Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №640/2406/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Щавінський В.Р., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Справа № 640/2406/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України

в Чернігівській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 5733 від 10 червня 2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;

- визнати протиправним рішення, що містяться у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 09 серпня 2021 року за № 2600-0212-8/27202;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 13 травня 2021 № 21-561зп з розрахунку 90% із заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 липня 2021 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 лютого 2021 року.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Також суд першої інстанції зазначив, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції.

Зокрема, Апелянта просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 5733 від 10 червня 2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;

- визнати протиправним рішення, що містяться у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 09 серпня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 - VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 13 травня 2021 № 21-561зп з розрахунку 90% із заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 липня 2021 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 лютого 2021 року.

В обґрунтування своїх вимог Апелянтка зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, невмотивованим та таким, що ухвалене на підставі неповного, не всебічного з`ясування обставин адміністративної справи. Наполягає на тому. Що суд першої інстанції не надав оцінку всім доказам та аргументам, не мотивував причини відхилення та незастосування законодавства, на які вона посилалася.

Зокрема, на переконання ОСОБА_1 , не є спірним її право на перерахунок пенсії, оскільки таке право не заперечується Відповідачем. Натомість ключовим у цій справі є питання про визначення відсоткового розміру пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром.

Також Апелянтка зазначає, що застосуванню підлягали приписи ч. 20 ст. 86 Закону України « Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та наполягає на тому, що звуження змісту та обсягу вже існуючих прав і свобод не допускається.

Разом з тим, ОСОБА_1 стверджує, що застосуванню підлягають приписи саме Закону № 1697-VІІ, оскільки Закон № 1789-ХІІ втратив чинність у 2015 році.

Також Апелянт зазначає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом № 3668-VІ не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Також Апелянтка посилається на правові висновки Верховного Суду, які викладені зокрема у постанові від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 та правову позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі № 380/17916/24, а також на рішення судів у справах № 760/6929/16-а та № 640/14521/20, які, на її переконання, мають преюдиційне значення.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 та від 30.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

8. Обставини справи, установлені судом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Позивачка з серпня 2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.07.2016 № 760/6926/16-а зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) здійснити перерахунок Позивачу пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку 21249,94 гривень, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури від 15.02.2016 року №18-134зп без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час починаючи з 01.01.2016р.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 № 640/14521/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ч. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №21-680зп з розрахунку 90% із заробітної плати - 45 352,84 грн., без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 травня 2020 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 січня 2020 року.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішень від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 (щодо реалізації працівниками прокуратури визначеного ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" права на здійснення перерахунку раніше призначених пенсій) та від 26.03.2020 № 6-р/2020 (щодо неконституційності нормативного регулювання заробітної плати прокурора рішеннями Кабінету Міністрів України у тому числі) у Позивачки виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури.

З метою реалізації наведеного права Офісом Генерального прокурора, який є правонаступником Генеральної прокуратури України, Позивачці надано довідку № 21-561зп від 13.05.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Позивачка звернулася до Пенсійного Фонду України із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 % заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження виплати відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора № 21-561зп від 13.05.2021.

Рішенням від 10.06.2021 № 5733 Відповідач 1 відмовив у перерахунку пенсії, зазначаючи, що проводити такий перерахунок недоцільно, оскілки розмір пенсії з урахуванням рішення суду більший, ніж обчислений відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та довідки від 13.05.2021 №21-561, виданої Офісом Генерального прокурора.

9. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Позивачка звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Закону України 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII)

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час призначення Позивачці пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі - Закон №1789-ХІІ).

Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»№3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ були внесені зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (набрав чинності 15 липня 2015 року, далі - Закону № 1697-VІІ), при цьому у первинній редакції частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ Прикінцеві положення Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається з пояснювальної записки до його законопроєкту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року.

Водночас, згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопад 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

11. Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року, виникли правові підстави для проведення перерахунку пенсій визначені положеннями частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII.

Як вбачається із матеріалів справи, довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 13.05.2021 №21-561зп видана саме на підставі зазначеного вище рішення КСУ.

Водночас, з набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Враховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.

Зокрема, у зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок, згідно якого: «до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.»

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано враховано висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у зазначеній справі.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення перерахунку на підставі нової довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII.

Посилання Апелянтки на правові висновки, викладені у постанові верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 є безпідставним, оскільки висновки у цій справі не є релевантними до справи № 640/2406/22 з огляду на різні приписи законодавства, які підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі № 380/17916/24 колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки висновки судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для врахування відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів Апелянтки про необхідність перерахунку її пенсії згідно довідки від 13.05.2021 №21-561зп без застосуванням обмеження максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, про що зазначає Апелянтка.

Разом з тим, абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

У контексті зазначеного судова колегія враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням цього Закону стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VІІ питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.

Отже, доводи Апелянтки про те, що обмеження її пенсії максимальним розміром не може бути застосовано є необґрунтованими з огляду на викладене вище.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що у спірному рішенні Відповідач 1 правильно зазначив, що у разі здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 13.05.2021 №21-561зп, під час розрахунку буде застосовано відсотковий розмір пенсії 60% місячної заробітної плати. Окрім того, буде застосовано обмеження пенсії максимальним розміром: не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - 17690 грн.

Відтак, оскільки станом на момент звернення розмір пенсії Апелянтки становив 19124,32 грн, здійснення перерахунку пенсії, внаслідок якого її розмір буде зменшено до 17690, 00 грн, є недоцільним, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Посилання Апелянтки на рішення судів у справах № 760/6929/16-а та № 640/14521/20 колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як зазначалося судом раніше, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/5962/20 констатувала помилковість правової позиції, яка була застосована зокрема й у зазначених справах. Окрім того, між сторонами виникли нові правовідносини і суд зобов`язаний застосовувати актуальні висновки Верховного Суду щодо правозастосування. Посилання на скасовані або змінені правові позиції не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки нові правовідносини регулюються з урахуванням чинної та уніфікованої судової практики.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Доводи Апелянтки правильності рішення суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 24 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.Д. Компанієць

Є.І. Мєзєнцев