Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №757/1602/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11049/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Саліхова В. В.

при секретарі Гайдаєнко В. С.

за участі: представника позивача - адвоката Іваненко М. В.,

представника відповідача - адвоката Кобзар Ю. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Іваненко Марії Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Новака Р. В.

від 15 січня 2026 року

у цивільній справі № 757/1602/25-ц Печерського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»

про розірвання договорів та стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, відповідно остаточних вимог якого просила:

- розірвати договори, укладені між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: № SAMDNWFC00002321960 від 13.03.2014; № SAMDNWFC000002322369 від 13.03.2014;

- стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми вкладів, процентів за договорами, 3 % річних за використання чужих коштів за договором № SAMDNWFC00002321960 від 13.03.2014: 119 569,67 доларів США (основний борг враховуючи 12,5 %) + 20 615,24 доларів США 3 % річних, всього - 140 184,91 доларів США;

- стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми вкладів, процентів за договорами, 3 % річних за використання чужих коштів за договором № SAMDNWFC000002322369 від 13.03.2014: 11 801,96 євро (основний борг з врахуванням 8 %) + 2 034,79 євро, всього - 13 836,76 євро;

- стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом справи в розмірі 80 000,00 грн без ПДВ (а.с. 1-51).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначала, що протягом 2008-2013 років уклала з АТ КБ «ПриватБанк» у відділеннях на території Автономної Республіки Крим низку договорів банківського вкладу. У березні 2014 року у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим відповідач припинив здійснення банківської діяльності, зачинив відділення та заблокував депозитні рахунки вкладників, позбавивши позивачку доступу до належних їй коштів. Позивачка звертає увагу на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 у цивільній справі № 757/57207/20 її позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з банку суми вкладу і процентів за окремими депозитами. Водночас під час розгляду справи № 757/57207/20 позивачці стало відомо, що суми її вкладів у доларах США за договорами від 11.09.2013 № SAMDN25000737585375, від 26.09.2013 № SAMDN80000738034423 та від 11.09.2023 № SAMDN25000737592764 разом із процентами станом на 13.03.2014 в загальному розмірі 33 672,84 доларів США були без її відома переведені відповідачем на картковий рахунок № НОМЕР_2 за Договором № SAMDNWFC00002321960.

Крім того, зазначала, що у цій же судовій справі було з`ясовано, що грошові кошти в євро за договорами від 11.09.2013 № SAMDN25000737585489 та від 28.07.2008 № SAMDN47000703979150 разом із процентами станом на 13.03.2014 в загальному розмірі 3 323,62 євро були перераховані відповідачем на картковий рахунок № НОМЕР_3 за Договором № SAMDNWFC000002322369.

Наголошувала, що про існування зазначених карткових договорів їй раніше відомо не було, доступ до цих рахунків у неї відсутній, а відповідач неправомірно продовжував користуватися її грошовими коштами.

Посилаючись на норми статей 526, 610, 1058, 1060 ЦК України, ОСОБА_1 зазначала про неналежне виконання банком договірних зобов`язань щодо повернення вкладу та нарахованих процентів на першу вимогу вкладника.

Обчислюючи заборгованість за Договором № SAMDNWFC00002321960 за період з 15.03.2014 по 13.12.2024, позивачка визначила розмір основного боргу з урахуванням 12,5 % річних у сумі 119 569,67 доларів США, а також нарахувала 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України в розмірі 20 615,24 доларів США, що загалом становить 140 184,91 доларів США. За Договором № SAMDNWFC000002322369 позивачка розрахувала заборгованість за аналогічний період у розмірі 11 801,96 євро основного боргу з процентами та 2 034,79 євро 3 % річних, що в сукупності складає 13 836,76 євро.

Заперечуючи можливі доводи відповідача про заміну боржника на ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» за договором переведення боргу від 17.11.2014, ОСОБА_1 наголошувала на відсутності її письмової згоди на таку заміну, що суперечить вимогам статті 520 ЦК України. На підтвердження позиції про те, що саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі, посилалась на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими заміна боржника без згоди кредитора не створює правових наслідків для останнього.

Також позивачка звертала увагу на пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» щодо обов`язку суду навести розрахунок стягнення іноземної валюти в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить розірвати вказані договори, стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» зазначені суми заборгованості та компенсувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги від 08.01.2024 та додаткової угоди № 3 від 09.12.2024.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі адвокат Іваненко М. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про передчасність позову через відкликання повідомлення від 03.12.2024 про розірвання договорів. Звертає увагу на те, що листування між сторонами вже було предметом дослідження у цивільній справі № 757/57207/20-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа ТОВ «ФК «Фінілон», про розірвання договорів та стягнення заборгованості. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 757/57207/20-ц, яке набрало законної сили 28.08.2024, встановлено факт розірвання усіх укладених договорів банківських вкладів з 28.11.2020, а обставини, встановлені цим рішенням, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Наголошує, що під час розгляду справи № 757/57207/20-ц з`ясувалося переведення відповідачем станом на 13.03.2014 залишків вкладів у доларах США на загальну суму 33 672,84 доларів США на картковий рахунок № НОМЕР_2 за Договором № SAMDNWFC00002321960, а залишків у євро на загальну суму 3 323,62 євро - на картковий рахунок № НОМЕР_3 за Договором № SAMDNWFC000002322369. Стверджує, що письмової згоди на укладення зазначених договорів банківських рахунків вона не надавала, а тому надати їх копії суду було неможливо через їх неукладення за її участю, що свідчить про порушення відповідачем статей 638, 1066 ЦК України та норм Інструкції Національного банку України № 492. Акцентує на тому, що судом залишено поза увагою зміст повідомлення від 03.12.2024 у частині наявності спору та наміру звернутися до суду з позовом про розірвання договорів і стягнення заборгованості у термін до 15.12.2024.

Вважає обґрунтованими свої вимоги про розірвання договорів № SAMDNWFC00002321960 і № SAMDNWFC000002322369 та стягнення заборгованості з урахуванням 12,5 % річних і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 140 184,91 доларів США та 13 836,76 євро відповідно, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу Кобзар Ю. Б., в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.

Зазначає, що спірні правовідносини виникли з договорів банківського рахунку та регулюються статтею 1075 ЦК України і пунктом 20.1 Інструкції Національного банку України від 12.11.2003 № 492, згідно з якими рахунки закриваються за заявою клієнта. Вказує, що представником позивача 11.11.2024 було направлено повідомлення про розірвання договорів, проте 03.12.2024 позивач подала заяву про відкликання цього повідомлення, у зв`язку з чим докази належного звернення із заявою про закриття рахунків та відмови банку повернути кошти відсутні. Посилається на правові позиції Верховного Суду у справах № 509/5080/18 (постанова від 22.03.2023), № 910/6091/19 (постанова від 03.03.2020), № 910/12787/17 (постанова від 16.10.2020), № 912/1856/16 (постанова від 22.01.2019) про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права станом на момент звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Заперечує доводи про преюдиційність рішення у справі № 757/57207/20-ц, оскільки предметом розгляду у тій справі були договори банківських вкладів, а листування щодо спірних рахунків № НОМЕР_4 та № SAMDNWFC000002322369 судом не досліджувалося. Звертає увагу на суперечливість позиції апелянта, яка одночасно стверджує про неукладення спірних договорів і вимагає їх розірвання та стягнення заборгованості за ними. Наголошує, що банк надав вмотивовану відповідь від 27.11.2024 № 20.1.0.0.0/7-241114/29180 щодо неналежного оформлення повноважень адвоката, однак позивачка усунення недоліків не здійснила та повторно з належно оформленою заявою про повернення коштів не зверталася. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року - без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Іваненко М. В., підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Представник відповідача - адвокат Кобзар Ю. Б., проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав та доводів викладений у відзиві.

Третя особа у судове засідання представника не направила, про час, дату, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П. пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними та необґрунтованими через відсутність порушеного чи оспорюваного права на момент звернення до суду. Встановивши, що грошові кошти з депозитних рахунків позивачки станом на 13.03.2014 були переведені банком на карткові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що відповідають договорам № SAMDNWFC00002321960 та № SAMDNWFC000002322369, суд на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України визнав ці обставини встановленими рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 757/57207/20-ц. Суд кваліфікував спірні правовідносини як такі, що випливають із договорів банківського рахунку та регулюються статтею 1075 ЦК України та Інструкцією Національного банку України № 492. Дослідивши надане листування, суд установив, що позивач відкликала свою заяву про розірвання договорів від 11.11.2024 відповідним повідомленням від 03.12.2024, а доказів відмови банку у виплаті коштів матеріали справи не містять. На підставі цього суд дійшов висновку про відсутність фактичного порушення прав позивача банком. Водночас суд відхилив заперечення АТ КБ «ПриватБанк» щодо заміни боржника на ТОВ «ФК «Фінілон», зазначивши із посиланням на практику Верховного Суду, що переведення боргу без згоди кредитора не породжує правових наслідків для останнього.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Завданням цивільного судочинства є ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів. Встановивши наявність у особи суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення відповідачем і залежно від цього ухвалює рішення про захист права або відмовляє у задоволенні позову. Недоведеність фактів порушення, невизнання або оспорювання прав, за захистом яких пред`явлено позов, станом на момент звернення до суду є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договорів № SAMDNWFC00002321960 і № SAMDNWFC000002322369 від 13.03.2014 та стягнення коштів, ОСОБА_1 мотивувала свої вимоги тим, що між нею та банком діють відносини банківського вкладу, у яких банком до цього часу не виконано зобов`язання із повернення вкладів.

Матеріалами справи підтверджується, що примірників договорів № SAMDNWFC00002321960 та № SAMDNWFC000002322369 від 13.03.2014 сторонами до суду надано не було. Разом з тим, на підтвердження існування таких договорів позивачкою долучено копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 757/57207/20-ц, яке набрало законної сили 28.08.2024.

На підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені цим судовим рішенням між тими самими сторонами, не підлягають доказуванню.

Зі змісту рішення у справі № 757/57207/20-ц вбачається, що рахунки № НОМЕР_2 (що відповідає Договору № SAMDNWFC00002321960) та № 5168757215053168 (що відповідає Договору № SAMDNWFC000002322369) за своєю правовою природою є картковими поточними рахунками, а не депозитами. На вказані карткові рахунки у березні 2014 року, після подання ОСОБА_1 заяв від 05.03.2014 про дострокове розірвання депозитних договорів, було перераховано акумульовані залишкові суми вкладу разом з нарахованими процентами з декількох її депозитних договорів у доларах США (на загальну суму 33 672,84 доларів США) та в євро (на загальну суму 3 323,62 євро).

Зокрема, щодо карткового рахунку за договором № SAMDNWFC00002321960 у доларах США рішенням встановлені наступні обставини.

До вказаного договору прив`язано картковий рахунок № НОМЕР_2 , підсумковий залишок на якому за матеріалами справи № 757/57207/20-ц становить 33 672,84 доларів США. Зазначена сума була сформована шляхом перерахування коштів - відсотків за чотирьма окремими депозитними договорами.

Першим джерелом став договір банківського вкладу № SAMDN47000703979105 від 28.07.2008, з аналітичного рахунку № НОМЕР_8 якого суму в розмірі 9 707,54 доларів США було перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_2 згідно з меморіальним валютним ордером від 07.03.2014 та платіжним дорученням від 07.04.2014.

Другим джерелом виступив договір банківського вкладу № SAMDN25000737592764 від 11.09.2013, з аналітичного рахунку № НОМЕР_9 якого 13.03.2014 кошти в розмірі 9 344,75 доларів США були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 на підставі меморіального валютного ордера та платіжного доручення від 13.032014.

Третім джерелом став договір банківського вкладу № SAMDN25000737585375 від 11.09.2013, з аналітичного рахунку № НОМЕР_10 якого 13.03.2014 кошти у розмірі 13 917,45 доларів США були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 згідно з меморіальним валютним ордером та платіжним дорученням від 13.03.2014.

Четвертим джерелом став договір банківського вкладу № SAMDN80000738034423 від 26.09.2013, з аналітичного рахунку № НОМЕР_5 якого 13.03.2014 кошти в сумі 703,10 доларів США перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_2 на підставі меморіального валютного ордера та платіжного доручення від 13.03.2014.

Сума всіх чотирьох перерахувань становить 33 672,84 доларів США.

Щодо карткового рахунку за договором № SAMDNWFC000002322369 у валюті євро рішенням встановлено, що до цього договору прив`язано картковий рахунок № НОМЕР_3 , підсумковий залишок на якому становить 3 323,62 євро. Цей баланс акумульовано шляхом перерахування коштів (виплати відсотків) із двох депозитних договорів у євро після розірвання його позивачкою.

Першим джерелом став договір банківського вкладу № SAMDN47000703979150 від 28.07.2008, з аналітичного рахунку № НОМЕР_6 якого суму 2 127,84 євро було перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_3 згідно з меморіальним валютним ордером та платіжним дорученням від 13 березня 2014 року як виплата відсотків.

Другим джерелом став договір банківського вкладу № SAMDN25000737585489 від 11.09.2013, з аналітичного рахунку № НОМЕР_7 якого 13 березня 2014 року кошти в розмірі 1 195,78 євро були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_3 на підставі меморіального валютного ордера та платіжного доручення від 13.03.2014 як виплата відсотків.

Сума цих двох перерахувань становить 3 323,62 євро.

Таким образом, грошові кошти акумульовані на обох карткових рахунках не є депозитами, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини сторін виникли з договорів банківського рахунку та регулюються главою 72 ЦК України та нормами Інструкції Національного банку України від 12.11.2003 № 492.

Відповідно до частини першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.11.2024 представник позивача засобами поштового зв`язку направив до АТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про розірвання договорів № SAMDNWFC00002321960 та № SAMDNWFC000002322369 з 11.11.2024.

У відповідь на це звернення банк листом від 27.11.2024 № 20.1.0.0.0/7-241114/29180 поінформував про неможливість виконання вимог у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження повноважень адвоката та роз`яснив порядок належного звернення. Надалі, 05.12.2024 на адресу банку від представника позивача надійшло повідомлення ОСОБА_1 від 03.12.2024 про відкликання попереднього повідомлення від 11.11.2024 про розірвання договорів.

Колегія суддів зауважує, що відкликання позивачкою своєї заяви про розірвання договорів банківського рахунку анулює юридичні наслідки такого звернення. Оскільки позивачка самостійно відкликала волевиявлення на розірвання договорів та закриття рахунків, а повторно з належно оформленою заявою про закриття рахунків та видачу залишку коштів до банку не зверталася, станом на момент пред`явлення позову банк не вчиняв дій щодо відмови у видачі коштів чи оспорювання прав клієнта.

Посилання апелянта на те, що друга частина повідомлення від 03.12.2024 містила застереження про намір звернутися до суду, не спростовує факт відсутності у матеріалах справи доказів належного звернення до банку із вимогою про видачу залишку коштів з поточних рахунків після 03.12.2024 та доказів відмови банку виконати таке розпорядження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на суперечливість доводів апеляційної скарги. Скаржник одночасно стверджує, що спірні договори банківського рахунку № НОМЕР_4 та № SAMDNWFC000002322369 вона ніколи не укладала та згоди на їх відкриття не надавала, і водночас вимагає розірвати ці ж договори у судовому порядку та стягнути заборгованість за ними з нарахуванням договірних відсотків. Захист цивільних прав вимагає послідовності правової позиції. Вимога про розірвання договору, факт укладення якого позивачем заперечується, є взаємовиключною.

Доводи апелянта про те, що факт розірвання усіх договорів з 28.11.2020 встановлено рішенням у справі № 757/57207/20-ц, також є безпідставними, оскільки у зазначеній справі розглядалися вимоги щодо розірвання договорів банківських вкладів (депозитів), тоді як предметом даного позову є розірвання договорів банківських рахунків від 13.03.2014, вимога про розірвання яких у справі № 757/57207/20-ц не заявлялася та судом не вирішувалася.

Водночас суд першої інстанції правильно визначив, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Оскільки договори банківського рахунка та вкладу укладаються у письмовій формі, волевиявлення кредитора на заміну боржника не може виражатися мовчанням або приєднанням до Умов та правил надання банківських послуг. За відсутності належних і допустимих доказів надання ОСОБА_1 письмової згоди на переведення боргу за її рахунками на ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року не створює правових наслідків для позивачки, а боржником у спірних правовідносинах залишається АТ КБ «ПриватБанк» (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, постановах Верховного Суду від 13.07.2026 у справі № 757/57207/20-ц, від 27.04.2026 у справі № 757/30568/21).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Іваненко Марії Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

В. В. Саліхов