Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №600/1431/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1431/26-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивачка звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 15.08.2017 до 16.08.2024 у Державній кримінально-виконавчій службі України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент її поступлення на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2017 до 16.08.2024

Ухвалою суду першої інстанції позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка дізналася про обчислення її стажу (який станом на дату призначення становив 0 років 0 місяців 0 днів) ще 19.08.2024 під час ознайомлення з наказом про прийняття на службу та послужним списком, а тому звернення до суду у березні 2026 року відбулося з пропуском місячного строку, визначеного частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.

Скаржник стверджує, що розрахунок стажу в поліції має триваючі правові наслідки, а тому порушення у вигляді його невірного обчислення носить триваючий характер. Позивачка вважає, що строк звернення до суду слід обчислювати з 06.03.2026 - дати отримання письмової відмови відповідача у перерахунку стажу. Також апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оскарження триваючої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у будь-який час.

Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, вказуючи, що факт ознайомлення позивачки з послужним списком у серпні 2024 року є моментом виникнення обізнаності про стан її прав.

III. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 9 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; та інше.

У силу статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що крім наявних прав учасники справи наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).

Так, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Так як вже зазначалось, відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів наголошує, що перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Враховуючи, що позивачка ще 19.08.2024 була ознайомлена з наказом про призначення, у якому зафіксовано відсутність стажу служби, саме цей момент є точкою відліку строку для оскарження дій чи бездіяльності органу поліції щодо обчислення стажу.

Доводи апелянта про триваючий характер порушення та обчислення строку з дати отримання листа-відмови у 2026 році є помилковими.

Суд зазначає, що отримання листа у відповідь на заяву про перерахунок стажу лише фіксує дату початку активних дій позивачки, але не змінює моменту фактичного виникнення обізнаності про стан своїх прав, який настав при прийнятті на службу. Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, вказує на те, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, якщо особа мала об`єктивну можливість знати про порушення.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на практику Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження бездіяльності "в будь-який час", оскільки у справах публічної служби законодавець встановив спеціальний скорочений строк (один місяць), що має на меті забезпечення юридичної визначеності у трудових та службових відносинах. Спроби позивачки ініціювати перерахунок стажу через півтора року після призначення на посаду не можуть нівелювати дію процесуальних строків звернення до суду.

Суд першої інстанції правильно застосував норми статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені позивачкою причини пропуску строку не є об`єктивно непереборними.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування немає.

IV. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.