Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №460/11193/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11193/25 пров. № А/857/39816/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Комшелюк Т.О. у м. Рівне) у справі № 460/11193/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2025 №172850032499, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 09.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до спеціального стажу за Списком №1 період роботи з 09.11.1992 по 02.03.1999 у Рівненському радіотехнічному заводі.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що відповідач протиправно, всупереч первинним документам та положенням чинного законодавства дійшов висновку, що робота позивача на посаді паяльщика радіодеталей 3 розряду не підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №1 (з 09.11.1992 по 02.03.1999).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2025 №172850032499, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 09.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 09.11.1992 по 02.03.1999 у Рівненському радіотехнічному заводі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 з 09.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 09.11.1992 по 02.03.1999 у Рівненському радіотехнічному заводі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що записи трудової книжки в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 09.11.1992 по 02.03.1999 на посаді «паяльщика радіодеталей по 2, 3 розряду»

Більше того, судом встановлено, що посади паяльщиків і лудильників гарячим способом, зайнятих паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени у спірний період були передбачені розділом ХХІІІ Загальні професії (позиція - 12100000-16456) Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та розділом ХХІІІ Загальні професії (позиція - 12100000-16456 13417) Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Таким чином, доводи пенсійного органу щодо відсутності посади «паяльщик», на якій працював позивач у спірний період, у Списках, чинних станом на період такої роботи спростовуються.

Також суд виснував, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі, у апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.05.2025 звернулася до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1.

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ в Харківській області.

Рішенням від 16.05.2025 №172850032499 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначено, що вік заявника становить 58 років (за необхідних – 50 років), страховий стаж – 35 років 10 місяців 9 днів (за необхідних – не менше 20 років), пільговий стаж за списком №1 відсутній (за необхідного – не менше 7 років 6 місяців). Не зараховано до пільгового стажу період роботи за списком №1 згідно довідки №5 від 09.05.2025 оскільки в довідці невірно зазначено посилання на постанову КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Крім того, посада паяльник, яка зазначена в довідці №5 від 09.05.2025 не передбачена в відповідній постанові КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994. До заяви не долучено накази про атестацію посади, яка зазначена в пільговій довідці, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005. Враховуючи зазначене: вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 , відповідно до пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Так, ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Досягнення позивачем необхідного віку (50 років) та наявність у неї необхідного страхового стажу (не менше 20 років) сторонами не оспорюється.

Натомість спірним, як встановив суд першої інстанції, є наявність у позивачки пільгового стажу для призначення вказаного виду пенсії.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення – 12.11.1984) підтверджується, що вона:

запис №12 від 09.11.1992 – переведена паяльщиком радіодеталей 2 (другого) розряду в цех мікрозбірки (наказ від 26.10.1992 №636-ОК);

запис №13 від 02.12.1993 – присвоєно 3 (третій) розряд паяльщика радіодеталей (протокол від 01.12.1993 №12);

запис №14 від 02.03.1999 – звільнена за скороченням штату, ст. 40 п. 1 КЗпП України (наказ від 01.03.1999 №30-ВК).

Судом встановлено, що будь-яких виправлень чи неточностей такі записи в трудовій книжці позивача не містять.

Таким чином, записи трудової книжки в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 09.11.1992 по 02.03.1999 на посаді «паяльщика радіодеталей по 2, 3 розряду».

Поряд з цим, записи трудової книжки позивача не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, віднесення вказаного періоду до такого, що дає право на призначення пенсії за списком №1.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, виходячи з наведених вище норм Порядку №637 та Порядку №383, лише у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У зв`язку з наведеним, позивачем разом з заявою від 09.05.2025, пенсійному органу було надано уточнюючу довідку №5, яка підтверджує пільговий характер виконуваної роботи в період з 09.11.1992 по 02.03.1999.

Судом встановлено, що посади паяльщиків і лудильників гарячим способом, зайнятих паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени у спірний період були передбачені розділом ХХІІІ Загальні професії (позиція - 12100000-16456) Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та розділом ХХІІІ Загальні професії (позиція - 12100000-16456 13417) Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Таким чином колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що доводи пенсійного органу щодо відсутності посади «паяльщик», на якій працював позивач у спірний період, у Списках, чинних станом на період такої роботи спростовуються наведеним вище.

Більше того, сам роботодавець у довідці №5 від 09.05.2025 підтверджує, що позивач працював на пільговій посаді, яка визначена Списком №1, що дає право на дострокове призначення пенсії за віком.

Вказана довідка є чинною, не скасована в установленому законом порядку, а тому підстави не брати її до уваги відсутні.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що поданими позивачем документами підтверджується пільговий період роботи за Списком №1 з 09.11.1992 по 02.03.1999.

Відтак, в трудовій книжці позивачки містяться записи, які в достатній мірі підтверджують, що позивачка у спірні періоди працювала на посадах, які віднесені до Списку №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно виснував, що ефективним способом відновлення порушених прави позивачки буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 09.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 09.11.1992 по 02.03.1999 у Рівненському радіотехнічному заводі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі № 460/11193/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула