Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №120/4925/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4925/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому з 28.02.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 28.02.2022 по 31.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 з врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 встановила та виплачувала грошове забезпечення в період з 28.02.2022 року по 20.05.2023 року з врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, що призвело до виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення у значно меншому розмірі.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 28.02.2022 року по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2023 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після скасування в судовому порядку обмежень, запроваджених Постановою № 103, було відновлено дію первісної редакції пункту 4 Постанови № 704, яка вимагає врахування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись з судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач стверджує, що у період з 28.02.2022 по 31.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 , а тому не є суб`єктом владних повноважень щодо нарахувань за цей час.

По суті спору скаржник зазначає, що автоматичного відновлення попередньої редакції Постанови № 704 не відбулося, а правозастосування здійснювалося згідно з офіційно оприлюдненим текстом акта, який передбачав використання величини 1762 гривні.

Також відповідач посилається на норми бюджетного законодавства 2022– 2023 років, які обмежують зміну грошового забезпечення межами асигнувань, та на особливості функціонування в умовах воєнного стану, що вимагає збалансованості бюджету.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 0362 від 30.05.2024 №64 було виключено зі списків особового складу та знято із усіх видів забезпечення.

Протягом періоду з 28 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, обчислюючи посадовий оклад та оклад за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.

Позивача направив до відповідача запит, однак відповіді не отримав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх раніше нарахованих та виплачених видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо.

Зважаючи на викладене, грошове забезпечення позивача з з 28.02.2022 року по 19.05.2023 має визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018.

Встановлено, що з з 28.02.2022 року по 19.05.2023 в якості розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача відповідач враховував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, що призвело до порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі та свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що до 31.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 , а тому не зобов`язана здійснювати виплати за цей період, судова суддів вважає їх необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем та фінансовим органом, на який як на правонаступника покладено обов`язок щодо здійснення грошового забезпечення позивача, що підтверджується матеріалами справи. Водночас внутрішні організаційні зміни, пов`язані з підпорядкуванням чи фінансовим забезпеченням у системі Збройних Сил України, не звільняють відповідальну військову частину від обов`язку забезпечити правильне нарахування та виплату належних сум грошового забезпечення, у тому числі за попередні періоди, якщо такий обов`язок перейшов до неї в порядку правонаступництва.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.