Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №757/45505/25-п — Київський апеляційний суд

Справа № 757/45505/25-пГоловуючий у І інстанції Соловйов О.Л.

Провадження № 33/824/1712/2026 Категорія ч.1 ст. 173-7 КУпАПДоповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року, якою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-7 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.09.2025, 22.08.2025 о 09:05 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у вагоні електропотягу на перегоні між станціями «Видубичі -Звіринецька» КП «Київський метрополітен» умисно, всупереч волі особи, вчинив дії сексуального домагання по відношенню до ОСОБА_2 , а саме: торкався долонею сідниць, чим вчинив принизливі дії невербального характеру, що створило для потерпілої залякувану та принизливу ситуацію. Інкриміновані ОСОБА_1 дії кваліфіковано як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

Постановою судді провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито, оскільки суддя дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

Мотивуючи постанову, суддя зазначив про те, що переконливих належних та допустимих доказів наявності події адміністративного правопорушення та протиправних дій ОСОБА_1 щодо потерпілої ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Окрім того, суддя вказав , що дії ОСОБА_1 навіть при доведеності факту торкання сідниць потерпілої не утворюють складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з сексуальним домаганням, оскільки існував натовп пасажирів, у якому не виключається можливість раптового торкання частини тіла сторонніми особами. Також суддя звернув увагу на те, що потерпіла безпосередньо після вказаних нею дій до працівника поліції, який є на кожній станції метро, не звернулася, що свідчить про відсутність відчутного дискомфорту та неперебування у стані побоювання за свою безпеку.

В апеляційній скарзі представник потерпілої просить постанову судді місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства, без повідомлення потерпілої про час та місце розгляду справи, без надання їй можливості надати пояснення щодо подій, заявити клопотання та скористатися правом на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи.

Вказує, що твердження судді щодо «натовпу пасажирів метрополітену під час руху вагону» та «можливість випадкового торкання» спростовується відеозаписам, які є у розпорядження управління поліції метрополітену та часом події близько 09 години, коли завершується пікове ранкове навантаження на метрополітен.

Вважає, що ОСОБА_1 мав можливість відійти, змінити позицію чи перейти в інший вагон раніше, але свідомо стояв позаду потерпілої і разом з нею вийшов з одного вагону метро, та зайшов у більш заповнений.

Також зазначає, що суддею проігноровано відомості про умисність дій ОСОБА_1 , оскільки попри можливість залишитися у вагоні, він вийшов з нього, обрав більш переповнений та пересувався поруч із потерпілою, до якої нещодавно здійснив дотики сексуального характеру, а тому будь-яке торкання не могло бути випадковим, це була свідома дія сексуального характеру, вчинена проти волі потерпілої в умовах, коли ОСОБА_1 мав повну фізичну можливість уникнути будь-якого контакту.

Крім того, зазначає, що з рапорту вбачається, що права рука ОСОБА_1 , якою він торкався потерпілу, була вільна, але він навмисно переніс сумку з лівої руки на праву, щоб замаскувати свої дії, що свідчить про послідовність його доторків та про навмисний характер його дій, а не про випадковий контакт.

Вказує на помилковість твердження судді, про те, що «реакція потерпілої із замовчуванням цієї події не дозволяє робити висновок про перебування в стані побоювання за свою безпеку», оскільки після пережитого насильства потерпіла змушена звертатися для стабілізації свого психологічного стану до психолога.

Зазначає, що висновок судді щодо реакції потерпілої не відповідає фактичним обставинам події та не враховує її психологічного стану під час інциденту, а також прямо суперечать практиці ЄСПЛ.

Звертає увагу на те, що фактичні дані підтверджують, що потерпіла оперативно звернулася до поліції із заявою про вчинення правопорушення. Твердження щодо «звернення понад шести годин» не відповідає реальним обставинам та є необґрунтованим, оскільки часовий проміжок між подією та первинною реакцією правоохоронних органів був істотно меншим, що підтверджується також рапортом поліцейського від 22.08.2025.

Крім того, представник потерпілої звертається з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки розгляд справи проведений без участі потерпілої та без належного повідомлення її про дату та час розгляду справи, копію постанови потерпіла отримала лише 04.02.2026 року в приміщенні суду.

У відповідності до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 18.11.2025 року, а апеляційна скарга представником потерпілої подана до місцевого суду 12.02.2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Вважаю, що представнику потерпілої слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки копія постанови в строк, передбачений ст.285 КУпАП, не була вручена потерпілій, у зв`язку з чим причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, на апеляційний розгляд не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, направив до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, у яких зазначав, що з ОСОБА_2 познайомився лише у поліції, не заперечував, що міг перебувати у одному вагоні електропотягу з потерпілою, проте будь-яких непристойних дій не вчинював.

Заслухавши потерпілу, представника потерпілої, які підтримали апеляційну скаргу, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідальність за ч.1 ст.173-7 КУпАП настає у разі сексуального домагання, тобто умисного вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій.

Як вбачається з постанови суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-7 КУпАП, після дослідження доказів у справі, які містяться у рапорті чергового поліцейського управління поліції у метрополітені від 22.08.2025 року , протоколі прийняття заяви ОСОБА_2 від 22.08.2025року, письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 та очевидця ОСОБА_3 , письмових поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Висновки судді ґрунтуються на матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.09.2025 року вбачається, що він не заперечував, що у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, рухався у вагоні метрополітену, проте поводився спокійно,жодних конфліктних ситуацій з ним не виникало, до сторонніх осіб він не звертався і навмисних дій протиправного чи непристойного характеру які б можна було розцінювати як сексуальне домагання , не вчиняв (а.2).

З письмових пояснень ОСОБА_4 від 22.08.2025р. вбачається, що 22.08.2025 року вона разом з своєю подругою на ст. метро «Позняки» зайшли до вагону метрополітену та під час руху між станціями «Звіринецька» та «Печерська» відчула як хтось поторгав її за сідниці. Обернувшись назад, вона побачила чоловіка років 40 , середньої статури, який просто стояв та дивився. Після чого вона продовжила спілкуватися зі своєю подругою і через декілька секунд вона знову відчула як хтось почав чіпати її за сідниці, але вона вирішила промовчати і нікому про це не казати, що трапилося, через хвилювання. Доїхавши до ст. метро «Печерська» вона вийшла з вагону електропотягу , раніше невідомий чоловік теж вийшов ,обігнав її та зайшов у другий вагон, а вона направилася на вихід (а.3).

З письмових пояснень ОСОБА_3 від 10.09.2025р. вбачається,що вона 22.08.2025 р із своєю подругою близько 08 год. 50 хв. зайшли до ст. метро «Позняки», дочекалися електропоїзда, сіли в останній вагон на останні двері і направилися у напрямку ст. метро «Печерська». Під час проїзду у вагоні електропотягу вона бачила як раніше невідомий їй громадянин років 40-50 неодноразово торкався за сідниці її подруги ОСОБА_2 . Після того як їй працівники поліції показали фотокартки невідомих осіб, вона впізнала даного громадянина, який їхав у той час з ними в електропотязі , стояв поруч з її подругою та торкав за сідницю (а.4).

Як випливає із змісту протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.08.2025року, дізнавач ВД УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві прийняв усну заяву від ОСОБА_2 про те, що 22.082025р. приблизно о 8 год. 52 хв. вона зайшла до ст. метро «Позняки», де у вагоні електропотягу між станціями «Звіринецька» та «Печерська» відчула як хтось чіпає її за сідниці. Повернувши голову назад , вона побачила чоловіка на вигляд 40 років, який просто стояв, на що вона ніяк не відреагувала, через декілька секунд вона знов відчула як хтось чіпає її за сідниці. У вказаному протоколі, підписаному ОСОБА_2 , у графах 6 (чи бачила особу, яка вчинила правопорушення, чи може її впізнати, за якими прикметами), 7 ( чи підозрює когось у вчиненні правопорушення (якщо так, то зазначити, з якої причини, а також відомості про цю особу), 8 (чи були очевидці вчинення правопорушення, що відомо про них) містяться прочерки (а.6-7).

