Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №356/48/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/172/26

Справа № 356/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Одинокої К.Ю.

представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.11.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано у ВДРАЦ Бориспільського МРУЮ Київської області, про що був складений актовий запис № 601. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 було присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

23 березня 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області шлюб між ОСОБА_2 (далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі - відповідач) було розірвано.

Як вказано в позові, від шлюбу подружжя спільних дітей не мають.

У період перебування в шлюбі сторонами було набуте майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 104 м2, житловою площею 70,50 м2, вартість якого відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 05.01.2026 року складає 1 970 740 (один мільйон дев`ятсот сімдесят тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп.; земельну ділянку площею 0,10001 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0025 вартість якої відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 05.01.2026 року складає 151 760 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп.; земельну ділянку площею 0,06105 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0026, вартість якої відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 05.01.2026 року (додається) складає 87 490 (вісімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 00 коп.; земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062, вартість якої відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 05.01.2026 року (додається) складає 151 740 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот сорок) грн. 00 коп.

Загальна вартість вказаного майна складає 2 361 730 (два мільйони триста шістдесят одна тисяча сімсот тридцять) грн.

В позові зазначено, що житловий будинок збудовано спільно подружжям, перебуваючи в шлюбі. Правовстановлюючі документи та технічна документація на житловий будинок та на земельні ділянки знаходиться у відповідача.

Як підкреслено в позові, вказане майно є спільним майном подружжя, однак з дня розірвання шлюбу сторони не змогли досягнути добровільної згоди щодо його поділу. Позивач неодноразово намагалася вирішити питання поділу житлового будинку мирно, пропонуючи як в усній формі звернутися до нотаріуса та укласти відповідну угоду, так і пропонуючи здійснити поділ майна, надіславши відповідне письмове звернення відповідачу в письмовій формі.

Відтак позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ): житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 104 м2 (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 м2 (сімдесят з половиною квадратні метри); земельну ділянку площею 0,10001 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0025; земельну ділянку площею 0,06105 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0026; земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062. Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) за позивачем, ОСОБА_2 , на праві власності: 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 104 м2 (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 м2 (сімдесят з половиною квадратні метри); 1/2 земельної ділянки площею 0,10001 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0025; 1/2 земельної ділянки площею 0,0610 5га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0026; 1/2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062. Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) за відповідачем, ОСОБА_3 , право власності на: 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 104 м2 (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 м2 (сімдесят з половиною квадратні метри); 1/2 земельної ділянки площею 0,10001 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0025; 1/2 земельної ділянки площею 0,06105 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0026; 1/2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 13312 грн., та витрат на професійну правничу допомогу.

21.01.2026 ухвалою Березанського міського суду Київської області позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.02.2026 ухвалою Березанського міського суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 16.03.2026 було закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про виклик свідків.

20.02.2026 до суду від відповідача надійшов разом з додатками відзив на позов про поділ спільного майна подружжя (а.с. 53-80).

Так, у відзиві вказано, що відповідач вважає спірні земельні ділянки особистою приватною власністю, які не підлягають поділу в порядку ст. 69, ст. 70 СК України, адже ще до реєстрації шлюбу за особисті кошти їх придбав.

Щодо житлового будинку, то відповідач також вважає, що він є його особистою приватною власністю, оскільки спірний будинок був ним побудований ще до шлюбу з позивачкою, за рахунок його особистих коштів та його особистої праці на придбаній ще до шлюбу земельній ділянці, хоча і був зареєстрований вже під час шлюбу. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 участі у будівництві спірного будинку не брала, власних коштів на його будівництво не витрачала, а тому достеменно знала, що спірний будинок побудований до їхнього шлюбу за грошові кошти відповідача та за рахунок його особистої праці.

Отже, відповідач у відзиві просив суд в задоволенні позову відмовити.

23.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, зокрема, наступне (а.с. 81-84).

Так, представник позивача вказує, що відповідачем не надано будь-якого належного доказу, який би підтверджував факт початку і закінчення будівництва спірного житлового будинку саме до укладення шлюбу з позивачем. Зі свого боку позивач стверджує, що будинок будувався під час укладеного шлюбу, за її безпосередньо участі та за вкладеними коштами, які остання накопичила на той час та які отримувала у вигляді заробітної плати, виплат на оздоровлення та так званих «відпускних» працюючи на посаді вчителя в Бориспільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6.

Щодо визнання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210400000:04:002:0025;3210400000:04:002:0026 та 3210400000:04:002:0062 спільним майном подружжя та його поділу зазначено, що згідно з доданими до позовної заяви витягами державної реєстрації права власності вказаних ділянок, їх реєстрації була здійснена 16.06.2012. Враховуючи те, що шлюб між позивачем та відповідачем було зареєстровано 20.11.2010 року, сторона позивача вважає зазначені земельні ділянки такими, що належать до спільної сумісної власності колишнього подружжя та підлягають поділу. Також, звернено увагу на те, що спірний житловий будинок побудований на одній зі спірних земельних ділянок, а саме з кадастровим номером: 3210400000:04:002:0025.

Разом з тим, щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3210400000:04:002:0062, то у відповіді на відзив вказано, що враховуючи те, що з моменту набуття права власності на вказану земельну ділянку відповідачем минуло більш ніж 14 років та позивач не пам`ятала про те як саме відповідач набув земельну ділянку, та вважала, що вона як і інші була придбана відповідачем, а документи на земельну ділянку знаходяться у відповідача. Натомість, отримавши разом з відзивом на позовну заяву додані документи, з`ясувала, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3210400000:04:002:0062 була набута в порядку здійснення безоплатної приватизації із земель комунальної власності. До отримання копій документів в межах даної справи позивачу було відомо лиш те, що відповідач у 2012 році займався реєстрацією прав власності на спірні земельні ділянки, що і підтверджується відповідними витягами, доданими до позову. Позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності у неї підстав для встановлення права спільної сумісної власності на вищевказану земельну ділянку, адже сторони, перебуваючи в шлюбі, мали довірливі і дружні відносини, вели спільне господарство, зокрема, обробляли земельні ділянки, які наразі є спірними. Всі спірні земельні ділянки є суміжними і враховуючи період спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу позивач майже 14 років займалась обробітком всіх земельних ділянок на рівні з відповідачем. А подекуди і більше вільного від професійної діяльності часу присвячувала якщо не будівництву та ремонту в спірному житловому будинку, то господарюванню на землі. В тому числі разом з відповідачем позивач обробляла і земельну ділянку з кадастровим номером: 3210400000:04:002:0062, підтримувала її в стані, придатному до використання за призначенням: здійснювала регулярно прибирання бур`янів та зарослів, адже ділянка була колись заболочена і невжиття регулярних прибирань призвела б до захаращення земельної ділянки високорослими рослинами та втрату її придатності. Нинішній стан земельної ділянки позивачу невідомий з причин проживання останньої в іншому місті. Однак позивач ствердно заявляє, що якби не її участь у підтриманні, зокрема, вказаної вище земельної ділянки в належному стані, то ділянка б давно заросла високорослими лозами, деревами і бур`янами, втративши б свій стан та була б такою, що не відповідає її цільовому призначенню.

Відтак позивач вважає, що майже 14 років її системної сезонної праці на зазначеній земельній ділянці є вагомим аргументом для визнання її спільним майном подружжя в розумінні ч. 1 ст. 62 СК України.

02.03.2026 відповідачем до канцелярії суду було подано заперечення (а.с. 98-100). В запереченнях останній вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що: спірний будинок будувався за її безпосередньої участі та за її вкладеними коштами; позивач у шлюбі провела значні ремонтно-будівельні роботи, що суттєво покращило об`ємно-планувальні показники та технічний стан будинку. Відповідач підкреслив, що такі докази позивач не надала і ніколи не зможе надати в зв`язку з тим, що вони в неї відсутні, так як спірний будинок був побудований відповідачем ще до шлюбу за рахунок його особистих коштів та його особистої праці на придбаній ним ще до шлюбу земельній ділянці, хоча і був зареєстрований вже під час шлюбу.

Щодо спірних земельних ділянок, то відповідач виклав позицію аналогічну до вже висловленої у відзиві.

Відтак відповідач у своїх запереченнях просив суд в задоволенні позову про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні 22.04.2026 була допитана в якості свідка, в подальшому, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`являлась.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд задовольнити позов, з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 23.06.2026 проти задоволення позову заперечував, в подальшому, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`являвся.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів викладених у відзиві на позов та у запереченнях.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та подав відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час судового розгляду були допитані свідки, які дали наступні показання.

Свідок ОСОБА_2 , яка є також позивачем по справі, розповіла, що познайомилась з колишнім чоловіком (відповідачем) в 2007 році, коли він приїхав в м. Березань з Одещини, де він розлучився. Від попереднього шлюбу у нього є діти. Відповідач кликав її з собою на Одещину, але вона не погодилась їхати. Згодом свідок з відповідачем стали жити разом та знімати квартиру. Пізніше вони вирішили будувати будинок. Їхній знайомий ОСОБА_7 запропонував купити земельну ділянку, яка належала його сестрі ОСОБА_8 , і як наслідок ОСОБА_7 займався продажем, а купівлею відповідач. Далі свідок вказала, що в березні 2009 року почали заливати фундамент на придбаній земельній ділянці. Допомагали знайомі, брат відповідача, пасинок ОСОБА_9 . Сама свідок варила їм їжу. Через деякий час ОСОБА_2 дізналась, що у відповідача є інша жінка, вони посварились. Однак, згодом ОСОБА_3 вибачився перед нею і вони помирились та стали знову жити разом.

Крім того, ОСОБА_2 підкреслила, що вона також вкладала кошти в будівництво, зокрема, давала кошти на дах, паркан. Також, додала, що займалась домогосподарством.

Щодо набуття права власності на земельні ділянки відповідачем, повідомила, що документи оформлювались без неї, вона не була присутня при цьому. А щодо будинку, то вказала, що він досі недобудований, зроблена в ньому тільки одна кімната, будинок не газифікований.

Свідок ОСОБА_10 вказав суду, що є братом позивачки, а відповідач є його колишнім зятем. Повідомив, що коли сторони проживали разом, то він був у них в гостях, а вони їздили до нього. В 2007 році сторони познайомились, в 2008 році приїхали до матері позивачки, де остання представляла ОСОБА_3 як свого чоловіка. В 2010 році сторони уклали шлюб, а вже в 2014 році свідок з своєю сім`єю приїжджали до них на вхідчини до новобудови.

ОСОБА_10 повідомив, що особисто участі в будівництві не приймав. Сестра займалась побутовими питаннями, зять будівництвом. Також сестра давала кошти на будівництво.

Крім того, повідомив, що в нього є фото, де видно, що спірна земельна ділянка оброблялася, їхня мати давала саджанці для висадки на земельній ділянці.

Свідок повідомив також, що достеменно не пам`ятає коли почалося будівництво будинку, але це було до укладення шлюбу, до 2010 року.

Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що є другом відповідача. Зазначив, що будувати спірний будинок почали в червні 2009 року, закінчили у вересні 2010 року, поставили коробку та накрили дах. Щодо позивачки ОСОБА_2 , то вказав, що бачив її на будівництві, однак не знав, що то дружина ОСОБА_3 .

Разом з тим, свідок повідомив, що будували будинок він з відповідачем і іноді допомагав син відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до копії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2023 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було задоволено. Шлюб, укладений 20 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що був складений відповідний актовий запис №601, розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 25.04.2023 (а.с. 10).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності з часткою власності 1/1 належить житловий будинок загальною площею 104,00 кв.м, житловою площею 70,50 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер майна: 38782762. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н, 24.12.2012, Виконавчий комітет Березанської міської ради (а.с. 11).

Також, матеріали справи містять копію висновку про вартість нерухомого майна, яким є: житловий будинок загальною площею 104,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Суд зазначає, що до обставин, які підлягають встановленню в даній справі, зокрема, належить час будівництва спірного будинку.

Даючи оцінку доказам в цій частині, що здобуті в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що житловий будинок загальною площею 104,00 кв.м, житловою площею 70,50 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , почали будувати до укладення шлюбу. Державна реєстрація вказаного нерухомого майна, була здійснена відповідачем 24.12.2012, тобто під час шлюбу з позивачкою. Отже, будинок був побудований позивачем та відповідачем під час шлюбу, що також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Відтак з вищезазначеного вбачається, що житловий будинок загальною площею 104,00 кв.м, житловою площею 70,50 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Щодо позовних вимог, що стосуються земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 17 ЗК України (у даному випадку і далі в редакції, чинній на час видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062 - 11.12.2012 року, а.с. 62) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, зокрема, відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянокі з земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна діляна площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062, належить ОСОБА_3 на підставі права власності, що підтверджується копією архівного витягу з протоколу засідання дев`ятнадцятої чергової сесії шостого скликання від 06 липня 2012 року, рішення №213-19-VI «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» Березанської міської ради (а.с. 61) та копією Державного акта на право власності на дану земельну ділянку (а.с. 62).

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).

Отже, земельна ділянка, кадастровий номер: 3210400000:04:002:0062, площею 0,1000 га, набута в порядку безоплатної передачі, не є об`єктом спільної сумісної власності, її поділ як спільного майна подружжя не узгоджується з вищенаведеними вимогами законодавства.

Відтак в частині позовних вимог, що стосуються вказаної земельної ділянки слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю та поділ земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 3210400000:04:002:0025, 3210400000:04:002:0026, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:04:002:0025, 3210400000:04:002:0026 набуті ОСОБА_3 на підставі Договорів купівлі-продажу від 18.08.2010 року (а.с. 57; 59).

Згідно з п. 1 вказаних Договорів продавець передає у власність покупця ( ОСОБА_3 ), а покупець приймає у власність, земельні ділянки і зобов`язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Дані Договори купівлі-продажу земельних ділянок від 18.08.2010 року, посвідчено державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В., та зареєстровані в реєстрі з №1851, №1848.

Статтею 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.ч. 19, 23, 24 Постанови Пленуму ВССУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуде за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень цивільного законодавства, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Отже, оскільки відповідачем було набуто спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:04:002:0025, 3210400000:04:002:0026 за Договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18.08.2010 року ще до укладення шлюбу, такі земельні ділянки є його особистою приватною власністю та не підлягають поділу.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатила судовий збір в сумі 13312,00 гривень (а.с. 6; 36 зворот).

Отже, з огляду на часткове задоволення позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3328,00 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача також повідомив, що буде подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, - задовольнити частково.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 104 кв.м (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 кв.м (сімдесят цілих п`ять десятих квадратні метри) спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 104 кв.м (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 кв.м (сімдесят цілих п`ять десятих квадратні метри).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 104 кв.м (сто чотири квадратні метри), житловою площею 70,50 кв.м (сімдесят цілих п`ять десятих квадратні метри).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення буде складено 27 липня 2026 року.

Суддя Т.В. Дудар