Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №758/20763/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

м. Київ, вул. Солом`янська , 2-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 15.12.2025 о 21 год. 40 хв. по вул. Світлицького в м. Києві керував автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи апеляційну скаргу посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом. Вказує на порушення працівниками поліції вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". Стверджує, що після відмови від проходження огляду на місці події, працівники поліції не запропонували йому пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, крім того в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд. Звертає увагу, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У оскаржуваній постанові суддя місцевого суду дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтував свій висновок дослідженими у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, рапортами, відеозаписом.

Однак, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надав пояснення, що відповідають змісту апеляційної скарги, зауваживши, що він перебував у дворі будинку, в якому проживає, де у нього виник конфлікт із перехожими через те, що його автомобіль був неправильно припаркований, після чого останні викликали поліцію. Стверджує, що він транспортним засобом не керував, його автомобіль був припаркований у дворі будинку, де він проживає, про що неодноразово наголошував працівникам поліції, а тому підстав для проведення огляду на визначення стану сп`яніння у працівників поліції не було.

Наявний в матеріалах справи відеозапис нагрудних відеокамер працівників поліції не містить даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, спілкування з ОСОБА_1 відбувається у дворі будинку, його автомобіль припаркований, а сам ОСОБА_1 на місці події постійно заперечував факт керування. Крім того, з відеозапису вбачається, що свідки, надаючи пояснення працівникам поліції, наголошували на тому, що автомобілем керувала інша особа, яка вже пішла.

За таких обставин, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 в ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність того факту, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу.

Відповідно до п. 27 постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу, що виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя