Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №357/16024/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року місто Київ

Справа № 357/16024/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13338/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року (ухвалено у складі судді Бебешко М.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

07 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 104058973 у розмірі 88 000 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 66 000 грн - заборгованість за процентами, 2 000 грн - заборгованість за комісією, а також судового збору у розмірі 3 028 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 104058973, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу 20 000 грн строком на 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію.

ТОВ «Мілоан» виконало свій обов`язок за договором і перерахувало кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак останній у встановлений договором строк зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104058973 у загальному розмірі 88 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 13 березня 2026 року позов задовольнив повністю.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 104058973 від 14 вересня 2021 року у розмірі 88 000 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наданими позивачем доказами підтверджено укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, перерахування відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язку з їх повернення та перехід до позивача права вимоги за договором факторингу. Відповідач доказів належного виконання зобов`язання або відсутності заборгованості не подав.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із заочним рішенням, ОСОБА_1 08 червня 2026 року подав засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення ним кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису. Вказує, що позивач подав лише паперові копії документів, які називає електронними доказами, проте не надав їх оригіналів у відповідному електронному форматі та не довів надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора й акцептування ним пропозиції укласти договір.

Посилається також на те, що через розгляд справи за його відсутності був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування у позивача оригіналів кредитного договору та інших електронних документів.

Інших заперечень проти встановлених судом обставин укладення та виконання кредитного договору, розміру заборгованості чи переходу до позивача права вимоги апеляційна скарга не містить.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104058973 в електронній формі.

За пунктами 1.2, 1.3 договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 грн строком на 30 днів - з 14 вересня до 14 жовтня 2021 року.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.5.1 договору загальні витрати позичальника протягом первісного строку кредитування становили 8 000 грн, з яких 6 000 грн - проценти за користування кредитом та 2 000 грн - одноразова комісія за його надання. Орієнтовна загальна вартість кредиту становила 28 000 грн.

У договорі зазначено, що ТОВ «Мілоан» підписало його електронним підписом 14 вересня 2021 року о 16 год 26 хв, а ОСОБА_1 - електронним підписом одноразовим ідентифікатором S51161 о 16 год 27 хв. Додаток № 1 до договору та паспорт споживчого кредиту також містять відомості про їх підписання позичальником електронним підписом.

Анкета-заява на кредит № 104058973 містить персональні дані відповідача, у тому числі його паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання та номер телефону НОМЕР_1 , а також відомості про послідовність оформлення заявки в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Платіжним дорученням № 32449226 від 14 вересня 2021 року підтверджено перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у сумі 20 000 грн на платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором свідчать про наявність заборгованості у загальному розмірі 88 000 грн, яка складається з 20 000 грн основного боргу, 66 000 грн процентів та 2 000 грн комісії.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024. Відповідно до витягу з реєстру боржників до цього договору позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104058973 у розмірі 88 000 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 88 000 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та правочин підписаний його стороною (сторонами).

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України встановлено письмову форму кредитного договору.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку; заповнення формуляра заяви в електронній формі, що підписується в установленому законом порядку; або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції та логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Оригінал електронного документа у передбачених законом випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, у тому числі у паперовій копії.

Частинами першою, другою статті 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може заперечуватися виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися лише з цієї підстави.

Єдиний довід апеляційної скарги по суті спору повністю повторює довід заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та полягає у запереченні належності доказів укладення електронного кредитного договору. Колегія суддів відхиляє цей довід як такий, що спростовується матеріалами справи.

Поданий позивачем договір про споживчий кредит № 104058973 містить відомості про його підписання електронними підписами обох сторін: кредитодавцем 14 вересня 2021 року о 16 год 26 хв та відповідачем - о 16 год 27 хв за допомогою одноразового ідентифікатора S51161. Відомості про підписання відповідачем електронним підписом містять також додаток № 1 до договору і паспорт споживчого кредиту.

Зміст договору та анкети-заяви узгоджується між собою щодо особи позичальника, його паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, адреси проживання та номера телефону НОМЕР_1 . Саме цей номер телефону ОСОБА_1 зазначив і в апеляційній скарзі як засіб зв`язку. Належність йому цього номера та його використання під час оформлення кредиту апелянт не заперечує.

Анкета-заява відображає послідовність оформлення кредиту в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан», а платіжне доручення № 32449226 від 14 вересня 2021 року підтверджує перерахування 20 000 грн на вказану під час оформлення кредиту платіжну картку. Апелянт не заперечує належність йому зазначених у договорі персональних даних і платіжної картки та не спростовує факту отримання кредитних коштів.

ОСОБА_1 також не стверджує, що його персональні дані, номер телефону, платіжна картка або одноразовий ідентифікатор були викрадені чи неправомірно використані іншою особою саме для укладення кредитного договору № 104058973. Не заявлено ним і вимог про визнання цього договору недійсним або неукладеним у встановленому законом порядку.

Долучені до апеляційної скарги лист Білоцерківського районного управління поліції та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не спростовують висновків суду, оскільки з них лише вбачається, що за заявою відповідача 17 вересня 2021 року було зареєстровано кримінальне провадження щодо заволодіння невстановленою особою під час телефонної розмови грошовими коштами на суму близько 98 406 грн, яке 28 вересня 2021 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Водночас у цих документах не зазначено ні ТОВ «Мілоан», ні кредитний договір № 104058973, ні обставини використання третьою особою персональних даних відповідача, його номера телефону, платіжної картки або одноразового ідентифікатора для оформлення спірного кредиту. Тому сам факт звернення до поліції з приводу події, зв`язок якої зі спірним договором наведеними документами не підтверджено, не є доказом укладення цього договору сторонньою особою.

Посилання апелянта на те, що суд позбавив його можливості заявити клопотання про витребування оригіналів електронних документів, також не дає підстав для скасування рішення, оскільки після отримання заочного рішення відповідач скористався правом подати заяву про його перегляд, а надалі - апеляційну скаргу, тобто мав реальну процесуальну можливість сформулювати відповідне клопотання, зазначити, які саме електронні документи необхідно витребувати, у кого вони знаходяться та які обставини мають підтвердити.

Проте ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не просив і не просить витребувати оригінал кредитного договору чи інші електронні документи. Він також не навів конкретних ознак невідповідності поданого візуального відображення договору електронному документу, не зазначив про зміну його змісту, підроблення одноразового ідентифікатора або порушення цілісності документа. Саме лише абстрактне посилання на ненадання файлів у форматах PDF, DOCX чи XML не спростовує відомостей про електронні підписи, що містяться у договорі, і не робить подані докази недопустимими.

Суд першої інстанції правильно оцінив договір, анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, платіжне доручення, розрахунок заборгованості та документи про відступлення права вимоги у їх сукупності й обґрунтовано встановив факт укладення та виконання кредитодавцем договору, порушення відповідачем грошового зобов`язання і наявність у позивача права вимоги.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначеного судом розміру основного боргу, процентів і комісії або недоведеності переходу права вимоги за договором факторингу, відповідно до статті 367 ЦПК України колегія суддів не переглядає рішення в цій частині поза межами доводів скарги.

Інші міркування апелянта зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять посилань на обставини чи докази, які спростовують правильність установлених судом фактів і зроблених на їх підставі висновків.

При цьому апеляційний суд ураховує, що, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення вимагає, щоб рішення національного суду містило мотиви, достатні для відповіді на істотні аспекти доводів сторони, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; суди вищих інстанцій можуть підтримати мотиви судів нижчих інстанцій без їх повного повторення (рішення у справах «Руїз Торія проти Іспанії» та «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належно дослідив та оцінив докази, правильно застосував норми матеріального права і не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат відповідно до статей 141, 382 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 12, 76-81, 259, 263, 268, 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова