Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №753/6046/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року місто Київ.

Справа № 53/6046/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10423/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року (у складі судді Панченко О.М., повне рішення складено 11.03.2026 р.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» в квітні 2024 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Посилається в позові на те, що 24 березня 2023 року відповідач уклала з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Договір позики №38282-03/2023. 26.09.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26092023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» суму фінансування, а ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №26092023 від 26.09.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 58 400,00 грн., з яких: - 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 43 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. 08.03.2023 відповідач уклала з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики №78487678. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування, а ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників №10 від 21.09.2023 до Договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 46 000,00 грн., з яких: - 11 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 34 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. 25 березня 2023 року відповідач уклала з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» кредитний договір №40301-03/2023. 03.07.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу №3072023. 27.10.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» суму фінансування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №27102023 від 27.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44 070,00 грн., з яких: - 11 300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 32 770,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. У зв`язку з викладеним Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути заборгованість у розмірі 148 470,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києвавід 11 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну заборгованість у розмірі 75 600,00 грн., що складається з :

-по Договору позики №38282-03/2023 від 24.03.2023 р. у розмірі 30 000,00 грн. ( що складається з 15 000,00 грн.- тіла кредиту та 15 000,00 грн. відсотків);

-по Договору позики № 78487678 від 08.03.2023 р. у розмірі 23 000,00 грн. ( що складається з 11 500,00 грн. боргу по тілу кредиту та 11 500,00 грн. відсотків);

-по Кредитному договору №40301-03/2023 від 25.03.2023 р. у розмірі 22 600,00 грн. ( що складається з 11 300,00 грн. по тілу кредиту та 11 300,00 грн. відсотків);

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 541,83 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині стягнення відсотків, представник відповідача 10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що розмір відсотків не був доведений позивачем, про що констатував сам суд. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про наявність у ОСОБА_2 пільг, як матері військовослужбовця, а саме звільнення від сплати відсотків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

23 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказував, що сторони узгодили розмір кредиту, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів. Заборгованість нарахована відповідно до умов договору та додатків до нього.

Звертає увагу, що за весь період перебування права вимоги по договорам у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача.

Вказує, що Договори були укладені у 2023 році, тоді як син відповідача набув статусу військовослужбовця лише в 2026 році, а тому на момент укладення договорів на відповідача не розповсюджувались пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У судове засідання учасники справи чи їхні представники не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, шляхом доставлення судової повістки до електронних кабінетів системи «Електронний суд».

Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2023 року відповідач уклала з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Договір позики №38282-03/2023.

26.09.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26092023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» суму фінансування, а ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №26092023 від 26.09.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 58 400,00 грн., з яких: - 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 43 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

08.03.2023 відповідач уклала з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики №78487678.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування, а ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників №10 від 21.09.2023 до Договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 46 000,00 грн., з яких: - 11 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 34 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

25 березня 2023 року відповідач уклала з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» кредитний договір №40301-03/2023.

03.07.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу №3072023.

27.10.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» суму фінансування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №27102023 від 27.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44 070,00 грн., з яких: - 11 300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 32 770,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

Факт надання коштів за вищевказаними кредитними договорами підтверджується витребуваними доказами від АТ «ПУМБ».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно були укладені вищевказані Договори позики №38282-03/2023 від 24.03.2023 р., №78487678 від 08.03.2023 р. та кредитний договір №40301-03/2023 від 25.03.2023 р. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачкою не заперечуються, не оспорюється розмір тіла кредиту. Однак з урахуванням того, що тіло кредиту за Договором позики №38282-03/2023 від 24.03.2023 р. складає 15 000,00 грн., за Договором позики № 78487678 від 08.03.2023 р. складає 11 500,00 грн. та за кредитним договором №40301-03/2023 від 25.03.2023 р. складає 11 300,00 грн., а всього 37 800,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків: за Договором позики №38282-03/2023 від 24.03.2023 р. складає 43 400,00 грн., за Договором позики № 78487678 від 08.03.2023 р. складає 34 500,00 грн. та за кредитним договором №40301-03/2023 від 25.03.2023 р. складає 32 770,00 грн., а всього разом на суму 110 670,00 грн. що є неспівмірними сумами по відношенню до тіла кредиту, що є порушенням принципу добросовісності та співмірності.

Рішення суду в частині стягнення тіла кредитів не оскаржується, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 15 000,00 грн. за Договором позики №38282-03/2023 від 24.03.2023 р., 11 500,00 грн. за Договором позики № 78487678 від 08.03.2023 р., та 11 300,00 грн. за кредитним договором №40301-03/2023 від 25.03.2023 р., а всього 37 800,00 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредитам.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті третьому частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок.

Перераховуючи розмір відсотків, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування відсотків у заявленому розмірі, зокрема строк, протягом якого такі відсотки нараховувались. Разом з тим, суд першої інстанції помилково зменшив суму заборгованості до тіла кредиту, не керуючись умовами Договорів.

Так, відповідно до Договору № 38282-03/2023 від 24.03.2023 року, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн (п.1.1.). Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 17.04.2023 року. Дата надання кредиту 24.03.2023 року (п.1.2.). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 2.50% на добу (п. 1.3.). У разі, якщо Клієнт не сплатив кредит у строк, передбачений п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору (п. 2.3.). У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатках до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватись за кожен день користування коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору (п. 4.3).

Відповідно до заявки від 18.04.2023 року про відстрочення виконання зобов`язання, ОСОБА_2 станом на 18.04.2023 року оплатила суму у розмірі 6 720грн.

Згідно Додаткової угоди від 18.04.2023 року сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за Договором на 20 днів, тобто до 07.05.2023 року. Визначено, що сума заборгованості становить 24 750 грн, з яких сума відсотків становить 9 750 грн. Нарахування такої суми відсотків відповідає умовам договору, Додаткову угоду ОСОБА_2 підписала електронним підписом W491.

Аналізуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд проводить власний розрахунок заборгованості, з урахуванням, що Договір факторингу № 26092023 від 26.09.2023 року укладений через 187 днів після укладення Договору кредитування.

Враховуючи, що сторонами Договору погоджено, що у разі не повернення кредиту в строк 25 днів надання кредиту, 2,5% щодня нараховуються з першого дня користування кредитним коштами та продовжують нараховуватись за кожен день користування коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору, суд констатує погодження сторонами нарахування відсотків на 205 днів (25 днів строку кредитування+180 днів максимально можливого нарахування відсотків). Враховуючи, що відступлення право вимоги відбулось через 187 днів після укладення Договору кредитування, апеляційний суд бере у розрахунок саме таку кількість днів.

Відтак, 15 000 грн тіла кредиту х 2,5% денної ставки х 187 днів нарахування відсотків - 6 720 грн підтвердженої сплати заборгованості = 63 405 грн нарахованих відсотків.

Будь яких доказів або доводів про часткову сплату заборгованості, окрім зазначеної у Заві про відстрочення, відповідачем суду надано не було.

Разом з тим відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26092023 сума заборгованості за відсотками становить 43 400 грн. Зазначену суму і просив стягнути позивач.

Умови договору № 40301-03/2023 від 25.03.2023 року є аналогічними умовам Договору № 38282-03/2023 від 24.03.2023 року, за виключенням п. 1.1.-1.2., якими передбачено, що фінансовий кредит надано в розмірі 11 300 грн, дата надання кредиту 25.03.2023 року, кредит наданий до 18.04.2023 року.

Відповідно до заявки від 18.04.2023 року про відстрочення виконання зобов`язання, ОСОБА_2 станом на 18.04.2023 року оплатила суму у розмірі 5 650 грн.

Згідно Додаткової угоди від 18.04.2023 року сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за Договором на 20 днів, тобто до 07.05.2023 року. Визначено, що сума заборгованості становить 18 362,50 грн, з яких сума відсотків становить 7 062 грн.

Відтак, 11 300 грн тіла кредиту х 2,5% денної ставки х 186 днів нарахування відсотків - 5 650 грн підтвердженої сплати заборгованості = 46 895 грн нарахованих відсотків.

Будь яких доказів або доводів про часткову сплату заборгованості, окрім зазначеної у Заві про відстрочення, відповідачем суду надано не було.

Разом з тим відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26092023 сума заборгованості за відсотками становить 32 770 грн. Зазначену суму і просив стягнути позивач.

Згідно Договору № 78487678 від 08.03.2023 року, сума наданої позики становить 11 500 грн (п.2.1.), строк позики становить 30 днів (п.2.2.) процентна базова денна ставка становить 2,5% (п. 2.3.). Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаюси дати отримання та повернення , на залишок Позики (п. 4). Якщо сума Позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлення Договором строк нарахування процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обстежень) (п. 18).

Аналізуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд проводить власний розрахунок заборгованості, з урахуванням, що Додаткова угода № 11 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 від 21.09.2023 року укладена через 198 днів після укладення Договору кредитування. Суд також враховує, що карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою Кабміну від 27 червня 2023 р. N 651.

Відтак, 11 500 грн тіла кредиту х 2,5% денної ставки х 30 днів строку договору х 83 днів понадстрокового користування кредиту (01.07.2026 - 21.09.2023 р.) = 34 396,50 грн нарахованих відсотків.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/2021 сума заборгованості за відсотками становить 34 500 грн. Зазначену суму і просив стягнути позивач.

Отже, провівши перерахунок, апеляційний суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості за Договорами становить 124 691,50 грн.

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц , 23 листопада 2023 року у справі № 466/725/20)

Отже враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 37 800 грн, апеляційну скаргу подано відповідачем, позивач не оспорював визначений районним судом розмір стягнутої заборгованості по відсоткам, апеляційний суд не може погіршувати становище скаржника, а відтак, визначена судом першої інстанції сума заборгованості за процентами за користування грошовими коштами у розмірі 37 800 грн не підлягає зміні.

Суд також вірно відхилив доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 як матір військовослужбовця ОСОБА_3 має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з неї процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З поданих позивачем документів вбачається, що заборгованість , яка стягнута судом була нарахована за період, коли, син відповідачки іще не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до апеляційної скарги син відповідача статусу військовослужбовця набув лише в січні 2026 року, а борг у відповідачки утворився в 2023році.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції в частині оцінки нарахування відсотків за користування кредитом не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд провів зменшення відсотків до тіла кредиту за всіма договорами не врахувавши умови укладених договір, не визначив розмір відсотків за кожним з договорів, та провів зменшення відсотків не пославшись на норми матеріального права, не встановивши нікчемність окремих положень договорів, тобто допустив порушення норм матеріального права.

Отже, рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягає зміні із викладенням мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києвавід 11 березня 2026 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова