Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №120/18088/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/18088/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по втраті годувальника відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.

Також, позивач просила зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію по втраті годувальника на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.12.2025 без застосування двоскладової формули.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.12.2025 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції чинній до 11.10.2017 року, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену та обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку, як особі, потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За результатом розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, у зв`язку з відсутність правових підстав для проведення перерахунку та, у разі його проведення зменшення загального розміру пенсії.

Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Отже, оскільки чоловік позивача ОСОБА_2 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII, а тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Беручи до уваги вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Також, суд першої інстанції зауважив, що пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017 року), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону №1058-IV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення відповідних змін.

Таким чином, у даному випадку пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку, тому вищезазначена умова на дану пенсію не поширюється.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Закон №796-XII не містить жодних норм щодо обмеження частини пенсії, обчисленої відповідно до його положень за період роботи особи на територіях радіоактивного забруднення максимальною величиною 168,00 грн.

Незастосування "двоскладової формули" автоматично усуває й обмеження у 168,00 грн, оскільки воно є невід`ємною частиною цієї процедури.

Також, оскільки звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок пенсії відбулося 01.12.2025, відповідно перерахунок пенсії має відбутися з дня звернення із заявою до пенсійного органу, а саме з 01.12.2025.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, без застосування двоскладової формули, визначеної частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV, починаючи з 01.12.2025.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, однак частково не погоджується з викладом резолютивної частини рішення, з огляду на наступне.

На час призначення ОСОБА_2 пенсії діяла редакція пункту 2 статі 56 Закону №796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.

Водночас, колегія суддів наголошує, що враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Такі ж висновки сформовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 (стосується подібних правовідносин), які колегія суддів враховує при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закону № 1058-IV з 13.07.2024.

В свою чергу, ОСОБА_2 (померлий чоловік) має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), на умовах, визначених статтею 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII (далі – Закон №796-XII), з урахуванням страхового стажу 43 років 07 місяці 16 днів.

Отже, саме ОСОБА_1 має право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.36 Закону № 1058-IV у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_2 із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули).

Таким чином, оскільки пенсія за віком призначена померлому чоловіку позивача до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію відповідно до ст.36 Закону № 1058-IV у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_2 в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.

В свою чергу, суд першої інстанції врахував вказану обставину в мотивувальній частині рішення, однак не відобразив в резолютивній частині рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частинах з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині листа-відповіді, колегія суддів зазначає, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України щодо розгляду звернень для перерахунку пенсій врегульовано правовими нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Безспірно, приписи розділу ІV приймання, оформлення і розгляд документів вказаного Порядку врегульовують дії територіальних органів Пенсійного фонду України щодо порядку розгляду звернень про перерахунок пенсії.

Так, в розумінні вимог п.4.1 розділу IV цього Порядку заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, в тому числі про перерахунок пенсії, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до вимог п.4.2. розділу IV цього Порядку працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, окрім іншого, надає заявнику інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 розділу IV цього Порядку).

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 розділу IV цього Порядку).

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частинами 1,2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscutav. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

В свою чергу, як вбачається з листа-відповіді, останній носить характер акта індивідуальної дії і фактично містить підстави відмови у перерахунку пенсії відповідно до п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав позивача, з урахуванням встановлених обставин, буде зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію, з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частин рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року змінити в межах абзацу 2, 3 резолютивної частини рішення.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року наступним чином: "Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_2 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року наступним чином: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2025 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_2 із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум."

В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.