Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №380/1687/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/1687/26 пров. № А/857/37047/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіХобор Р. Б.,

суддів:Бруновської Н. В.,

Валюха В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року, що ухвалив суддя Гавдик Зіновій Володимирович, у місті Львові, у справі № 380/1687/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, з подальшим перерахунком пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі також Закон № 1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 07 квітня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі також Закон № 1788-ХІІ), а з 01 січня 2026 року відповідач за заявою позивача призначив йому пенсію за віком, згідно із Законом № 1058-ІV.

Позивач вважає, що оскільки за призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше, то відбулося нове призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший в розумінні ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV, тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки.

Оскільки на дату призначення пенсії показник середньої заробітної плати за 2025 рік ще не був затверджений, позивач вважає, що відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV відповідач мав застосувати наявний показник за 2022-2024 роки у розмірі 15057,09 грн з подальшим перерахунком пенсії після отримання даних за 2025 рік, тому просить позов задовольнити повністю.

29 травня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, відповідно до якого позов задовольнив повністю.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, з подальшим перерахунком пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1331,50 грн сплаченого судового збору.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом № 1788-ХІІ, а п. 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV визначає тільки те, що розмір такої пенсії обчислюється відповідно до статей 27 та 28 цього Закону, проте підстави та порядок її призначення залишаються врегульованими Законом № 1788-ХІІ.

Суд першої інстанції виходив з того, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом, а пенсія за вислугу років, призначена на підставі Закону № 1788-ХІІ, не є жодним із видів пенсій, передбачених ст. 9 Закону № 1058-ІV, тому у випадку позивача мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону № 1058-ІV, а призначення нового виду пенсії – пенсії за віком – вперше в порядку цього Закону, і положення ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком у 2026 році, три календарні роки, що передують року звернення, – це 2023, 2024 та 2025 роки, а оскільки станом на 01 січня 2026 року показник середньої заробітної плати в Україні за 2025 рік затверджений не був, то відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV при призначенні пенсії мав застосовуватися наявний показник за 2022-2024 роки у розмірі 15057,09 грн, з подальшим перерахунком пенсії після отримання відповідних даних за 2025 рік. Натомість відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який використовувався при призначенні пенсії за вислугу років, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV та порушує право позивача на отримання пенсії у повному обсязі.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Таку позицію обґрунтовує тим, що у даному випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, а переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки позивач вже отримував пенсію, призначену за Законом № 1788-ХІІ, обчислену відповідно до положень Закону № 1058-ІV, і на підставі поданої заяви пенсійний орган перевів позивача на пенсію за віком.

Відповідач зазначає, що при переведенні позивача з пенсії, призначеної за Законом № 1788-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії, тому правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, немає.

Апелянт вважає, що у спірних правовідносинах діяв правомірно, його дії ґрунтуються на Конституції та законах України, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 07 квітня 2014 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, обчислену відповідно до положень Закону № 1058-ІV.

03 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

На підставі вказаної заяви відповідач з 01 січня 2026 року перевів позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ на пенсію за віком згідно із Законом № 1058-ІV з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 роки – 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні три календарні роки (за 2023-2025 роки), позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV, за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Абзацом 7 частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, яка враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з наступним перерахунком після отримання відповідних даних.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норми статті 28 Закону № 1058-IV. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 16 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Статтею 51 Закону № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 55 Закону № 1788-XII визначено окремі категорії працівників, зокрема робітників локомотивних бригад, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку.

Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Апеляційний суд із заяви позивача від 03 лютого 2025 року та матеріалів пенсійної справи позивача встановив, що у 2014 році позивач, набувши права на пенсію за вислугу років на підставі ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, звернувся до органу Пенсійного фонду за її призначенням та отримував цю пенсію з 07 квітня 2014 року, а надалі вперше звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV, на підставі якої відповідач з 01 січня 2026 року почав виплачувати позивачу пенсію за віком.

Отже, у випадку звернення із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що право позивача на призначення пенсії за вислугу років у 2014 році виникло саме на підставі Закону № 1788-ХІІ (ст. 55 Закону № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що Законом № 1058-ІV не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач має право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22 та від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, тому показник середньої заробітної плати має бути незмінним, апеляційний суд зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії, передбачений цим же Законом, тоді як позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону № 1788-ХІІ, тобто пенсію, яка не належить до видів пенсійних виплат, визначених частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV, тому кваліфікація скаржником звернення позивача як переведення з одного виду пенсії на інший не відповідає змістові спірних правовідносин.

При цьому та обставина, що розмір пенсії за вислугу років позивача обчислювався відповідно до положень Закону № 1058-ІV не змінює правової природи цієї пенсії, оскільки за п. 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV відповідно до статей 27 та 28 цього Закону визначається тільки розмір пенсії за вислугу років, тоді як підстави та порядок її призначення врегульовані Законом № 1788-ХІІ, а сам цей вид пенсії частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV не передбачений.

Щодо доводів відповідача про те, що у спірних правовідносинах пенсійний орган діяв правомірно, на підставі Конституції та законів України, апеляційний суд зазначає, що правомірність дій суб`єкта владних повноважень визначається правильністю застосування ним норм матеріального права, а оскільки відповідач помилково застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV замість ч. 2 ст. 40 цього Закону, що встановлено з даних пенсійної справи про застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, такі дії не відповідають критеріям правомірності, а зазначений довід висновків суду першої інстанції не спростовує.

Щодо визначення показника середньої заробітної плати та дати, з якої належить здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком, апеляційний суд зазначає, що оскільки відповідач призначив позивачу пенсію за віком з 01 січня 2026 року, три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, – це 2023, 2024 та 2025 роки, однак, станом на 01 січня 2026 року показник середньої заробітної плати в Україні за 2025 рік затверджений не був.

Тому, відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, при обчисленні пенсії належало застосувати наявний показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки у розмірі 15057,09 грн з наступним перерахунком пенсії після отримання даних за 2025 рік, а перерахунок належить здійснити з 01 січня 2026 року – з дня призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, апеляційний суд вважає, що позивач має право на обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, а саме за 2023, 2024 та 2025 роки, із застосуванням до затвердження показника за 2025 рік наявного показника за 2022-2024 роки з наступним перерахунком.

Таким чином апеляційний суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022, 2023, 2024 роки з подальшим перерахунком пенсії із застосуванням показника за 2023, 2024, 2025 роки є протиправними, а зобов`язання відповідача перерахувати позивачу з 01 січня 2026 року пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Цей висновок є підставою для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 380/1687/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

В. М. Валюх