Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №363/1014/26 — Вишгородський районний суд Київської області

23.07.2026 Справа № 363/1014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого–судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом у зв`язку з розпадом сім`ї, що є підставою для розірвання шлюбу.

В позовній заяві зазначила, що з відповідачем мають різні погляди на життя та сімейні відносини, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, а тому подальше збереження сім`ї є неможливим і суперечить її інтересам.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року сторонам надавався строк для примирення терміном на три місяці, однак останні примирення так і не досягли.

Представник позивачки в суді позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в суді проти задоволення позову не заперечувала, збереження сім`ї сторін вважала неможливим.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 09 вересня 2014 року, від якого мають малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Подальше спільне життя подружжя й збереження сім`ї є неможливим та інтересам сторін не відповідає, що згідно ч. 2 ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу.

Отже, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону й підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 09 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2098 – розірвати.

Повне рішення суду складено 27 липня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя