Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №600/4086/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4086/25-а

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Левицьким В.К. у м. Чернівцях) від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У серпні 2025 року до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року позовну заяву задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06 квітня 2024 року по 14 серпня 2025 року;

стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06 квітня 2024 року по 14 серпня 2025 року в сумі 85496,77 гривень.

Задовольняючи позов повністю, суд виходив із того, що відповідач, з вини якого військовослужбовцю невчасно виплачено належні при звільненні суми, має нести відповідальність у вигляді нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що судом першої інстанції невірно розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки не взято до уваги інші суми, які виплачувалися позивачу при виключенні його зі списків особового складу військової частини, в тому числі і на виконання рішень судів.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 05 квітня 2024 року № 288-ОС позивача з 05 квітня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому відповідач виплатив позивачеві грошове забезпечення в розмірі 491019,80 гривень, що підтверджується особистою карткою на грошове забезпечення за 2025 рік.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 600/2234/24-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01 січня 2024 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2023 року № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання згадуваного судового рішення відповідачем 30 липня 2025 року виплачено позивачу компенсацію за речове майно в сумі 19174,68 гривень, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 30 липня 2025 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 600/2813/24-а зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.

На виконання згадуваного судового рішення відповідачем 30 липня 2025 року виплачено позивачу грошове забезпечення в сумі 229794,46 гривень, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 30 липня 2025 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 600/2436/24-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення із 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року включно в розмірі 4311,98 гривень на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

На виконання вказаного судового рішення відповідач 15 серпня 2025 року виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 298610,26 гривень, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 15 серпня 2025 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 600/2795/24-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015, 2016 та 2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 21 листопада 2025 року виплачено позивачу грошове забезпечення в сумі 52442,05 гривень, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 21 листопада 2025 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 600/2796/24-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2016 року та січні 2018 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.

На виконання вказаного судового рішення відповідач 20 жовтня 2025 року виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 6022,15 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 20 жовтня 2025 року № 5120.

Також відповідно до встановлених в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 600/2241/24-а обставин ОСОБА_1 20 травня 2024 року виплачено компенсацію речового майна в сумі 128442,82 гривень.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

За правилами статті 117 КЗпП України (у редакції до 19 липня 2022 року), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.

Отже, особливості відповідальності за затримку розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року встановлено вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, якою законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями.

При цьому після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, та сформулювала такий правовий висновок:

"Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 Кодексу законів про працю України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців".

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми колегія суддів зауважує, що спираючись на критерії, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, касаційний суд вказав на те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно і розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано апеляційним судом зокрема й у справі № 489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Проте, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, помилково дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід стягнути з відповідача в сумі 85496,77 гривень.

Так, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

Абзацом 3 пункту 2 вказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за лютий 2024 року та березень 2024 року (два останні календарні місяці роботи, що передували виключенню позивача зі списків особового складу військової частини) позивачу нараховано по 26807 гривень.

З урахуванням приписів пункту 8 Порядку середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 893,57 гривень (26807 гривень + 26807 гривень / 60 календарних днів у лютому 2024 року та березні 2024 року), а середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 164416,88 гривень (893,57*184 календарних дні за період з 06 квітня 2024 року (наступний день після звільнення з військової служби) по 06 жовтня 2024 року (обмеження періоду виплати працівникові шістьма місяцями) за 184 календарних днів середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплатити позивачеві, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати становить 164416,88 гривень.

Водночас, застосовуючи механізм розрахунку розміру середнього заробітку, що визначений Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, колегія суддів враховує наступні обставини:

1) позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини з 05 квітня 2024 року, у зв`язку із чим відповідач виплатив йому грошове забезпечення в розмірі 491019,80 гривень;

2) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 600/2234/24-а відповідачем 30 липня 2025 року виплачено позивачу компенсацію за речове майно в сумі 19174,68 гривень;

3) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 600/2813/24-а відповідач 30 липня 2025 року виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 229794,46 гривень;

4) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 600/2436/24-а позивачу 15 серпня 2025 року виплачено грошове забезпечення в сумі 298610,26 гривень;

5) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 600/2795/24-а позивачу 21 листопада 2025 року виплачено грошове забезпечення в сумі 52442,05 гривень;

6) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 600/2796/24-а, 20 жовтня 2025 року відповідачем виплачено позивачу грошове забезпечення у сумі 6022,15 гривень.

7) відповідно до встановлених в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 600/2241/24-а обставин ОСОБА_1 20 травня 2024 року виплачено компенсацію речового майна в сумі 128442,82 гривень.

Отже, при звільненні позивача з військової служби відповідач повинен був виплатити належні позивачу суми (в тому числі й ті, що виплачені на виконання судових рішень) в загальному розмірі 1 225 506,23 гривень (491019,80 гривень + 19174,68 гривень + 229794,46 гривень + 298610,26 гривень + 52442,05 гривень + 6022,15 гривень + 128442,82 гривень), а не як встановлено судом першої інстанції - в сумі 1 038 599,21 гривень.

Таким чином, істотність частки невиплаченого грошового забезпечення становить 547579,41 гривень (19174,68 гривень + 229794,46 гривень + 298610,26 гривень) / 1 225 506,23 гривень х 100% = 44,68%.

Враховуючи, що істотна частка невиплаченого грошового забезпечення складає 44,68%, а також з огляду на очевидну неспівмірність можливих до нарахувань та виплати сум середнього заробітку за час розрахунку при звільненні позивача зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 06 квітня 2024 року по 14 серпня 2025 року (але не більше як за шість місяців) в сумі 73461,46 гривень (164416,88 гривень (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплатити позивачеві)*44,68%), а не 85496,77 гривень, як те помилково вирахував суд першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про неврахування окружним адміністративним судом всіх належних позивачеві виплат, які враховувалися під час визначення ним суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, що й призвело до неправильного визначення розміру такого середнього заробітку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому враховуються судом лише в тій частині, що судом першої інстанції дійсно не враховано всіх належних позивачеві виплат, які в підсумку впливають на розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Водночас міркування апелянта про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову є необгрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин, враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, проте помилково визначив розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, не врахувавши всіх сум, що були виплачені позивачу, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши рішення суду як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах, визначивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить стягнути на користь позивача, - 73461,46 гривень.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Змінити резолютивну частину рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у розмірі 73461 (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят одну) гривню 46 копійок".

В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.