Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №761/49304/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3353/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: особи, що притягається - ОСОБА_1 та його захисника Баладиги С. П.,

адвоката Конюшка Д. Б. в інтересах потерпілої особи - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року

у складі судді Матвєєвої І. Ю.

у справі №761/49304/25 Шевченківського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

У С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

На дану постанову, 29 травня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Зауважує, що матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт здійснення ним проїзду перехрестя на заборонний червоний сигнал світлофора. Зазначає, що у поясненнях, наданих безпосередньо під час оформлення ДТП, він вказував на здійснення завершення маневру на жовтий сигнал світлофора, що дозволено пунктом 8.11 Правил дорожнього руху України за відсутності технічної можливості безпечно зупинити транспортний засіб без застосування екстреного гальмування. Стверджує, що судом та органом поліції не було досліджено дорожню обстановку, відстань до стоп-лінії на момент зміни сигналу світлофора та можливість зупинки. Також апелянт вказує, що пояснення іншого учасника пригоди є внутрішньо суперечливими та суб`єктивними, оскільки ця особа об`єктивно не могла спостерігати сигнал світлофора з напрямку його руху. Додатково апелянт зауважує про відсутність у матеріалах справи відеозаписів із камер спостереження, що свідчить про неповноту дослідження доказів. На переконання апелянта, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на протоколі про адміністративне правопорушення, який не може бути єдиним доказом вини у розумінні практики Європейського суду з прав людини. Посилаючись на принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України, апелянт наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на його користь.

Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись при цьому на те, що про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізнався лише 23.04.2026, її копію 26.04.2026 було отримано захисником Баладигою С. П. 23.04.2026. Постановою Київського апеляційного суду від 19.05.2026 захиснику Баладизі С. П. в інтересах ОСОБА_1 , відмовлено у поновленні строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2026. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причини пропуску строку на апеляційне оскарження, просив поновити такий строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду Києва від 02.02.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні особа, що притягається до відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Баладига С. П., підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Просили задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Адвокат Конюшко Д. Б. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а також проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Баладиги С. П., а також адвоката Конюшка Д. Б. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, охоплює порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Об`єктивна сторона полягає у вчиненні протиправної дії чи бездіяльності, що виражається у невиконанні вимог Правил дорожнього руху України, та настанні матеріальних наслідків у вигляді пошкодження майна, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з допущеним порушенням. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується виною у формі необережності або умислу щодо самих порушень ПДР та необережним ставленням до їх наслідків.

Відповідно до змісту протоколу серії ЕПР1 № 504020 від 05.112025 водій ОСОБА_1 05.11.2025 близько об 11 год. 00 хв. в м. Києві на перехресті бул. Шевченка-площа Галицька керуючи транспортним засобом Lexus д/н НОМЕР_1 рухався на червоний сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen д/н НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальні збитками, чим порушив пункт 8.7.3.е Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із доведеності фактів порушення ним вимог пункту 8.7.3 (е) ПДР України. Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення та про те, що він здійснював «завершення маневру на жовтий сигнал світлофора» відповідно до пункту 8.11 ПДР України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

За змістом пункту 8.7.3 (ґ) ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Пунктом 8.7.3 (е) ПДР України чітко визначено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до пункту 8.10 ПДР України у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», а якщо вони відсутні - перед світлофором, пішохідним переходом, а в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Згідно з пунктом 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Аналіз змісту пункту 8.11 ПДР України свідчить, що дане положення є винятком із загального правила про заборону руху на жовтий сигнал і застосовується виключно тоді, коли світлофорний об`єкт безпосередньо суміжний із межею перехрестя (стоп-лінією), а транспортний засіб перебуває у такій близькості до нього, що зупинка вимагатиме екстреного гальмування. Крім того, обов`язковою умовою застосування п. 8.11 ПДР є безумовне забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як убачається зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка є належним і допустимим доказом та підписана учасниками пригоди без зауважень, місце зіткнення автомобілів Lexus під керуванням ОСОБА_1 та Volkswagen під керуванням ОСОБА_2 зафіксовано на відстані 22,5 метрів від світлової опори № 4, розташованої на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Дмитрівської. При цьому світлофорний об`єкт, з напрямку якого виїжджав водій ОСОБА_1 , розташований по бульвару Тараса Шевченка на значній відстані до умовної лінії перехрестя та проїзної частини вулиці Дмитрівської, відповідно на схемі ДТП не відображений.

Зважаючи на твердження апелянта ОСОБА_1 , що в момент увімкнення жовтого сигналу світлофора він перебував у безпосередній близькості до самого світлофора і не мав змоги зупинитися біля нього без екстреного гальмування, це не звільняло його від обов`язку зупинити транспортний засіб перед виїздом на безпосередньо перехрещувану проїзну частину, яка на схемі співвідноситься із умовною лінією, що проходить по світловій опорі № 4. Утім, продовжуючи рух від світлофора до межі перехрестя під час роботи жовтого сигналу, який є стаціонарним і попереджає про подальше ввімкнення червоного світла, ОСОБА_1 фактично здійснив виїзд на перехрещувану проїзну частину вже на червоний (заборонний) сигнал світлофора.

У даному випадку мав місце не процес «завершення маневру», який передбачає, що транспортний засіб уже перетнув межу перехрестя на дозволений сигнал, а початок нового маневру шляхом в`їзду на перехрестя на заборонний сигнал.

За таких обставин у діях водія ОСОБА_1 наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням пункту 8.7.3 (е) ПДР України та настанням ДТП із пошкодженням транспортних засобів, що повністю утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Оцінюючи сукупність доказів, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, схему ДТП та пояснення учасників, апеляційний суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.

За таких обставин, постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова