Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №600/2275/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2275/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустках для лікування після отримання тяжкої травми за постановами ВЛК за період з 24.09.2023 по 20.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно періодам його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустках для лікування після отримання тяжкої травми за постановами ВЛК за період з 24.09.2023 по 20.01.2024.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 02.01.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно).

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно). В задоволенні іншої частини позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за відсутності рапорту від позивача відсутні підстави для виплати додаткової винагороди.

Також зазначає, що за результатами проведення службового розслідування на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани та видано наказ про обов`язок не включати ОСОБА_1 у січні 2024 року та за весь період самовільного залишення місця служби (включаючи місяць повернення) до наказів про виплату додаткової винагороди. Крім цього вказано, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №63-РС від 06 червня 2024 року ОСОБА_1 призупинено військову службу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу в особовому складі військової частини НОМЕР_1 .

22 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 на території України в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, перебуваючи у засобах індивідуального захисту. Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02 жовтня 2023 року №693/7858.

В подальшому у зв`язку з отриманою травмою позивач проходив стаціонарне лікування у період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виданими КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради, в/ч НОМЕР_2 , КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради. (а.с. 8-9)

В подальшому після закінчення проходження стаціонарного лікування позивач проходив 11 жовтня 2023 року медичний огляд ВЛК, за результатами якого встановлено, що ступінь отриманої позивачем травми є тяжким та постановлено висновок про потребу ОСОБА_1 у відпустці для лікування після травми на 30 календарних днів. Вказане підтверджується довідкою ВЛК КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 11 жовтня 2023 року №1176. (а.с. 10)

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 жовтня 2023 року №295 солдат ОСОБА_1 вважався таким, що вибув з району виконання бойових (спеціальних) завдань у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 діб з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року. (а.с. 40 на звороті)

09 листопада 2023 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК, якою встановлено, що ступінь отриманої позивачем травми є тяжким та потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Зазначене підтверджується довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 09 листопада 2023 року №10955. (а.с. 10 на звороті)

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 листопада 2023 року №322 солдат ОСОБА_1 вважався таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 діб з 09 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року. (а.с. 40)

22 грудня 2023 року позивач проходив медичний огляд ВЛК, якою встановлено, що ступінь тяжкості отриманої ОСОБА_1 травми – тяжкий і потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Наведене підтверджується довідкою ВЛК КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 22 грудня 2023 року №1440. (а.с. 11)

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 грудня 2023 року №367 солдат ОСОБА_1 вважався таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 діб з 22 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року. (а.с. 41)

Разом з цим, як вбачається зі змісту заяв по суті справи встановлено, що позивачу не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці у зв`язку з отриманим пораненням, у тому числі й станом на день звернення позивача до суду з цим позовом, що, відповідно, і слугувало підставою його подання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023, №836 від 09.08.2023, №1001 від 15.09.2023, №1162 від 07.11.2023 яка діяла впродовж спірних у даній справі періодів) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також Постановою №168 (у редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260 в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому пунктами 9, 10 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом першої інстанції, 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 на території України в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, перебуваючи у засобах індивідуального захисту.

Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02 жовтня 2023 року №693/7858.

Отже, отримана позивачем травма є такою, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Вказане, з огляду на зміст заяв по суті справи, визнається сторонами справи.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні після отриманої травми у період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виданими КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради, в/ч НОМЕР_2 , КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що у розумінні Постанови №168 (в редакції, чинній на час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням) позивач вважається особою, яка у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення).

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду доказів того, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказаний вище період було пов`язано не з обставинами безпосередньої його участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, за яких позивач і отримав поранення.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у вказаний вище період.

Також, наявними у справі матеріалами підтверджується і те, що у періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року позивач перебував у відпустці за станом здоров`я (накази про надання відпусток від 15 жовтня 2023 року №295, від 11 листопада 2023 року №322 та від 22 грудня 2023 року №367, видані на підставі довідок ВЛК №1176 від 11 жовтня 2023 року, №1095 від 09 листопада 2023 року та №1440 від 22 грудня 2023 року, в яких зазначено про потребу ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення, яке встановлено як травма тяжкого ступеня).

Таким чином, наведені вище обставини, свідчать про те, що у розумінні абзацу 4 пункту 1-2 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відтак, позивач має право і на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно за час перебування у відпустці за станом здоров`я.

Разом з цим, дослідженням доданих до відзиву матеріалів судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 лютого 2024 року №506 було доручено провести службове розслідування стосовно гранатоментника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 – солдата, призваного по мобілізації.

На виконання зазначеного наказу уповноваженими особами військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, яким встановлено, що під час планової перевірки наявності особового складу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 о 08 годині 00 хвилин 31 січня 2024 року в районі зосередження 1 аеромобільної роти було виявлено відсутність в строю роти солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки призваний по мобілізації ОСОБА_1 не відповідав. Вжиті заходи зі встановлення місця знаходження вказаного військовослужбовця результатів не дали. На момент завершення службового розслідування солдат ОСОБА_1 не повернувся до військової частини.

У зв`язку з цим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16 лютого 2024 року №904 накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за самовільне залишення військової частини.

Цим же наказом зобов`язано начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 не включати солдата ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди у січні 2024 року та за весь період самовільного залишення місця служби, включаючи місяць повернення.

Водночас, як свідчить зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16 лютого 2024 року №904, зобов`язуючи уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 не включати солдата ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, зокрема, у січні 2024 року, відповідач керувався положеннями пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260.

Слід також зазначити, що згідно з абзацом 2 зазначеного пункту розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, у разі, якщо військовослужбовець самовільно залишив місце служби (військову частину), то він не підлягає включенню до наказу про виплату додаткової винагороди у місяць, в якому здійснено порушення, а також за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16 лютого 2024 року №904, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскаржувався ним або був визнаний нечинним чи скасованим у встановленому законом порядку.

Крім цього, як свідчить зміст доводів позову та заявлених у ньому вимог, позивач не оскаржує зазначений вище наказ, а тому суд не досліджує питання його законності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт самовільного залишення позивачем розташування військової частини НОМЕР_1 31 січня 2024 року, то, враховуючи норми пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260, він не має права на включення його до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за січень 2024 року, тобто у місяці, в якому вчинено самовільне залишення місця служби.

Відтак, позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди пропорційно за час перебування у відпустці за станом здоров`я лише за періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно).

Доводи апеляційної скарги, що позивач був зобов`язаний подати рапорт про нарахування та виплату додаткової винагороди у відповідності до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки названим нормативно-правовим актом не врегульовано порядок нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди.

Вказане питання регулюється Постановою №168, яка передбачає, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). При цьому, Постановою №168 не визначено, що умовою для видачі командиром (начальником) такого наказу є подання військовослужбовцем рапорту про нарахування і виплату йому додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку до 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року та у відпустці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу такої додаткової винагороди.

Тому, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 24 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 13 жовтня 2023 року по 11 листопада 2023 року, з 11 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.