Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №752/10928/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 752/10928/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4064/2026

Головуючий у суді першої інстанції Ж. І. Кордюкова

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

22 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Комунальне підприємство виконавчого органу

Київради (Київської міської державної

адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Ж. І. Кордюкової, в примішенні Голосіївського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту КП «Київтеплоенерго»)звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що до 01.05.2018 послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювало ПАТ «Київенерго», яке на підставі договору №602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого та гарячого водопостачання.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідачів по заборгованості за послуги з централізованого опалення, спожиті до 01.05.2018, у розмірі 17500 грн. та по заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01.05.2018, у розмірі 19000 грн.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

З 01.11.2021 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключалися).

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість: за період до 01.05.2018 за послуги з централізованого опалення у розмірі 17500 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 655,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2607,50 грн.; до 01.05.2018 за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19000 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 712,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2831 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 38226,12 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1423,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5695,69 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 38167,34 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1430,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5686,93 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 51124,60 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1530,35 грн., пеня у розмірі 1861,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6239,04 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання гарячої води у розмірі 46906,67 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1435,52 грн., пеня у розмірі 1746,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6023,28 грн.; зі сплати внесків за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 580,94 грн., за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 329,05 грн., що разом становить 251714,27 грн.

Поивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за період до 01.05.2018 за послуги з централізованого опалення у розмірі 17500 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 655,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2607,50 грн.; до 01.05.2018 за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19000 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 712,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2831 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 38226,12 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1423,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5695,69 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 38167,34 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1430,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5686,93 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 51124,60 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1530,35 грн., пеня у розмірі 1861,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6239,04 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання гарячої води у розмірі 46906,67 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1435,52 грн., пеня у розмірі 1746,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6023,28 грн.; зі сплати внесків за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 580,94 грн., за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 329,05 грн., що разом становить 251714, 27 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 і з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 1887, 86 грн. з кожного.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , через представника ОСОБА_4 , звернулись з апеляційною скаргою.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не вказані у якості власників квартири за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не є ані індивідуальними, ані колективним споживачами у значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином відсутні підстави вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 споживачами послуг, які надає позивач.

При цьому Законом України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язки по сплаті вартості отриманих житлово-комунальних послуг покладені саме на індивідуального споживача, яким не являються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки вони не є власниками квартири.

Апелянти зауважують, що враховуючи положення ст. ст. 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц).

Доказів наявності згоди власника квартири - ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є споживачами комунальних послуг позивачем не надано.

Отже, з огляду на те, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , відповідачем у справі про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування, може бути ОСОБА_6 .

Окрім того, апелянти зазначають, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи. ОСОБА_3 є учасником бойових дій. Отже скаржники звільнені від сплати судового збору.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвокат Бардіна О.О. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник КП «Київтеплоенерго» - Попова С.О. проти задоволення апеляційної скарги відповідачів заперечила, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засіання суу апеляційної інстанції не зявлися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що відповідачі повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, крім того участь у розгляді справи бере їх представник - адвокат Бардіна О.О.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Бардіної О.О., представника позивача КП «Київтеплоенерго» - Попову С.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 за адресою: АДРЕСА_1 .

З 01.05.2018 по 31.10.2021 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго».

З 01.11.2021, у зв`язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ .

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг, наданих позивачем.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з 01.07.2015 по 31.03.2025. Відповідачами не подавалась до суду заява про застосування позовної давності.

Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_1 , до 01.05.2018 обліковується заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19000 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 712,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2831 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.05.2018 по 31.10.2021 обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 38226,12 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1423,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5695,69 грн.

Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.05.2018 по 31.10.2021 обліковується заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 38167,34 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1430,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5686,93 грн.

Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2021 по 31.03.2025 обліковується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 51124,60 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1530,35 грн., пеня у розмірі 1861,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6239,04 грн.

Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2021 по 31.03.2025 обліковується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46906,67 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1435,52 грн., пеня у розмірі 1746,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6023,28 грн.

Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість зі сплати внесків за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 580,94 грн., за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 329,05 грн.

Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що відповідачі від послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовились, отже суд вважав, що відповідачі, є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго».

Таким чином, суд дійшов висновку, що на відповідачів, як боржників у зобов`язанні, покладено обов`язок з оплати отриманих та спожитих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Окрім того, оскільки відповідачі несвоєчасно здійснювали платежі за надані комунальні послуги та допустили прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважав за неохідне стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).

Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У пп. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов`язання шляхом надання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак відповідачі не виконують зобов`язань з оплати, наданих позивачем послуг.

Звернувшись з апеляційною скаргою, апелянти стверджують, що не є споживачами послуг, що надає позивач, оскільки не є власниками квартири.

На таке твердження апелянтів колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вже було зазначено судом, згідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 . зареєстровані:

- ОСОБА_1 , з 19.10.2007 по теперішній час;

- ОСОБА_3 , з 21.08.2014 по теперішній час;

Отже, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , мають право користування квартирою АДРЕСА_1 , а відтак, вони є споживачамикомунальних послуг за вказаною адресою та, відповідно, мають обов`язок щодо їх оплати.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IХ від 05.11.2021 витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Відповідно до ч. 12 п. 1 Закону України № 1871-IХ від 05.11.2021, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України вищенаведеного закону, визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна» та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

На твердження апелянтів, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , а отже він має бути належним відповідачем у справі, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачами усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Зважаючи на наведене, позивач, який стягує заборгованість за житлово-комунальні послуги, має право самостійно вибрати відповідача з числа повнолітніх зареєстрованих осіб, а відповідач виконавши солідарний обов`язок щодо сплати боргу, вправі пред`явити регресну вимогу до інших зареєстрованих осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі звертались до позивача та інформувала щодо свого місця проживання, про фактичну кількість проживаючих осіб протягом періоду, за який позивачем стягується заборгованість. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову та стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за період до 01.05.2018 за послуги з централізованого опалення у розмірі 17500 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 655,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2607,50 грн.; до 01.05.2018 за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19000 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 712,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2831 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 38226,12 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1423,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5695,69 грн.; за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 38167,34 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1430,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5686,93 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 51124,60 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1530,35 грн., пеня у розмірі 1861,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6239,04 грн.; за період з 01.11.2021 за послуги з постачання гарячої води у розмірі 46906,67 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1435,52 грн., пеня у розмірі 1746,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6023,28 грн.; зі сплати внесків за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 580,94 грн., за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 329,05 грн., що разом становить 251714, 27 грн.

Однак, коллегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судового збору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та IIгруп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсяст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Аналогічні висновки, викладені в постановіВерховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 703/686/15-ц (провадження № 6-152цс17) та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 726/490/21 (провадження № 61-20707св21).

Так, звернувшись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 додано копію персійного посвідчення від 29.09.2022 згідно якого їй присвоєно ІІ групу інвалідності довічно.

Отже, ОСОБА_1 яка є особою з інвалідністю II групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Отже, судовий збір у розмірі 1 887, 86 грн має бути стягнуто з іншого відповідача, оскільки він не звільнений від сплати судового збору, враховуючи предмет позову. В справі не йдеться про спір щодо його пільг по сплаті вартості отриманих комунальних послуг, як учасника бойових дій.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК Україниє: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, а крім того в цій частині рішення суду підлягає зміні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не ухвалюється нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, отже колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачами судових витрат на стадії апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 ,задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору скасувати.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору змінити, збільшити стягнутий судовий збір з 1 887, 86 грн. до 3 775, 71 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 27 липня 2026 року.

Судді Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна