Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №560/421/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/421/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивачка звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення від 21.11.2025 №220650006867 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки від 12.09.1981 серії НОМЕР_1 .

- зобов`язати Головне Управляння Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки від 12.09.1981 серії НОМЕР_1 у повному обсязі з моменту звернення.

- зобов`язати Головне Управляння Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з моменту звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивачка вважає це рішення протиправним, оскільки її страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.11.2025 №220650006867 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди згідно записів трудової книжки від 12.09.1981 серії НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і працівник не може нести відповідальність за правильність її оформлення адміністрацією підприємства, а неналежне заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апелянт стверджує, що на титульній сторінці трудової книжки позивачки зміну дати народження зроблено з порушенням пункту 2.13 Інструкції, оскільки відсутнє посилання на номер та дату документа, на підставі якого внесено зміни. Скаржник наполягає, що страховий стаж позивачки становить лише 17 років 4 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у 2025 році. Також відповідач уважає, що зобов`язання суду зарахувати стаж є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка наполягає на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги без задоволення.

Позивачка зазначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а її страховий стаж станом на 12.03.2025 фактично становить 24 роки 01 місяць 17 днів, що відображено у персональному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України.

У відзиві наголошується, що за наявності необхідного стажу (понад 22 роки) позивачка має безумовне право на призначення пенсії, а формальні помилки роботодавця не можуть впливати на її особисті права.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.11.2025 позивачка звернулась до Головного управління в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.11.2025 року №2200650006867 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 12.09.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці зміну дати народження зроблено з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутнє посилання на номер та дату документа, згідно якого внесено зміни.

Страховий стаж особи складає 17 років 4 місяці 13 днів.

Позивачка вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, тому звернулась до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, частиною 1 якої визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.

Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Колегія суддів зазначає, що законодавством обов`язок ведення трудових книжок працівників покладено на уповноважених осіб підприємства, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, зокрема права на призначення пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10.10.2019 у справі № 304/877/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, у яких зазначено, що позивач не зобов`язаний здійснювати контроль за посадовими особами підприємства щодо правильності внесення записів до трудової книжки, а також за своєчасністю і повнотою нарахування податків та зборів.

Поряд із цим, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці. Відсутність посилань або наявність неточностей у первинних документах щодо обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення відповідних періодів роботи зі стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Працівник не несе відповідальності за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежне ведення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

Таким чином, доводи апелянта про порушення порядку внесення змін до титульної сторінки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу. Колегія суддів зазначає, що зауваження пенсійного органу стосуються виключно формальних недоліків, а саме відсутності посилання на документ, що став підставою для виправлення дати народження. Проте відповідачем не заперечується факт належності трудової книжки саме позивачці, як і не ставиться під сумнів достовірність записів про періоди її роботи.

Твердження відповідача про недостатність страхового стажу спростовуються відомостями Реєстру застрахованих осіб та записами в трудовій книжці, які підтверджують наявність у позивачки понад 24 років стажу. Оскільки необхідний поріг стажу для призначення пенсії за віком при досягненні 63 років у 2025 році становить 22 роки, позивачка виконала всі законодавчі умови для отримання виплат.

Щодо доводів апелянта про втручання в дискрецію, суд зауважує, що за наявності первинних документів, які підтверджують стаж, обов`язок пенсійного органу щодо їх зарахування є імперативним. Суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, що забезпечує повне відновлення порушеного права.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.