Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №620/9093/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9093/25 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненерахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) у періоди: з 18 серпня по 09 листопада 2024 року; з 11 по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 по 21 січня 2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди із розрахунку 100000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) у періоди: з 18 серпня по 09 листопада 2024 року; з 11 по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 по 21 січня 2025 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва): з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 по 21 січня 2025 року та на амбулаторному лікуванні з 22 січня по 07 травня 2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва): з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 по 21 січня 2025 року та на амбулаторному лікуванні з 22 січня по 07 травня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за спірні періоди відповідачем протиправною не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000,00 грн, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини. Також, відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено грошове забезпечення за періоди за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненерахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) у періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100000 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) у періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) за періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) за періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 та від 03.02.2026 поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні.

13.01.2026 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 15.11.2024 №2425 у період з 01 лютого 2024 року по 31.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.17).

17 лютого 2024 року головний сержант ОСОБА_1 отримав вогнепально-осколкове сліпе поранення множинні обох нижніх кінцівок, кистей обох верхніх кінцівок, лівого плеча, перелом правої гомілки, перелом третього пальця правої кисті. Поранення отримане внаслідок безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 07 березня 2024 року № 225 (а.с.15).

Після отримання поранення за період перших 4 місяців перебування та стаціонарному лікуванні, ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення та додаткова винагорода із розрахунку 100000 грн в місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Після спливу 4 місяців безперервного лікування, за поданням завідуючого відділенням травматології КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопльської обласної ради, позивач був скерований на проходження ВЛК.

Відповідно до довідки ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» № 335/5 від 17 червня 2024 року, ОСОБА_1 було продовжено термін лікування на 60 діб - до 17 серпня 2024 року. За наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року, травма віднесена до категорії тяжких.

Так, внаслідок отриманої травми, позивач проходив лікування:

КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з 30 квітня 2024 року по 09 листопада 2024 року - виписка із медичної картки стаціонарного хворого №07784;

КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року - виписка із медичної картки стаціонарного хворого №19681;

КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з 28 листопада 2024 року по 29 листопада 2024 року - виписка із медичної картки стаціонарного хворого №20941;

КНП «Збарська центральна лікарня» з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року - виписний епікриз №6383;

КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №00428;

Згідно свідоцтва про хворобу № 689/2, ОСОБА_1 на підставі статті 78а Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби, травма, поранення ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.26).

05 березня 2025 року, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінки повсякденного функціонування особи, номер витягу 172/25/536/В, військовослужбовцю встановлена 2 група інвалідності (а.с.28).

07 травня 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 135, звільнений з військової служби у відставку за п. п. «б» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.29).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного матеріального забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- не нарахування та невиплата позивачу військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, є протиправною;

- виплата грошового забезпечення після спливу чотирьох місяців безперервного лікування продовжується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира частини про продовження перебування в лікарняних закладах;

- сам військовослужбовець, який перебуває на лікуванні не наділений повноваженнями самостійно звертатись до військово-лікарської комісії щодо продовження тривалого лікування. При цьому, не здійснення такого направлення за місцем тривалого стаціонарного лікування - закладу охорони здоров`я та не проведення ВЛК перебуває поза межами впливу позивача, тому не може стати перешкодою у нарахуванні та виплаті військовослужбовцю належного грошового забезпечення після отриманого тяжкого поранення.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- позивач, крім інших документів додав до позовної заяви лише одну Довідку ВЛК № 335/5 від 17.06.2024 в якій зазначено, що він потребує продовження лікування в умовах КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР терміном до 60 днів. В подальшому, позивачем не надано жодних висновків ВЛК, на підставі яких може видаватись наказ командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та проведення відповідних виплат;

- враховуючи, що позивач проходив лікування у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, командир Військової частини НОМЕР_1 не міг видати йому направлення на проходження відповідного медичного огляду, оскільки це не входило саме в цей час до його компетенції, а було прямим обов`язком керівника медичного закладу;

- позивач до Військової частини НОМЕР_1 з відповідними рапортами про виплату додаткових коштів до грошового забезпечення, пов`язаного з його пораненням, не звертався, ніяких документів, в тому числі, висновків ВЛК про продовження лікування (тривале лікування) отриманої тяжкої травми, які б підтверджували його право на виплати не подавав, як і не звертався за розрахунками, проведеними з ним по наказам військової частини щодо відповідних виплат;

- підстави для подання позову у позивача були відсутні, оскільки, на момент подачі позову військова частина НОМЕР_1 , за наявних у неї документів, не мала підстав сплачувати кошти за вказаний позивачем період лікування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно норм ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Абзацом 1 пункту 1 постанови № 168, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тож, аналіз вимог постанови № 168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з п. 2-1 Постанови № 168, порядок, умови та розміри виплат додаткової винагороди встановлюються відповідними міністерствами.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260 (далі - Порядок № 260) аналогічно передбачає нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за час перебування у відпустці за станом здоров`я, якщо поранення є тяжким.

Відповідно до п. 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із, захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з нормами п. 13 розділу XXXIV Порядку № 260, військово-лікарськими (лікарсько- експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення, командирами військових частин ццх військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до п. 21.7 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), передбачається, що постанова ВПК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Тобто, для набуття права на виплату військовослужбовець має надати: медичні документи (що підтверджують період лікування); висновок військово-лікарської комісії (підтвердження тяжкого поранення); довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), передбачену Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (для підтвердження причинно- наслідкових зв`язків, саме із захистом Батьківщини).

Виплата винагороди, передбачена постановою № 168, виплачується за періоди: перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до. іншого; перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було виснувано, що позивач має правові підстави для отримання додаткової винагороди із розрахунку 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме в період: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

Відповідно до п. 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 , у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до п. 12 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що не нарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, є протиправною.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», загальний час безперервного перебування у закладах охорони здоров`я із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачуються за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, виплата грошового забезпечення після спливу чотирьох місяців безперервного лікування продовжується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира частини про продовження перебування в лікарняних закладах.

Водночас, відповідно до Положенні про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, а саме п. 6.1. глави 6 розділу ІІ, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_1, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони, здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Відповідно до п. 6.13 Положення загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.

Колегія суддів погоджується з висновокс суду першої інстанції щодо того, що військовослужбовець, який перебуває на лікуванні, не наділений повноваженнями та обов`язком самостійно звертатись до військово-лікарської комісії щодо продовження тривалого лікування. При цьому, не здійснення такого направлення за місцем тривалого стаціонарного лікування - закладу охорони здоров`я КНП Тернопільська обласна лікарня Тернопільської обласної ради та не проведення ВЛК перебуває поза межами впливу позивача, тому не може стати перешкодою у нарахуванні та виплаті військовослужбовцю належного грошового забезпечення після отриманого тяжкого поранення у період його стаціонарного лікування з 18 серпня 2024 року по 21 січня 2025 року (за сіпрний період).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100000 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) у періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року; визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення (травми, контузії, каліцтва) за періоди: з 18 серпня 2024 року по 09 листопада 2024 року; з 11 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року; з 29 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року; з 08 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.

Підсумовуючи, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції обґрунтовано при вирішні спору застосував принцип верховенства права та соціального захисту військовослужбовців, тим самим, розмежувавши формальний обов`язок (наявність документів/довідок ВЛК для наказу) та фактичних обставин (перебування у лікарні на лікуванні після травми та бездіяльність органів влади щодо оформлення його документів). Для самого військовослужбовця і військова частина, і заклад охорони здоров`я є органами, від яких він залежить. Оскільки це публічні зобов`язання держави, негативні наслідки неузгодженості між обміном інформацією та документообігом, не можуть покладатися на позивача. До того ж, виплата додаткової винагороди за час лікування після поранення є автоматичним обов`язком військової частини, а подання рапорту, не є обов`язковою передумовою, якщо військова частина належним чином поінформована про перебування військовослужбовця на лікуванні. При цьому, на підтвердження цих доводів, слід врахувати, що військова частина не ставила питання про місце перебування позивача за спірний період, не готувала матеріали про самовільне залишення служби, тому мала бути обізнана про перебуванні на лікуванні позивача, та мала відповідні механізми отримати інформацію від закладу охорони здоров`я для нарахування грошового забезпечення, у встановленому розмірі.

Тож, позовні вимоги підлягають задоволенню в оскаржуваній частині, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядалось, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко