Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №640/34314/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Чаплик І.Д.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Справа № 640/34314/21

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що викладене у листі від 12.10.2021 № 2600-0308-8/102707 та яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням всіх періодів трудової діяльності, зокрема за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, згідно записів трудової книжки та за частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13.09.2021 про перерахунок пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ЄДРПОУ: 42098368) розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 13.09.2021 про перерахунок пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності з нормами Закону №1058 та Порядку №22-1.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві всупереч вищенаведеним нормам законодавства не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, а лише надіслало позивачу лист від 12.10.2021 № 2600-0308-8/10270724.

Отже, відповідач діяв протиправно, надаючи відповідь листом на заяву позивача, без постановлення рішення за результатом розгляду цього питання.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, стверджуючи, що страховий стаж Позивача обчислено по 29.02.2020 і незарахованих періодів стажу немає.

При цьому, Апелянт посилається на неможливість проведення спірного перерахунку пенсії Позивача, оскільки з 01.04.2020 його пенсію перераховано автоматично, а наступний перерахунок можливий не раніше, ніж через 2 роки.

Водночас, Апелянт наполягає на тому, що діяв у відповідності до вимог законодавства, зокрема приписів Порядку № 22-1.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 та від 18.11.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .

Згідно із копією трудової книжки Позивача, зокрема, з 12.10.1989 працював майстром плавильної дільниці ливарного цеху; 02.10.1995 робоче місце було проатестоване за спеціальністю та віднесене до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників; 01.11.1999 - переведений майстром плавильної дільниці ливарного цеху; 28.12.2002 та 01.12.2008 робоче місце було проатестоване за спеціальністю та віднесене до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників; 01.03.2012 - переведений начальником дільниці №35; 24.06.2014 - робоче місце було проатестоване за спеціальністю та віднесене до Списку №2 виробництв; 01.01.2017 - переведений майстром 2 групи.

Позивачу з 26.05.1993 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 13.09.2021, у якій просив провести перерахунок його пенсії.

Листом від 12.10.2021 № 2600-0308-8/102707 Відповідач повідомив Позивача, що страховий стаж позивача, обчислений згідно вимог чинного законодавства становить 76 років 5 місяців 1 день, у тому числі: 58 років 5 місяців 1 день страхового стажу та додаткових років за Списком №1. Розмір пенсії позивача обчислено із заробітної плати за період з 01.09.1981 по 31.08.1986 (згідно документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи), та з 01.07.2000 по 31.03.2008 згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Попередній перерахунок був проведений з 01.04.2020, у зв`язку з тим, що не минуло 24 місяці після попереднього перерахунку, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, Позивач звернувся до суду із цим позовом.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заяви Позивача від 13.09.2021, ГУ ПФУ в м. Києві було прийнято рішення від 08.10.2021 № 930080160412/148, яким у задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом № 1058-IV регламентовано принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ (з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону №1058-IV, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, судова колегія звертає увагу на те, що до предмету спору у цій справі належить вирішення питання про правомірність/протиправність рішення суб`єкта владних повноважень - Відповідача у справі щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 із зарахуванням всіх періодів трудової діяльності, зокрема за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, згідно записів трудової книжки та за частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, розглянувши заяву Позивача, зареєстровану 13.09.2021 за № 39616/8, не прийняв жодного рішення, а лише надіслав лист від 12.10.2021 № 2600-0308-8/10270724.

Втім, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія зазначає, що за результатом розгляду заяви Позивача, зареєстрованої 13.09.2021 за № 39616/8, ГУ ПФУ в м. Києві було прийнято рішення від 08.10.2021 № 930080160412/148, яким у задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав /т. 1 а.с. 110/.

Про рішення та мотиви суб`єкта владних повноважень Відповідач повідомив Позивача листом від 12.10.2021 № 2600-0308-8/10270724.

Отже, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про те, що він не допустив протиправної бездіяльності в частині щодо прийняття рішення у відповідності до приписів Порядку № 22-1. А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з огляду на неповне встановлення судом обставин цієї справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам Апелянта про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії Позивача із зарахуванням всіх періодів трудової діяльності, зокрема за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, згідно записів трудової книжки та за частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

У разі, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.

Так, з матеріалів пенсіїйної справи Позивача вбачається, що з 01.04.2020 було проведено перерахунок його пенсії як особі, яка продовжувала працювати.

Отже, право на перерахунок пенсії у відповідності до приписів ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 станом на 13.09.2021 у Позивача не виникло.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (ч. 3 ст. 24 Закону № 1058).

При цьому, додаткові роки за період роботи з 12.10.1989 по 31.10.1999 зараховано до пільгового стажу роботи Позивача, що вбачається з розрахунку за формою РС-право /т.1 а.с. 33/.

Разом з тим, періоди роботи за Списком № 2 (за період з 01.11.1999 по 31.12.2017) після призначення пенсії зараховуються до загального страхового стажу у звичайному календарному обчисленні.

Висновки суду першої інстанції в цій частині ані Позивачем, ані Відповідачем не оскаржуються.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що Відповідач не допустив протиправної бездіяльності, а рішення від 08.10.2021 № 930080160412/148, мотиви якого викладено Відповідачем також у листі від 12.10.2021 № 2600-0308-8/10270724 відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає задоволенню, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 24 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.Д. Компанієць

Є.І. Мєзєнцев