Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №363/2735/26 — Вишгородський районний суд Київської області

20.07.2026 Справа № 363/2735/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним №444496 року від 28 червня 2024 року в розмірі 13 710 грн., з якої: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1 710 грн.- заборгованість по відсоткам, 8 000 грн. - заборгованість по штрафним санкціям, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Відповідач подав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність належного повідомлення про відступлення права вимоги, недоведеність переходу права вимоги до позивача та укладення електронного договору, недопустимість і недостатність наданих позивачем доказів, необґрунтованість розрахунку заборгованості, незаконність та недоведеність нарахованих відсотків і штрафних санкцій, а також неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позову, а в разі визнання права вимоги - стягнути лише суму основного боргу без відсотків і штрафних санкцій та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Також відповідач подав клопотання про визнання доказів недопустимими, в якому просив визнати недопустимими доказами та не брати до уваги при вирішенні справи документи, зокрема: деталізований розрахунок заборгованості за договором позики № 444496 витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 29112024; акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 29112024; довідку про ідентифікацію клієнта; платіжну інструкцію до договору факторингу № 29112024, посилаючись на те, що вказані документи, подані в електронній формі, не містять кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. При цьому, сам факт отримання кредитних коштів не заперечував.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та належними доказами не підтверджені. Вказував, що кредитний договір належним чином укладений в електронній формі, право вимоги до відповідача правомірно перейшло до нього на підставі договору факторингу, а надані до позову докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу права вимоги та наявності заборгованості. Проти зупинення провадження у справі, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав, заперечував. Просив про розгляд справи без його участі та задоволення позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зупинення провадження у справі, суд враховує, що відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї правової позиції, а представником позивача подано відповідь на відзив та наявні в нього докази.

Отже, оскільки сторони надали всі заперечення та наявні у них докази, а також з огляду на ціну позову, суд доходить висновку про можливість прийняття рішення по суті справи на підставі наявних доказів в спрощеному провадженні з дотриманням строку, встановленого ст. 210 ЦПК України у відсутність відповідача, особиста участь якого у цій справі не є обов`язковою.

Оскільки відповідачем подано відзив на позовну заяву, а в матеріалах справи наявні всі докази для її вирішення по суті, підстав для зупинення провадження суд не вбачає, що суперечить завданням цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 08 жовтня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №7827449, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором AEn838.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3, 18 кредитного Договору, сума позики - 4 000 грн.

Строк позики - 30 днів.

Процентна ставка - 1,43%. (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 Договору.

Комісія - 13,36% від суми позики, зазначеної в п.п. 2.1 п. 2 Договору, що складає 668 грн.

Дата надання позики - 28 червня 2024 року. Дата повернення позики - 28 липня 2024 року, Денна процентна ставка 1,43%. Пеня - 3%/день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 7497,59%. Орієнтовна загальна вартість позики - 5 710 грн.

У разі невиконання позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений Договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Зазначене також підтверджується таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 кредитного договору №444496 року від 28 червня 2024 року.

Із платіжної інструкції ТОВ «Фінекспрес» №d7aecf99-89ba-4117-b4c8-996972641231 вбачається, що 28 червня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №444496 року від 28 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 13 710 грн., з якої: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1 710 грн.- заборгованість по відсоткам, 8 000 грн. - заборгованість по штрафним санкціям.

29 листопада 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №29112024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №444496 року від 28 червня 2024 року, укладеним між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно витягу Реєстру боржників до договору факторингу №29112024 від 29 листопада 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №444496 року від 28 червня 2024 року складає 13 710 грн., з якої: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1 710 грн.- заборгованість по відсоткам, 8 000 грн. - заборгованість по штрафним санкціям.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №444496 року від 28 червня 2024 року складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4 000 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 710 грн., що в загальному розмірі становить 5 710 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Отже, пред`явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Що стосується питання про стягнення з відповідача штрафу (пені) в розмірі 8 000 грн., який нараховувався ОСОБА_1 кредитором згідно п. 18 договору №444496 року від 28 червня 2024 року, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував останньому штраф (пеню) за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором в загальному розмірі 8 000 грн.

За таких обставин, оскільки вказаний штраф (пеню) внаслідок невиконання зобов`язання нараховано позивачем під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, нарахування відповідачу штрафу (пені) в розмірі 8 000 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними, а доводи відповідача про це є слушними та заслуговують на увагу.

Разом з тим, заперечення відповідача щодо неукладення кредитного договору в електронній формі є безпідставними. Наданий суду кредитний договір містить відомості про його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підстав вважати, що кредитний договір №444496 року від 28 червня 2024 року відповідачем не укладався у суду не має, коли цей договір укладено в електронному вигляді, який за формою і змістом відповідає зазначеним вимогам Закону.

Крім того, сам відповідач не заперечував факту отримання кредитних коштів, а платіжною інструкцією підтверджується їх перерахування на належний йому картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про неправомірне використання його персональних даних, оформлення кредиту іншою особою, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, суду не надано.

Доводи відповідача про недопустимість наданих позивачем письмових доказів через відсутність на них кваліфікованого електронного підпису, суд відхиляє.

Так, позовну заяву та додані до неї документи представником позивача ОСОБА_3 подано через підсистему «Електронний суд».

До позовної заяви представником позивача долучено: виписку з ЄДР, акт приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу №29112024, акт про підтвердження надання правової допомоги, виписку про створення ТОВ «Діджи Фінанс», витяг з додатку до договору факторингу №29112024, деталізованих розрахунок за договором позики №444496, детальний опис виконаних робіт, довідка про ідентифікацію клієнта, договір позики №444496, договір про надання правової допомоги №42649746 від 02 лютого 2026 року, договір факторингу№29112024 від 29 листопада 2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, докази видачі коштів за договором позики №444496, докази направлення позову з додатками відповідачу, докази оплати судового збору, наказ про призначення директора ТОВ «Діджи Фінанс», платіжна інструкція до договору факторингу №29112024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, статут ТОВ «Діджи Фінанс».

Кожен із перелічених документів 30 квітня 2026 року при подачі позову підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача Романенком М.Е., який судом перевірено через офіційний веб-сайт Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify).

За результатами перевірки підтверджено чинність кваліфікованого електронного підпису, цілісність підписаних файлів та належність підпису підписувачу ОСОБА_3 , про що сформовані відповідні протоколи перевірки електронного підпису, які долучено до матеріалів справи.

Відтак, подані представником позивача електронні докази, зокрема: деталізований розрахунок заборгованості за договором позики № 444496, витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 29112024; акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 29112024; довідку про ідентифікацію клієнта; платіжну інструкцію до договору факторингу № 29112024 (які відповідач вважає неналежними доказами), завірено належним чином та з дотриманням вимог ст.ст. 5-8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ст.ст. 100-101 ЦПК України, які в силу викладених вимог Закону вважаються оригінальними примірниками, які підписано кваліфікованим електронним підписом представника позивача і мають належну юридичну силу, які за своїм змістом відповідають суті спірних правовідносин, обставинам викладеним у позові та іншим матеріалам справи, сумнівів щодо їх достовірності та допустимості у суду не викликають, а відтак є належними, допустимими і достатніми доказами по справі.

Допустимість електронного доказу не може бути заперечена виключно з підстав його електронної форми або відсутності на паперовій копії власноручного підпису чи відбитка печатки.

При цьому, стороною відповідача не надано будь-яких доказів на спростування обставин викладених у позові, зокрема, щодо укладення та виконання спірного договору сторонами, отримання відповідачем кредитних коштів, порушення договірних зобов`язань по їх поверненню.

Отже, заперечення відповідача щодо недопустимості поданих позивачем електронних доказів є безпідставними, які свого підтвердження під час судового розгляду не найшли. Подані позивачем електронні документи відповідають встановленим законом вимогам щодо форми, порядку створення та підписання, а тому є належними, допустимими та достатніми доказами, які суд бере до уваги при вирішенні спору.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, суд, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

При цьому, оскільки позов задоволено на 41,65% (5 710 грн.), понесені витрати на правову допомогу підлягають зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2 498 грн.18 коп.)

Разом з тим, з огляду на ціну позову, суд вважає зазначені витрати у вказаному розмірі є завищеними, які слід зменшити до 571 грн., що відповідатиме складності справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, витраченому часу, значенню справи для сторін та буде найбільш справедливим з урахуванням конкретних обставин.

Таким чином, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаних судом обґрунтованими на суму 571 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог (підтверджені документально: договором про надання правової допомоги №42649746 від 02 лютого 2026 року та додатковою угодою №444496 від 24 квітня 2026 року до вказаного договору) та судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (платіжна інструкція ПуАТ «КБ «Акордбанк» №444496 від 24 квітня 2026 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача в зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 5 710 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 571 грн., а всього 8 943 (вісім тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 40 (сорок) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДОПОУ - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя