Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №367/2556/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2556/26

Провадження №2/367/4664/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого- судді Одарюка М.П.

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/2556/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В :

В лютому 2026 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно. В обґрунтування позову вказує, що вона є донькою відповідача. Є повнолітньою та продовжує навчання на денній формі навчання у Навчально - науковому інституті стоматології за спеціальністю І1 « Стоматологія». Термін навчання встановлено з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2030 року. Основа навчання - за кошти фізичних та/або юридичних осіб (контрактна форма), що передбачає обов`язок щорічної оплати вартості освітніх послуг. Денна форма навчання за спеціальністю «Стоматологія» передбачає значне аудиторне навантаження, обов`язкові практичні та клінічні заняття, проходження навчальної та виробничої практики, підготовку до модульного контролю та іспитів. Такий формат освітнього процесу об`єктивно унеможливлює повноцінне її працевлаштування без шкоди для якості здобуття освіти. Вона не має реальної можливості забезпечувати себе самостійно в обсязі, достатньому для покриття витрат на проживання, харчування, оплату навчання, придбання спеціалізованої літератури, проїзд, лікування та інші необхідні витрати. Фактичні витрати на здобуття медичної освіти є істотними та систематичними, а з огляду на тривалість навчання (п`ять років) - довгостроковими. За таких обставин вона об`єктивно потребує матеріальної допомоги від обох батьків у розумінні положень сімейного законодавства України. Водночас відповідач самоусувається від участі в її житті, не надає їй добровільно матеріальної підтримки, не сприяє здобуттю нею освіти та професії. Відсутність будь -якої ініціативи з боку батька щодо виконання його обов`язково з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, змушує її звернутися до суду за захистом її порушеного права на належне матеріальне забезпечення на період навчання.

Представник позивача в судове засідання не прибула, через систему « Електронний суд» надала заяву, в якій просила судове засідання проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 повернулися на адресу суду з відміткою «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи,вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. А у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що батьками повнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с.19).

ОСОБА_1 навчається за денною формою навчання у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця, період навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2030 року, форма здобуття освіти за освітньою програмою - магістр, спеціальність І 1 стоматологія ( а.с.9,10).

Відсутність у ОСОБА_1 самостійного заробітку, зумовлює його фактичне перебування на утриманні матері. Денна форма навчання за спеціальністю «Стоматологія» передбачає значне аудиторне навантаження, обов`язкові практичні та клінічні заняття, проходження навчальної та виробничої практики, підготовку до модульного контролю та іспитів. Такий формат освітнього процесу об`єктивно унеможливлює повноцінне її працевлаштування без шкоди для якості здобуття освіти. Вона не має реальної можливості забезпечувати себе самостійно в обсязі, достатньому для покриття витрат на проживання, харчування, оплату навчання, придбання спеціалізованої літератури, проїзд, лікування та інші необхідні витрати. Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, вона потребує матеріальної допомоги від батька.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо. Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов`язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 досягла повноліття; продовжує навчання в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця, у зв`язку з навчанням повнолітня донька потребує матеріальної допомоги.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої доньки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.

Відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача інших утриманців, суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 661/4545/15-ц (провадження № 61-16093св18), постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 208/3075/16 (провадження N 61-1343св18), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 21 березня 2018 року у справі N 308/2268/16-ц (провадження N 61-9486св18); 2) від 01 серпня 2018 року у справі N 539/2580/16-ц (провадження N 61-20377св18); 3) від 12 вересня 2018 року у справі N 350/326/17-ц (провадження N 61-15310св18); 4) від 10 жовтня 2018 року у справі N 216/3757/16-ц (провадження N 61-16217св18); 5) від 05 грудня 2018 року у справі N 701/699/16-ц (провадження N 61-20608св18).

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Суд дійшов до висновку, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

При визначені розміру аліментів на повнолітню дитину, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, донька не працює та не має доходу, за таких обставин суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно. Задоволення цих позовних вимог не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Аналогічні положення містяться і в абз. 2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Судом встановлено, що повнолітній син проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідачем раніше сплачувалися аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, на підставі судового наказу.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом 23 лютого 2026 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти.

Згідно ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 182, 198-201, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Cтягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Черче, Чемеровецького району, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на її утримання, на період її навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 23 лютого 2026 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23-х років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави, судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення,має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом України.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, на подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк