Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №420/16002/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16002/25

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 30.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі ДПС) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що становить 86678,46 грн., на бюджетний рахунок - UА228999980314070512000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Саф`яни/18010300.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ФО-ПП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ), суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що становить 86678,46 грн., на бюджетний рахунок - UА228999980314070512000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Саф`яни/18010300.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 є платником податків у ДПС та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП) (додаються), податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 86678,46 грн., а саме: перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (б/к 18010300) - 84172,10 грн., яка виникла в результаті, а саме: податкового повідомлення-рішення (форма ‘Ф’) №0444090-2408-1502-UА51080090000065506 від 22.05.2024 року на суму 86678,46 грн. (основний платіж).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф” №0104611-1306-1532 від 19.11.2024 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.

Податкова вимога №0104611-1306-1532 від 19.11.2024 року відповідачем не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною, а тому є узгодженою.

Оскільки відповідачем не сплачено податковий борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо самостійної сплати податкового боргу, нарахованого на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, відтак така сума грошового зобов`язання відповідача вважається узгодженою та є податковим боргом, який підлягає стягненню.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі – ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання;

Згідно положень пп.16.1.4 п.6.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, контролюючий орган вказує, що згідно довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП) (додаються), податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 86678,46 грн., а саме: перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (б/к 18010300) становить 84172,10 грн., яка виникла в результаті, а саме: податкового повідомлення-рішення (форма ‘Ф’) №0444090-2408-1502-UА51080090000065506 від 22.05.2024 року становить - 86 678,46 грн.(основний платіж).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф” №0104611-1306-1532 від 19.11.2024 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.

Наведена вище податкова вимога була повернута відповідачу із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» Ф 20.

Разом з цим, зі змісту наданих контролюючим органом поштових відправлень не можливо ідентифікувати, що на адресу ОСОБА_1 було направлено саме податкове повідомлення-рішення №0444090-2408-1502-UА51080090000065506 від 22.05.2024 року та податкова вимога №0104611-1306-1532 від 19.11.2024 року.

Крім того, як вбачається з наданої суду копії податкового повідомлення-рішення №0444090-2408-1502-UА51080090000065506 від 22.05.2024 року, позивачем нараховано відповідачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 86678,46 грн. як власнику об`єкту нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_2 .

Як на підставу визначення власника майна позивач посилається на «інформаційно-комунікаційну систему ДПС».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав від 16.01.2026 року, відповідно до якої нерухоме майно – нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 , належить з 25.01.2018 року ОСОБА_2 , а з 06.06.2023 року – Приватному товариству «Автомотив».

Отже, названий вище об`єкт нерухомості ОСОБА_1 ніколи не належав, що свідчить про безпідставне нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання.

Більш того, як вбачається з відповіді позивача на адвокатський запит від 11.03.2026 року, у зв`язку з виявленою розбіжністю ППР №0444090-2408-1502-UА51080090000065506 від 22.05.2024 року на суму 86678,46 грн. вважається скасованим (відкликаним).

Наведене також підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції додатковими поясненнями ДПС, з яких вбачається, що ДПС повідомляє суд про скасування 26.01.2026 р. нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості щодо якого передані матеріали для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 86678,46 грн. по платнику податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У зв`язку з цим, ДПС до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції був направлений лист 06.02.2026 р. № 1972/5/15-31-13-06-02 щодо закінчення виконавчого провадження по ОСОБА_1 , яке було відкрито відповідно до виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 01.09.2025 р. по справі № 420/16002/25. Станом на день подання додаткових пояснень по справі податковий борг у платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) – відсутній.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст.315, ст.317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст.243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький