Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №120/8111/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8111/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати з період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексації грошового забезпечення, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення позивача мав застосовуватись січень 2008 року, оскільки саме тоді відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294.

У задоволенні вимоги про стягнення компенсації за статтею 3 Закону № 2050-III було відмовлено як у передчасній, оскільки суми індексації ще не нараховані.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апелянт стверджує, що суд не надав належної оцінки факту реорганізації органів МНС у систему ДСНС у 2013 році. Зокрема, скаржник наголошує, що у червні 2013 року позивач був призначений на новостворену посаду у новостворену юридичну особу (Управління ДСНС України у Вінницькій області), що відповідно до пунктів 10-1 та 10-2 Порядку № 1078 має наслідком визначення червня 2013 року як базового місяця для індексації. Також апелянт вважає вимоги про компенсацію податку з доходів фізичних осіб передчасними, оскільки обов`язок її виплати виникає лише в момент фактичної видачі коштів.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Однак, на момент звільнення його з посади відповідачем не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до положень Закону України № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у порядку, визначеному законом. Правові та організаційні засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078.

Аналіз положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 дає підстави стверджувати, що об`єктом індексації є грошове забезпечення, яке не має разового характеру.

Ключовим правовим питанням у цій справі є правильність визначення «базового місяця» для обчислення індексу споживчих цін у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Відповідно до пунктів 5, 10 та 15 Порядку № 1078, базовим місяцем вважається виключно той місяць, у якому відбулося підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за відповідною посадою. Колегія суддів наголошує на важливості розмежування складових грошового забезпечення: будь-яке збільшення доходу за рахунок надбавок, премій чи доплат, що не супроводжується зростанням саме посадового окладу, не змінює базовий місяць для проведення індексації.

Судом встановлено, що посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 та залишались незмінними до 01.03.2018 — дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення є обов`язковою державною гарантією. Статті 51 та 63 Закону № 2262-XII, а також норми Закону № 1282-XII встановлюють безумовний обов`язок роботодавця здійснювати індексацію грошового забезпечення у разі перевищення порогу інфляції. Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не звільняє його від цього обов`язку, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00).

Щодо доводів апелянта про необхідність встановлення базового місяця червня 2013 року через реорганізацію установи та перепризначення позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 місяць, у якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін. Пункт 10-2 вказаного Порядку передбачає, що для працівників, переведених на роботу на інше підприємство або в іншу установу у зв`язку зі змінами в організації праці, сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації.

Суд зауважує, що зміна юридичної особи чи назви посади в межах системи цивільного захисту без фактичного підвищення посадового окладу, встановленого на державному рівні, не є підставою для зміни базового місяця. Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу були встановлені постановою КМУ № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, і залишалися незмінними до набрання чинності постановою КМУ № 704 з 01.03.2018. Оскільки у червні 2013 року підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою позивача на підставі нормативно-правового акта Уряду не відбувалося, січень 2008 року залишається базовим місяцем для нарахування індексації. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а та в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.

Вимоги щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованими, оскільки відповідно до пунктів 2, 4 та 5 Порядку № 44 така компенсація виплачується звільненим із служби особам для відшкодування утриманих сум податку з виплат, право на які вони набули під час проходження служби. Твердження апелянта про передчасність цієї вимоги відхиляються, оскільки судове рішення встановлює алгоритм правомірної поведінки відповідача при виконанні обов`язку з виплати заборгованості. Суд першої інстанції правильно визначив, що компенсація ПДФО має бути нарахована одночасно з основною сумою індексації.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.