22 форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 1.5. Порядку №827-22 форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

З матеріалів справи слідує, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2024 рік відповідача становила 10 осіб, у зв`язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа.

В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у першому, другому та третьому кварталах 2024 року ФОП ОСОБА_1 не використовувала працю найманих працівників. Таким чином, у даних періодах у відповідача був відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, у жовтні 2024 року за трудовим договором відповідачем було призначено 7 найманих працівників. Також у грудні 2024 року за трудовим договором ФОП ОСОБА_1 було призначено ще 10 найманих працівників. Отже, станом на жовтень 2024 року кількість працівників, які працювали за трудовим договором в ФОП ОСОБА_1 становила 7 осіб, станом на листопад 2024 року - 7 осіб, станом на грудень 2024 року - 17 осіб.

В підтвердження обставини оформлення трудових відносин відповідача із найманими працівниками надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2024 року та копії наказів про прийняття на роботу із повідомленнями про прийняття на роботу працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 .

Враховуючи, що станом на грудень 2024 року кількість штатних працівників становила 17 працівників, відповідачем з 16.12.2024 прийнято на роботу (за основним місцем роботи) особу з третьою групою інвалідності - ОСОБА_18 , що підтверджується: наказом про прийняття на роботу №8-к від 13 грудня 2024 року, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 239605, виданою 11.01.2023 та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 227 від 11.01.2023.

Таким чином, відповідачем підтверджено працевлаштування особи з інвалідністю відповідно виконання у 2024 році нормативу робочого місця для працевлаштування 1 особи з інвалідністю.

При цьому, слід зазначити, що Законом №875-XII визначено працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування особи з інвалідністю.

Отже, у зв`язку з працевлаштуванням відповідачем однієї особи з інвалідністю, підприємством звіт за формою №3-ПН може й не подаватися.

Крім того, відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Колегія суддів зазначає, що СКШП за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого – по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (п. 3.2.1 Інструкції №286) тому покликання апелянта на те, шо Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та и?ого територіальними відділеннями відповідно до вимог Закону No 875, при розрахунку нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю не застосовується Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики Украі?ни від 28 вересня 2005 р. No 286 (зі змінами) та зареєстрованим в Міністерстві юстиціі? Украі?ни 30 листопада 2005 р. за No 1442/11722 є необгрунтованими.

Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені, за відсутності правопорушення у сфері господарювання, як того вимагає стаття 218 Господарського кодексу України, є необґрунтованим.

На підставі викладеного, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, а відтак, підстави для застосування до відповідача зазначених адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/3040/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.