Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №560/85/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/85/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1981 до 31.12.1982 та з 29.11.1986 до 31.12.1987.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1981 до 31.12.1982 та з 29.11.1986 до 31.12.1987 та провести перерахунок і виплату пенсії у зв`язку з збільшенням страхового стажу, починаючи з 17.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 17.07.2025 йому призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з довідкою від 05.08.2025 №86, виданою відокремленим структурним підрозділом «Кам`янець-Подільський фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет», ОСОБА_1 дійсно навчався в Кам`янець-Подільському радгосп-технікумі: наказом №180 від 24.08.1982 зарахований студентом денної форми навчання по спеціальності «Агрономія»; наказом №161 від 19.10.1983 надано академічну відпустку у зв`язку з призовом в армію; наказом №297 від 14.11.1985 поновлений до складу студентів технікуму; наказом №199 від 27.09.1986 присвоєна кваліфікація агронома-організатора та виданий диплом НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначений відокремлений структурний підрозділ є правонаступником Кам`янець-Подільського радгосп-технікуму.

У дипломі НОМЕР_1 зазначено, що позивач в 1982 році вступив до Кам`янець-Подільського радгосп-технікуму і в 1986 році закінчив повний курс названого технікуму по спеціальності «Агрономія». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27.09.1986 присвоєно кваліфікацію агроном-організатор.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 позивач проходив дійсну військову службу з 11.11.1983 до 28.10.1985.

Згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_4 позивач: 29.11.1986 прийнятий в члени колгоспу ім. ХХ з`їзду КПРС с. Кудинка; 06.02.1988 звільнений з посади бригадира.

У довідці відділу Трудового архіву Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 18.07.2025 №03-03/55 зазначено, що ОСОБА_1 (так у документі) дійсно працював в сільськогосподарському підприємстві с. Кудинка, СТОВ «Нива» (раніше колгосп ім.20 з`їзду КПРС) Летичівського району Хмельницької області у: 1981 - 1982 роках; 1986 - 1987 роках.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом №10428-9448/К-03/8-2200/25 від 21.08.2025 повідомив, що при призначенні пенсії до страхового стажу не враховано:

- період навчання протягом 1982 - 1986, згідно диплома від 27.09.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки протягом періоду навчання позивач проходив військову службу з 11.11.1983 по 28.10.1985; довідка про відрахування з навчання та про повторне прийняття у зв`язку з проходженням строкової військової служби в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня;

- періоди роботи в колгоспі ім. 20 з`їзду КПРС протягом 1981 - 1982 та протягом 1986 - 1987 згідно трудової книжки колгоспника від 12.01.1987 серії НОМЕР_4 та довідки від 18.07.2025 № 03-03/55, оскільки згаданою довідкою встановлено, що в первинних документах за вказані періоди роботи значиться прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 »; в трудовій книжці відсутні записи про період роботи в колгоспі протягом 1981 - 1982, а період роботи протягом 1986 внесений до трудової книжки без зазначення підстави.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. 20 з`їзду КПРС слугували висновки відповідача про: не відповідність прізвища (« ОСОБА_2 »), зазначеного в архівній довідці від 18.07.2025 № 03-03/55, паспортним даним (« ОСОБА_2 »); відсутність в трудовій книжці записів про період роботи протягом 1981 - 1982 років; внесення до трудової книжки періоду роботи протягом 1986 року без зазначення підстави.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд зазначає, що відомостями трудової книжки серії НОМЕР_4 підтверджується безперервність працевлаштування позивача з 29.11.1986 до 06.02.1988.

Твердження відповідача про внесення до трудової книжки періоду роботи протягом 1986 року без зазначення підстави суд вважає необґрунтованим, оскільки в записі №1 зазначено про наказ №11 від 29.11.1986, а в записі №2 - наказ №2 від 06.02.1988.

При цьому відповідач не надав суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку зазначена трудова книжка недійсною також не визнавалась.

В архівній довідці від 18.07.2025 № 03-03/55 містяться відомості про роботу ОСОБА_1 в колгоспі ім.20 з`їзду КПРС у 1981 - 1982 роках та в 1986 - 1987 роках. Крім того, в архівній довідці від 18.07.2025 № 03-03/55 підставою її видачі зазначена книга обліку трудового стажу та заробітку колгоспника.

Щодо недоліків заповнення архівної довідки від 18.07.2025 № 03-03/55 (прізвища « ОСОБА_2 » замість відповідного паспортним даним « ОСОБА_2 »), то суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, подальше відображення відомостей в архівних довідках, виданих на підставі бухгалтерських документів, оформлених з недоліками.

Обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Отже, зазначення в архівній довідці прізвища не відповідно до паспортних даних, не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Посилання на зазначення в архівній довідці прізвища не відповідно до паспортних даних, суд розцінює як прояви надмірного формалізму з боку відповідача, оскільки такі висновки жодним чином не впливають на факт роботи позивача.

Твердження відповідача про відсутність в трудовій книжці записів про період роботи протягом 1981 - 1982 років, як підставу для не зарахування до страхового стажу спірних періодів, суд оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.01.1981 до 31.12.1982 та з 29.11.1986 до 31.12.1987 та провести перерахунок і виплату пенсії у зв`язку з збільшенням страхового стажу, починаючи з 17.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.