Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №560/8920/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8920/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829, щодо відмови військовослужбовцю ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовцю, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, за сімейними обставини у зв`язку з перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідно до пп. «г)» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок».

01 червня 2026 року до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира вчиняти будь-які дії щодо переведення (переміщення) військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до бойового підрозділу військової частини для проходження військової служби у зоні бойового зіткнення, до лінії безпосередніх бойових дій для виконання бойових завдань для участі у відсічі військової агресії російської федерації проти України, яка триває по сьогодні, до набрання законної сили рішення суду по справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, однак отримав відмову, правомірність якої оскаржується у цій справі. Заявник вказує, що до набрання законної сили рішенням суду існує ризик його переведення до іншого місця служби, іншої військової частини або бойового підрозділу та направлення до району ведення бойових дій, що, на його думку, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав у разі задоволення позову.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі № 560/8920/26 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що запропоновані заходи не є співмірними із позовними вимогами, а доводи заявника про можливе переведення ґрунтуються лише на припущеннях. Також суд послався на пункт 10 частини 3 статті 151 КАС України, який забороняє забезпечення позову шляхом зупинення наказів командирів в умовах воєнного стану.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, що підтверджується свідоцтвами про народження. Позивач стверджує, що існує очевидний ризик його переміщення до зони бойових дій, що зробить ефективний захист його прав неможливим у разі загибелі або поранення до завершення розгляду справи про звільнення. Скаржник наполягає, що заборона вчинення дій не є зупиненням наказу в розумінні пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, а є заходом збереження існуючого стану до вирішення спору по суті.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити без змін ухвалу суду від 02.06.2026, а апеляційну скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує таке.

Так, у відповідності до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Як встановлено судом першої інстанції із прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира вчиняти будь-які дії щодо переведення/переміщення/відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до бойового підрозділу військової частини/формування для проходження військової служби у зоні бойового зіткнення, до лінії безпосередніх бойових дій для виконання бойових завдань для участі у відсічі військової агресії російської федерації проти України до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

При цьому, предметом спору у цій справі є визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829, щодо відмови військовослужбовцю ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовцю, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її уповноважених представників здійснювати переведення/переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану. Прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 наказу, розпорядження щодо направлення ОСОБА_1 до іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах дії воєнного стану питання проходження військової служби, переміщення та виконання бойових завдань військовослужбовцями належать до виключної компетенції військового командування. Пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України встановлено імперативну заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану.

Вимога позивача про заборону вчиняти дії щодо його переміщення за своєю суттю є превентивним зупиненням будь-яких можливих розпорядчих актів командування щодо кадрового руху військовослужбовця, що прямо суперечить вищевказаній нормі закону.

Доводи апелянта про те, що його переміщення призведе до незворотних наслідків, на даній стадії є передчасними, оскільки матеріали справи не містять доказів підготовки або існування реального наказу про його направлення безпосередньо на лінію бойового зіткнення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях про можливі порушення прав у майбутньому (постанова від 17.04.2025 справа №340/5170/24).

Саме по собі можливе переміщення військовослужбовця в межах проходження служби не свідчить про порушення права на ефективний судовий захист та не перешкоджає виконанню судового рішення у разі його ухвалення, а тому не є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.