З рапорту інспектора - чергового УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві випливає, що він містить зміст повідомлення від оператора спецлінії «102», яке надійшло до чергової частини.

Даними з письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , протоколу прийняття усної заяви фактично підтверджений той факт, що відносно потерпілої вчинені дії з ознаками сексуального домагання.

Проте, переконливих доказів вчинення сексуального домагання саме ОСОБА_1 надані матеріали не містять.

Зокрема, як потерпіла, так і її подруга ОСОБА_3 стверджували, що порушник мав вік 40-50 років, що явно суперечить зовнішньому вигляду ОСОБА_1 на фотокартці з пенсійного посвідчення та його віку, що складав 71 рік.

У протоколі прийняття усної заяви від ОСОБА_2 не зафіксовано про те, що вона бачила особу порушника та чи може вона її впізнати за певними прикметами, незважаючи на наявність у ньому спеціальних граф, призначених для такої інформації.

У поясненнях ОСОБА_3 вказано, що за пред`явленими працівниками поліції фотознімками вона впізнала порушника, проте кого саме вона впізнала на фотознімках та за якими ознаками не зазначає.

Надаючи оцінку доказам, що надійшли разом з протоколом про адміністративне правопорушення, суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги правильності висновку судді про відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 , незважаючи на наявність припущень судді про можливі випадкові доторкання ОСОБА_1 сідниць потерпілої у натовпі пасажирів метрополітену та тверджень про відсутність негайної реакції потерпілої на подію, не спростовують.

Зокрема, до матеріалів справи під час апеляційного розгляду за клопотанням представника потерпілої долучені висновок за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_2 та дані, що підтверджують кваліфікацію психолога, фотокартки особи чоловічої статі похилого віку із сивим волоссям, інформацію про звернення ОСОБА_2 до органів поліції з приводу сексуального домагання з боку невідомого чоловіка, довідку командира роти патрульної поліції УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві по факту перевірки заяви ОСОБА_2 .

Висновок за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_2 та дані, що підтверджують кваліфікацію психолога, фотокартки особи чоловічої статі похилого віку із сивим волоссям, інформацію про звернення ОСОБА_2 до органів поліції з приводу сексуального домагання з боку невідомого чоловіка не містять доказів причетності саме ОСОБА_1 до випадку сексуального домагання до потерпілої ОСОБА_2 .

Довідка працівника поліції засвідчує лише той факт, особа чоловічої статі, що перебувала на одній платформі станції метро неподалік від потерпілої, є ОСОБА_1 та не підтверджує факту здійснення неправомірних дій щодо потерпілої.

За клопотанням представника потерпілої у судовому засіданні оголошувалася перерва у зв`язку з необхідністю допиту у суді у якості свідка ОСОБА_3 з метою уточнення даних, зазначених у її письмових поясненнях працівнику поліції, , явка якої в судове засідання гарантувалася. Проте після продовження судового засідання представник потерпілого заявила про неможливість прибуття ОСОБА_3 до суду у зв`язку із зайнятістю та про необхідність враховувати інформацію з її письмових пояснень.

Потерпілій та її представнику у суді надана можливість реалізації прав, передбачених для потерпілих Кодексом України про адміністративні правопорушення, проте надані ними докази не підтверджують винуватості у сексуальному домаганні саме ОСОБА_1 та не спростовують письмові пояснення останнього.

Показання потерпілої під час апеляційного розгляду про сексуальне домагання до неї саме ОСОБА_1 не узгоджуються з її письмовими поясненнями і не можуть бути визнані об`єктивними доказами винуватості останнього.

За змістом ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано доказів , які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної і суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

З огляду на наведене, суддя надав належну правову оцінку доказам по справі.

Апеляційна скарга не містить доводів, якими могли бути спростовані висновки судді.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування судового рішення , не встановлено.

За таких обставин постанова є законною.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити представнику потерпілої строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу представника потерпілої залишити без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Р. Шроль