Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №357/5505/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/5505/26 Суддя І інстанції - Гавенко О.Л.

Провадження № 33/824/3602/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Зінченка П.Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москва, рф, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Звільнено від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

Згідно постанови, витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 31.05.2022 № 152, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу підготовки та проведення закупівель за напрямком тилового забезпечення управління проведення закупівель Департаменту державних купівель та постачання матеріальних ресурсів МО України з 01.06.2022. Присягу державного службовця ОСОБА_1 склав 01.06.2022. Шостий ранг державного службовця присвоєно наказом державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 01.07.2022 № 187. Витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 24.01.2024 № 22, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України з 24.01.2024. Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України, вказана посада належить до категорії «В» посад державної служби. Відповідно до особової картки державного службовця № 270, ОСОБА_1 з проставленням особистого підпису 27.05.2022 ознайомлений з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції». Витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 28.08.2024 № 290, ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України за угодою сторін з 28.08.2024.

Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією та суб`єктом декларування. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на і на даний час. ОСОБА_1 , припинивши 28.08.2024 діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов`язаний до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2025 року, подати в установленому абзацом другим частиною другою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку Декларацію, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру. Відповідно до публічної частини Реєстру, ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа - 8ecfd3f0-d833-45e7-b1a4-73a78eb40e8e), лише 08.02.2026 о 14:59, а отже несвоєчасно. За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняв ОСОБА_1 за період з 27.08.2024 по 09.02.2026, останній вперше вчинив дії щодо створення Декларації (ідентифікатор документа - 8ecfd3f0-d833-45e7-b1a4-73a78eb40e8e) натиснувши кнопку «Створено чернетку» лише 08.02.2026 о 14:59. Дата першої реєстрації у Реєстрі - 08.02.2022. Отже, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, у порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 28.08.2024 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 08.02.2026 о 15:51 несвоєчасно, без поважних причин подав Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Крім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України (далі - МО України), будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 03.04.2024 о 15:38 несвоєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 , 28.08.2024 припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов`язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 29.08.2024 по 23:59 годин 27.09.2024 ОСОБА_1 був зобов`язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті. Відповідно до публічної частини Реєстру, ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа - e1eb76b5-0fca-4d26-8d60-ff59cba24e47), лише 08.02.2026 о 16:11, а отже несвоєчасно. За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дата першої реєстрації у Реєстрі - 08.02.2022. Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняв ОСОБА_1 за період з 27.08.2024 по 09.02.2026, останній вперше вчинив дії щодо створення Декларації (ідентифікатор документа - e1eb76b5-0fca-4d26-8d60-ff59cba24e47) натиснувши кнопку «Створено чернетку» лише 08.02.2026 о 15:52. Дата першої реєстрації у Реєстрі - 08.02.2022.

Тобто, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник Зінченко П.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що у судовому засіданні стороною захисту було наведено низку доводів, які мали істотне значення для вирішення справи, а саме: оскарження наказу про звільнення ОСОБА_1 ; перебування спору щодо законності звільнення на стадії апеляційного перегляду; правову невизначеність статусу особи, як суб`єкта декларування; проведення реорганізації структурних підрозділів Міністерства оборони України; відсутність умислу на порушення вимог фінансового контролю; самостійне подання декларацій до моменту складання протоколів. Апелянт зазначає, що усі зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями особи в судовому засіданні, однак суд фактично не здійснив їх належного дослідження та не навів мотивів їх відхилення.

Також апелянт наголошує, що ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність саме за несвоєчасне подання декларації без поважних причин, а отже відсутність поважних причин є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення. Втім, як вказує апелянт, матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що органом Національної поліції або судом було встановлено відсутність таких причин, натомість суд фактично переклав обов`язок доведення поважності причин на особу, яка притягається до відповідальності.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив: коли саме уповноважений орган отримав інформацію про подання декларацій; коли були отримані відомості з НАЗК; коли виникла реальна можливість встановити всі ознаки складу правопорушення; з яких підстав датою виявлення правопорушення визначено саме день складання протоколів. Тобто, як вказує апелянт, доводи сторони захисту щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності залишилися без належної перевірки та без мотивованої відповіді суду.

Отже, апелянт вважає, що суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 без достатньої сукупності належних та допустимих доказів, оскаржувана постанова побудована переважно на припущенні про те, що сам факт несвоєчасного подання декларацій автоматично свідчить про наявність складу правопорушення, що суперечить положенням ст. ст. 251, 251 КУпАП та принципу індивідуальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника Зінченка П.Л., які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора Кавацюк І.М., яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, частина 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Згідно примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч. 1, 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом і ніким з учасників справи не заперечувалось, ОСОБА_1 з 01.06.2022 проходив державну службу в Міністерстві оборони України, обіймаючи посади державної служби категорії «В», був ознайомлений з вимогами та обмеженнями, встановленими Законом України «Про запобігання корупції», склав Присягу державного службовця та неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Таким чином, ОСОБА_1 був обізнаний із покладеними на нього обов`язками у сфері фінансового контролю та порядком подання декларацій.

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 28.08.2024 № 290 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 28.08.2024. Зазначений наказ був чинним та підлягав виконанню, а відомості про його скасування чи поновлення ОСОБА_1 на державній службі станом на момент виникнення обов`язку декларування та на момент подання декларацій відсутні.

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був зобов`язаний у встановлені законом строки подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, а також виконувати інші обов`язки суб`єкта декларування.

Разом з тим, судом встановлено, що декларацію після припинення діяльності за 2024 рік ОСОБА_1 подав лише 08.02.2026, тобто після спливу встановленого законом строку, а декларацію, подання якої стало предметом протоколу № 435, також подано із порушенням визначеного законодавством строку.

Відомості з Єдиного державного реєстру декларацій та інформація щодо послідовності дій користувача Реєстру свідчать, про те, що протягом тривалого часу після виникнення відповідного обов`язку ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, спрямованих на створення чи подання відповідних декларацій. Вперше дії щодо створення чернеток декларацій були вчинені лише 08.02.2026, безпосередньо перед їх поданням.

Отже, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подав декларацію 08.02.2026 о 15:51, тобто несвоєчасно, без поважних причин.

Тобто, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, всупереч доводам апеляційної скарги, не передбачає лише умисної форми вини, оскільки сама диспозиція цієї норми передбачає, що вказане адміністративне правопорушення, може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларацій зумовлено поважними причинами, отже доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив твердження ОСОБА_1 та його захисника про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларацій у зв`язку з оскарженням наказу про звільнення та проведенням реорганізації структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Сам по собі факт оскарження наказу про звільнення не зупиняє його дії та не звільняє особу від виконання вимог антикорупційного законодавства. На момент виникнення обов`язку подання декларацій наказ про звільнення був чинним, а тому ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до свого фактичного правового статусу. Наявність судового спору щодо законності звільнення не створювала об`єктивних перешкод для своєчасного подання декларацій та не позбавляла його можливості виконати передбачений законом обов`язок.

Посилання в апеляційній скарзі на реорганізацію структурних підрозділів та невизначеність щодо посади, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами як такі, що об`єктивно унеможливлювали подання декларацій. Крім того, ОСОБА_1 був зареєстрованим користувачем Реєстру з 08.02.2022, мав чинний кваліфікований електронний підпис, досвід подання декларацій та був обізнаний із порядком їх подання.

Крім того, сам ОСОБА_1 не заперечуючи факт несвоєчасного подання декларацій, підтвердив обізнаність із вимогами законодавства щодо декларування.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності, то апеляційний суд зауважує, що датою виявлення вчиненого правопорушення слід вважати день складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП.

Виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме сукупності його об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Така правова позиція кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 січня 2024 року, зокрема, щодо початку притягнення особи до адміністративної відповідальності, (постанові у справі № 522/12566/18).

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові судді і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі щодо ОСОБА_1 , апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Зінченка П.Л. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал