Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №358/1236/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1236/26 Провадження № 1-кп/358/176/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026111230000741 від 28.05.2026,за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Яцюки Богуславського району Київської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружена, пенсіонерка, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов`язана, раніше несудима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 345 КК України, -

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

29 червня 2026 року до Богуславського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості, укладеною 29 червня 2026 року між прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12026111230000741, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.

Відповідно до сформульованого обвинувачення, зазначеного сторонами в угоді про визнання винуватості, 28.05.2026, приблизно о 18 годині 21 хвилин ОСОБА_5 зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про вчинення злочину.

Вказана подія зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області під № 2303 від 28.05.2026.

Черговий ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області на місце події направив слідчо-оперативну групу поліції в складі: слідчого відділу Обухівського РУП ГУНП в Київській області, капітана поліції ОСОБА_4 та оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, майора поліції ОСОБА_8 , які в цей час, відповідно до розстановки особового складу задіяного на добове чергування відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.05.2026, перебували на добовому чергуванні в складі слідчо - оперативної групи відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та виконували свої службові обов`язки.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У відповідності до п.п. 3, 4, 5, 18 ч. 1 ст. 23 цього Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; вживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім`ї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 вказаного Закону, поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, п. 3, 4 ч. 4 ст. 42 вказаною Закону, яка визначає поліцейські заходи примусу, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних зісобів; 3) застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, і чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби, як засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо) та засоби споряджені речовинами сльозогінної та дратівливої дії.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до працівників правоохоронних органів відносяться працівники Національної поліції.

В подальшому 28.05.2026 приблизно о 18 годи зі 42 хвилини, зазначені працівники слідчо-оперативної групи відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управлінню Національної поліції в Київській області (далі - слідчо - оперативна група) перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками, на службовому автомобілі виконуючи свої службові обов`язки, прибули за адресою: АДРЕСА_2 , до місця проживання ОСОБА_5 з метою реагування на повідомлення останньої на спецлінію 102.

28.05.2026, приблизно о 18 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання, яке розташоване за вище вказаною адресою, у присутності поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , почала висловлюватись в бік поліцейського ОСОБА_4 нецензурними словами, тим самим розпочавши порушувати громадський порядок.

Після почутих нецензурних слів в сторону поліцейського ОСОБА_4 , останній зробив зауваження ОСОБА_5 , з метою припинення її незаконних дій.

В цей час, ОСОБА_5 не реагуючи на зауваження поліцейського ОСОБА_4 , продовжувала свої агресивні дії, викрикувала ненормативну лексику в бік останнього та діючи умисно, з мотивів явної неповаги до працівників правоохоронного органу, усвідомлюючи, що вони являються працівниками поліції при виконанні службових обов`язків, тим самим перешкоджала останнім виконати свої службові обов`язки.

ОСОБА_5 будучи невдоволеною законним вимогам працівників поліції, з метою не допустити, перешкодити та припинити виконати свої службові обов`язки капітану поліції ОСОБА_4 , спрямовані на припинення її протиправної діяльності, щодо порушення громадського порядку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, раптово, умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, тримаючи в руці мобільний телефон, умисно нанесла ним слідчому ОСОБА_4 один удар в ліву частину обличчя, чим спричинила йому тілесні ушкодження.

Згідно з висновком експерта від 24.06.2026 під час проведення судово - медичної експертизи по меддокументації ОСОБА_4 , 1984 р.н., зазначені ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лівої надбрівної ділянки, які утворилися від дії тупого предмета. Ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани лівої надбрівної ділянки, викликали розлад здоров`я більше 6, але менше 21-го дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинила, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України.

2. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_5 угоди про визнання винуватості.

Згідно з угодою про визнання винуватості прокурор та обвинувачена дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст. 345 КК України.

Обвинувачена у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинна понести за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, а саме у виді 1 (одного) року позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачена ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

ОСОБА_5 протягом визначеного строку погоджується на покладення на неї обов`язків, встановлених ст. 76 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її. Підтвердив добровільність укладання угоди сторонами. Наголосив, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила обставини вчиненого кримінального правопорушення, підтвердила, що усвідомлює суть висунутого їй обвинувачення, визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердила, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань є реальним. Зазначила, що обізнана про вид та розмір покарання, яке їй буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердила, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Обвинувачена також підтвердила, що цілком розуміє наявність у неї права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.

Підтвердила розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у ст.473 КПК України, а також наслідків її невиконання, передбачених ст. 476 КПК України.

Просила суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_6 ,підтримав угоду про визнання винуватості, зазначив про добровільність її укладення. Укладена угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам КПК України. Також, захисник підтвердив, що пояснив обвинуваченій істотні умови угоди та наслідки її укладання. Правову кваліфікацію дій обвинуваченої захисник вважає вірною.

4. Мотиви, з яких суд виходив під час вирішення питання про відповідність угоди вимогам законодавства та ухвалення вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченої, її захисника, суд дійшов таких висновків.

4.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (п. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України).

Санкція ч. 2 ст. 345 КК України, інкримінованої ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. Зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення не належить до корупційних, а також з огляду на беззастережне визнання обвинуваченою винуватості та наявність письмової згоди потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості, вимоги ст. 469 КПК України щодо можливості укладення угоди повністю дотримано.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання угоди. Суд встановив, що угода між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_5 складена та підписана 29.06.2026 у присутності її захисника, адвоката ОСОБА_6 , про що свідчить його підпис. У судовому засіданні сторони підтвердили участь захисника із моменту ініціювання угоди.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що подана на розгляд угода відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченою.

Суд дослідив матеріали кримінального провадження і встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченої є правильною. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченої, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах закону про кримінальну відповідальність.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 підтвердила обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника ОСОБА_5 визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за ч.2 ст.345 КК України. Обвинувачена і захисник у судовому засіданні погодилися з кваліфікацією дій, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.

В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження та невідворотного призначення покарання ОСОБА_5 .

Потерпілим ОСОБА_4 надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості від 29.06.2026, у зв`язку з чим вимоги ст. 469 КПК України повністю дотримано.

Відтак, невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України, суд не встановив.

4.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для окремої людини в цьому суспільстві.

У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтовано процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до змісту угоди суспільний інтерес в її укладенні сторони вбачали, зокрема, у: забезпеченні швидкого та ефективного судового розгляду; усуненні негативних наслідків конфлікту, враховуючи наявність письмової згоди потерпілого на укладення угоди та відсутність у нього претензій до обвинуваченої; запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень, спрямованих проти авторитету органів державної влади та правопорядку.

Суд визнає ці критерії такими, що відповідають інтересам суспільства.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачена повністю визнала свою винуватість, щиро розкаялася у вчиненому. Зазначені обставини свідчать про добросовісність її поведінки, реальне прагнення притягнення до відповідальності за вчинене та повністю узгоджуються із суспільним інтересом.

У випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, у тому числі допиті свідків, відсутня. Обвинувачена не заперечує ні фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, ні їх юридичної оцінки. З юридичною оцінкою діянь також повністю погоджується захисник.

Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.

Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення злочину проти правопорядку та сприятиме його виправленню. На переконання суду, тяжкість інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу винної, її щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілого та сприяння судовому розгляду вказують на її бажання виправитись. Крім того, це сприятиме: формуванню в обвинуваченої та інших членів суспільства поваги до працівників правоохоронних органів та антикримінальної правосвідомості; усвідомленню невідворотності покарання за посягання на життя і здоров`я працівників правоохоронних органів.

Обвинувачена та інші особи (на його прикладі) мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення подібних дій та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості та встановлених фактичних обставин було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи законних інтересів сторін та інших осіб, відповідають вимогам кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для відмови у її затвердженні, передбачені пунктом 2 частини сьомої статті 474 КПК України.

4.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та потерпілого, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Вони також не є обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

При розгляді та затвердженні угоди про визнання винуватості вироком не вирішуються питання щодо прав, інтересів та майна третіх осіб. Дані про осіб, які можуть міститися у процесуальних документах, складених слідчим чи прокурором (обвинувальному акті тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості такою, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.

З огляду на це, суд зазначає, що опис обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, наведений у цьому вироку в межах висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, стосується виключно її особистих дій щодо заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, і не містить висновків щодо винуватості чи невинуватості будь-яких інших осіб.

Викладені обставини наведені у тому обсязі, який є необхідним для встановлення фактичних обставин події та кваліфікації дій ОСОБА_9 , і не порушують прав та законних інтересів третіх осіб.

4.4. Щодо добровільності укладення угоди

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачена ОСОБА_9 , а також її захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, зі сторони прокурора. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчих та прокурорів під час досудового розслідування. Захисник підтвердив, що весь процес після ініціювання укладення угоди, відбувався відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням процесуальних прав обвинуваченої.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.

З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладання угоди сторонами під будь-яким впливом, суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.

4.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України, зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди про визнання винуватості обвинувачена ОСОБА_9 взяла на себе зобов`язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні за ч. 2 ст. 345 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_9 підтвердила свій намір та можливість реального виконання взятого на себе за угодою зобов`язання та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Суд дійшов висновку про можливість виконання зобов`язання, взятого обвинуваченою на себе за угодою.

Суд не вбачає очевидної неможливості та перешкод для виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за укладеною ним угодою

4.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості

Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченою у присутності захисника обґрунтовано свідчать про існування підстав для визнання ОСОБА_9 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ст. 345 КК України.

5. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 443/1407/18 зазначив, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю природою є дискрецією, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

За змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак, суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, відповідно до положень його Загальної частини, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у разі затвердження угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкція ч. 2 ст. 345 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 КК України у разі затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п`яти років та звільнення від його відбування з випробуванням, суд приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від 1 до 3 років.

За змістом угоди про визнання винуватості сторони погодили покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ураховуючи можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_9 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з випробуванням.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є пенсіонеркою. Суд також враховує наявність обставини, що пом`якшує покарання, а саме: щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

На наявність щирого каяття ОСОБА_9 , щодо вчиненого нею кримінального правопорушення вказують, зокрема: беззастережне визнання своєї вини в судовому засіданні; надання нею відповідей на всі запитання суду щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; негативне ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння; відсутність претензій з боку потерпілого; бажання виправити свою поведінку; готовність понести покарання, обумовлене в угоді.

Відтак, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за своїм видом та розміром відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого діяння, особі обвинуваченої, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом (ч. 3, 4 ст. 75 КК України).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про необхідність встановлення ОСОБА_9 іспитового строку тривалістю 1 рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме:

1.Періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3.Виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

6. Висновки суду

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК України та КК України, а потерпілий ОСОБА_4 надав письмову згоду на укладення угоди, суд, приймаючи до уваги позиції сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним під час судового розгляду, що ОСОБА_5 вчинила умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 345 КК України.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, тому суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

7.1. Процесуальні витрати

Процесуальні витрати, у тому числі на залучення експертів, відсутні.

7.2. Цивільний позов

Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлено.

7.3. Запобіжний захід

Запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02.06.2026 відносно ОСОБА_5 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

7.4. Арешт майна

На підставі ст. 174 КПК України, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02.06.2026 року.

7.5. Щодо речових доказів і документів

Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів у справі з урахуванням положень ст.100 КПК України.

Так, ч.1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави

Тому, вилучені у ОСОБА_5 мобільний телефон марки SIGMA mobile чорного кольору ІМЕ1 НОМЕР_1 , з сім - картою номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету SUD2027176, та мобільний телефон синього кольору марки Redmi ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім - картою номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального пакету SUD2027177 і передані в кімнату зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Обухівського РУН ГУНП з Київській області, підлягають конфіскації, а саме, примусовому безоплатному вилученню у власність держави.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 314, 370, 373, 374, 468, 469, 472-476 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити укладену угоду від 29 червня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , та обвинуваченою ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_6 .

Визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення цього вироку, тобто з 23 липня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12026111230000741 від 28.05.2026, накладений на мобільний телефон марки SIGMA mobile чорного кольору ІМЕ1 НОМЕР_1 , з сім - карною номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , який вилучено та поміщено до спеціального пакету SUD2027176, та мобільний телефон синього кольору марки Redmi ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім - картою номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено до спеціального пакету SUD2027177, накладений ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02.06.2026 (Справа №358/990/26, провадження №1-кс/93/26).

Відповідно до статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України, застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави мобільний телефон марки SIGMA mobile чорного кольору ІМЕ1 НОМЕР_1 , з сім - картою номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , який вилучено та поміщено до спеціального пакету SUD2027176, та мобільний телефон синього кольору марки Redmi ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім - картою номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено до спеціального пакету SUD2027177, які передано в кімнату зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Обухівського РУН ГУНП з Київській області.

Документ, відповідно до постанови про визнання матеріального об`єкта (цифрового носія інформації) та вирішення питання про забезпечення його зберігання від 23.06.2026, а саме: оптичний DVD-R диск №МАР633ЕА14173137, об`ємом 4.7 ГБ, що містить відеозапис нагрудної боді камери слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 здійснений 28.05.2026 за адресою: вул. Івківці, буд. №17, с. Ісайки, Обухівський район, Київська область, під назвою «export-xyqem.mp4» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Документ, відповідно до постанови про визнання матеріального об`єкта (цифрового носія інформації) та вирішення питання про забезпечення його зберігання від 23.06.2026, а саме: оптичний DVD-R диск №МАР633ЕА14173239, об`ємом 4.7 ГБ, що містить відеозапис нагрудної боді камери слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 здійснений 28.05.2026 за адресою: вул. Івківці, буд. №17, с. Ісайки, Обухівський район, Київська область, під назвою «export-mvq1r.mp4» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12026111230000741 від 28.05.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі №358/1263/26, провадження №1-кп/358/176/26.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій та потерпілому.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1