Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №380/10797/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10797/25 пров. № А/857/38569/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Потабенко В.А. у м. Львові) у справі № 380/10797/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900270/2 від 01.05.2025;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900276/2 від 06.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що надав усі необхідні документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару та дають можливість обчислити її, однак відповідач такі документи не врахував. Крім того, Львівська митниця протиправно, без належних на те підстав, вимагала в позивача надати додаткові документи та без жодних підстав здійснила коригування митної вартості товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 26.10.2022 між ТзОВ «Сікер» (покупець) та ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) укладено контракт №TTC2208136, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2408247-2 від 23.01.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 23712,50 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару 01.05.2025 позивачем до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209170036753U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: Батути в комплекті в розібраному вигляді.

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170036753U9, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TTC2208136 від 26.10.2022;

Рахунок-проформа №TTC2408247-2 від 28.10.2024;

Рахунок-фактура №TTC2408247-2 від 23.01.2025;

Пакувальний лист Б/Н від 23.01.2025;

Коносамент №QN25010417 від 31.01.2025;

Накладна УМВС №31517291 від 25.04.2025;

Автотранспортна накладна №1365 від 01.05.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №1330 від 30.10.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №1408 від 20.02.2025;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4640603 від 25.04.2025;

Договір (контракт) про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024;

Копія митної декларації країни відправлення №310120250519480961 від 24.01.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від декларанту про необхідність надання додаткових документів.

У свою чергу декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: Прайс лист та Інтернет пропозицію.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900270/2 від 01.05.2025.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000650.

З метою випущення товару у вільний обіг 01.05.2025 декларант позивач подав митну декларацію №25UA209170036933U4, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 №TTC2208136 (далі - контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (постачальник) та ТзОВ «Сікер» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2000000,00 USD (п. 3); контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення контракту продавця та покупця розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (п. 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов п. п. 2.1, 10 контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів. Повністю ідентичний штамп ми можемо побачити на інших документах інвойсі, проформі, пакувальному листі;

відповідно до п. 1.2 контракту продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

п. 10 контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

митна декларації країни експорту від 24.01.2025 №310120250519480961 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

відповідно до розділу 3 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.06.2024 №2606/24-01 передбачена заявка на надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з виконанням договору на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано. Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна, на заявлених умовах поставки FOB - Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 31.01.2025 №Q25010417 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай- порт Гданськ, Польща; накладна від 25.04.2025 №31517291 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 01.05.2025 №1365 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2408248-8 від 20.02.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 25 347.50 дол. США.

Для митного оформлення вказаного товару 06.05.2025 Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209170037948U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: батути в комплекті в розібраному вигляді.

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170037948U8, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TTC2208136 від 26.10.2022;

- Рахунок-проформа №TTC2408248-8 від 30.10.2024;

- Рахунок-фактура №TTC2408248-8 від 20.02.2025;

- Пакувальний лист Б/Н від 20.02.2025;

- Коносамент №WWA25020172 від 25.02.2025;

- Накладна УМВС №31517425 від 30.04.2025;

- Автотранспортна накладна №5265 від 05.05.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №1347 від 19.11.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №1443 від 01.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №60351 від 30.04.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №1966-T/24 від 25.11.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120250519284326 від 21.02.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів.

У свою чергу, декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист та інтернет пропозицію.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900276/2 від 06.05.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000669.

З метою випущення товару у вільний обіг 06.05.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209170038211U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 №TTC2208136 (далі - контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (постачальник) та ТзОВ "Сікер" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформі-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (п. 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2000000,00 USD (п. 3); контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту продавця та покупця розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (п. 10). Першочергово слід відмітити, що контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1 та 10 контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів;

відповідно до п. 1.2 контракту продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

п. 10 контракту передбачає, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

митна декларації країни експорту від 21.02.2025 за №310120250519284326 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

відповідно до п. 2.1 договору №1966-Т/24 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 25.11.2024, організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заявки, яка формується та узгоджується сторонами. Заявка є додатком та невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 4.1 договору ціна послуг погоджується сторонами в заявці, а відповідно п 4.3 договору оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів на умовах передоплати на підставі рахунків виставлених експедитором якщо у заявці або інших додатках до договору не узгоджені інші терміни, порядок та умови розрахунків. Слід зазначити, що заявка до митного оформлення декларантом не надана, як і не надано банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати послуг. Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна на заявлених умовах поставки FOB Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 25.02.2025 за №WWA25020172 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай- порт Гданськ, Польща; накладна від 30.04.2025 за №31517425 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.05.2025 за №5265 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща, - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Позивач, вважаючи протиправним спірні рішення про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Разом з цим, згідно матеріалів справи, відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Так, суд першої інстанції встановив та таке підтверджується матеріалами справи, що у двох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900270/2 від 01.05.2025 та №UA209000/2025/900276/2 від 06.05.2025 відповідач вказував про встановлення однотипних розбіжностей у поданих документах.

Щодо відсутності відомостей про повноважного представника постачальника у зовнішньоекономічному контракті, відтиску штампу продавця та відсутності положень про строк дії контракту, то суд зазначає таке.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Згідно зі ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.

Митний орган не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, що прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим суд звертає увагу, що згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений нами зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, цей договір є правомірним.

Також суд звертає увагу, що у контракті п. 10 «Інші умови договору» передбачено, що цей договір набирає чинності з його підписання. Цей Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі.

У п. 3 контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2000000,00 USD».

Відтак суд першої інстанції правильно виснував, що контракт №ТТС2208136 від 26.10.2022 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як Господарського кодексу України, так і Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020.

Посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.

Також суд встановив, що позивач звернувся до контрагента «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022.

В свою чергу, листом від 21.03.2024 компанія «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» вказала, що уповноваженою особою, яка діяла від імені «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022, та особою, яка його підписала, є Lyu LangTao. Такий лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Щодо відсутності замовлень до зовнішньоекономічного контракту.

Суд зазначає, що замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє позивач. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту.

Також суд враховує, що до митного контролю за двома поставками товару було подано рахунок-проформу №TTC2408247-2 від 28.10.2024 та №TTC2408248-8 від 30.10.2024, які за своєю суттю є попередніми інвойсами та існують для узгодження ціни, обсягу поставки, і тільки після їхнього затвердження складаються комерційні інвойси.

Таким чином, усі витрати на товар, які понесено ТзОВ "Сікер" за контрактом №TTC2208136 від 26.10.2022, включені у заявлену митну вартість.

Щодо відсутності дати експорту у митній декларації країни відправлення.

Суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Більше того, надані декларантом митні декларації країни відправлення від 24.01.2025 №310120250519480961 та від 21.02.2025 №310120250519284326 мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цих електронних документів країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, перевірити їхню автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Щодо неподання банківських платіжних документів про оплату експедиторських послуг та транспортних документів від п. Гданськ до п. Глівіце.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900270/2 від 01.05.2025:

Суд встановив, що експедитор ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надав ТОВ «Сікер» лист від 26.05.2025, в якому зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, зазначеної у рахунку №LS-4640603 від 25.04.2025.

Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Також суд бере до уваги те, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: коносамент №QN25010417 від 31.01.2025; накладна №31517291 від 25.04.2025; автотранспортна накладна №1365 від 01.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4640603 від 25.04.2025; договір (контракт) про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024; копія митної декларації країни відправлення №310120250519480961 від 24.01.2025.

Розглядаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900276/2 від 06.05.2025, суд встановив, що експедитор ТзОВ "Глобал Оушен Лінк" надав ТзОВ "Сікер" лист №4 від 26.05.2025, в якому зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, зазначеної у рахунку №60351 від 30.04.2025.

Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Також суд бере до уваги те, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: коносамент №WWA25020172 від 25.02.2025; накладна №31517425 від 30.04.2025; автотранспортна накладна №5265 від 05.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №60351 від 30.04.2025; договір (контракт) про перевезення №1966-T/24 від 25.11.2024; копія митної декларації країни відправлення №310120250519284326 від 21.02.2025.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.

Так, за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними, що має наслідком визнання їх протиправними та скасування.

Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 20000 грн до 4000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 380/10797/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула